Конспект уроку: На шлях я вийшла ранньою весною і тихий спів несміло завела... Лірика Лесі Українки

Прослуховування творів-мініатюр, котрі  школярі  писали вдома.

Повідомлення теми й мети уроку

Учитель. Слово "лірика" стало синонімом до слів поезія, поетичні твори. Напевно, в  лексичному ужитку  практично  кожної людини є слово "ліричний". Назвіть синоніми до нього. (Схвильований, емоцій¬ний, задушевний.)

Коли ми кажемо: В  даної  людини лірична душа". Що ми маємо на увазі?

Що така людина співчутлива, може  глибоко відчувати красу, перейматися чужим горем й  щас¬тям, як власним  власним. Подібні риси характерні  натурам витонченим, інтелігентним. Таким чином , ліричність – це гарна риса, її потрібно  виховувати і  розвивати у  для себе .

1-ша  ваша зустріч із  поетесою розкрила її душу, радощі і  болі, життєвий шлях в  подіях. Сьо¬годні звучатиме поезія Лесі Українки. Вслухайтеся у  неї, й  вона розкаже вам про "життя серця" великої Українки, допов¬нить й  розширить її постать .

Вам вже  відомо, як страждала юна Леся, коли доля позбавила її змоги  грати на фортепіано, а це значило , що їй ні в який час не стати ні піаністкою, ні композитором. Й  вона передала всю музикальність власної натури слову. Саме тому  так дуже багато  у  її віршах музи¬ки. Це очевидно навіть з  назв творів: "Сім струн", "Ритми", "Ро¬манси"...

В.  зустрінете у  поезіях Лесі Українки причини  мо¬лодості і  любов , щирої дружби і  захоплення при¬родою, вияви палкої кохання  до рідної землі. Разом з тим  ви відчуєте, як оця  хвора, тендітна жінка уміла переборювати недугу, страждання, відчай, як гаряче відстоювала власне  пра¬во на корисну роботу  й  повноцінне життя людини . Сила духу Лесі Українки вражає щиру людську душу, робить її сильнішою – особливо молоду душу. Юні сучасники Лесі захоплювались її поезією й  життє¬вим подвигом. Емоційне, потужне слово поетеси не старіє, воно переборює  час й  зараз проникає у  душу то як сонячний промінь, то як гостра блискавка.

Про могутній проме¬теївський дух поезії Лесі Українки сказано чимало. Гостра соціальна проблематика багатьох її творів дала підстави Франкові поставити її ім'я поряд із  ім'ям значного  Кобзаря. Франко, перший поціновувач Лесиного таланту, назвав авторку збірки "На крилах пісень" трішки або  не одиноким мужчиною на всю соборну Україну" й  визнав прямою наступницею і¬ланту Т. Шевченка: "Від часу Шевченкового "поховайте і вста¬вайте, кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного, гарячо¬го і поетичного слова, як з  уст сеї слабосилої, хорої дівчини".

Патріотична лірика Лесі Українки надає  особливу насолоду або ¬тачам. Авторка щира, їй не чужа ідея державності й  не чужі болі обездоленого  краю. В  циклі "Сльози-перли", присвяченому Й .Я. Франку, Леся Українка зверталася до Бога, щоб  вивів її рідний край із  неволі. Подібні  звучання перегукуються із  Шевченковими й  звучать далеко не безнадійно:

О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні, незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?
Ой Боже!

Соціальне становище допомогло Лесі й  її братам й  сестрам стати освіченими, інтелігентними людьми й  глибоко відчути прірву, котра відділяла трудящий люд від освіти, нормального життя людини . Леся, котра  виростала поміж  сільських дітей й  дру¬жила із  ними, по-справжньому страждала, бачачи родини  селян в  нужді і  темряві, багатьох сільських дівчат навчала грамоти. Мешканці Колодяжного пригадують, що Косачі надавали допомогу  селянам в  скруті, дівчатам, котрі  виходили заміж, робили подарунки. Таким чином , життя поміж  селян було для Лесі школою демократії. Духовна єдність із  народом, тверді національні почуття будили у  душі письменниці протест проти соціального і  національного пригнічення України, біль за "кайдани неписьменності і  несвободи".

Особливо відчувала це поетеса, знаходячись  за межами України. Хвороба гнала її по світах, а серце жило на Батьківщині. В  березні 1891 року із  Відня вона писала брату  Михайлу: «Не знаю, або  коли удома  були у  мене подібні  години тяжкої, гарячої туги, як тут, в  вільнішому краю. Мені не одноразово  видається... що на руках й  на шиї в  мене ясно  червоні сліди, що понатирали кайдани й  ярмо неволі, й  усі  бачать тії сліди, й  мені так гірко, й  важко , й  сором. Як приїду знову  на Україну, то, мабудь , мене ще гостріше дійматиме, й  страчу я остатній спокій...». Як ви прокоментуєте ці думки адресатки?

Бесіда.

1. Які епітети вживає поетеса, характеризуючи Україну?

2. Чому Леся Українка міркує  жаль і сльози слабкою зброєю за волю України?

Учень. Із  переживань й  болю народжувалася муж¬ня, заклична громадянська поезія, що будила людей до боротьби й  праці у  ім'я народу. Леся Українка вру¬чала борцям власне  прометеївське слово, як символіч¬ний меч, що зобов'язаний навіки понищити людське лихо.

Школяр  читає напам'ять поезію "Слово, чому ти не твердая криця...") Вчитель . Як й  Шевченко, Леся Українка називала слово зброєю. Найсильніше такий символ викристалізувався в  вірші, котрий  ви тільки  почули.

Бесіда.

1. Чому поетеса сподівається на силу власних  віршів більше, ніж на власну фізичну?

2. Як Леся Українка відноситься  до власного  таланту?

3. Кого має на увазі авторка під образом месників? 

Вчитель . Нестор Гамбарашвілі подарував Лесі Українці гострий кинджал, виготовлений в  Дагестані, сказавши: "Будьте тверді в  Вашій благородній роботі, як криця цього кинджа¬ла, й  гострі у  слові, як його лезо".

Михайло Старицький увів в  нашу мову слово "мрія". Леся Українка надзвичайно  влучно використала його у  поезії "Мріє, не зрадь!". Авторка знала, що творчість підриває її здоров'я, саме тому  згідна була віддати життя й  долю не за примітивні віршики, а за справжню поезію, котра  надає  митцям безсмертя:

Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

В  власних  найліпших  поезіях Леся Ук¬раїнка не лиш  лірик, а і  філософ. Погляд її сягає у  глибінь віків, щоб  згодом прозирнути у  майбутнє.

"Напис у  руїні" – один серед  кращих зразків грома¬дянської лірики поетеси, написаний в  1904 році після поїздки у  Єгипет й відвідання музею пірамід.

- Що ви знаєте про єгипетські піраміди?

Бесіда.

1. Що за роздуми у  Лесі Українки визвало  одне з  семи чудес всесвіту ?

2. В  чому актуальність останніх рядків вірша для епохи Лесі Українки?

3. Хто ж заслужив вічний пам'ятник?

4. В  котрих  словах звучить самохарактеристика фараона-деспота?

5. Доведіть, що ці слова свідчать про неабияку сміливість поетеси.

Учитель. Яким чином  бачите, оця  поезія має підтекст – прихований зміст, про котрий  можна здогадатися.

Однак  в  творчості Лесі Українки ми зустрічаємо не тільки патріотичні причини . Поетеса любила краєвиди рідного Поділля, природу України. 

В  віршах "Стояла я й  слухала весну", "Давня весна" показано природу, котра  оживає. Обнадійливо звучать слова: 

Стояла я і слухала весну,
весна мені багато говорила...

А у  поезії "Давня весна" особливу значення  здійснює  розквітла гілка яблуні, котру  побачила в  вікні хвора лірична героїня:

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Народно-пісенний ритм має вірш „Красо України, Подолля!” Поетеса надзвичайно  уважно відноситься  у  цій поезії до змалювання пейзажів, застосувує  неодмінні  епітети, сталі порівнювання .

Відчайдушний порив закоханого серця, голос кохання , що не вміщається у  тихому закутку грудей, озвався у  поетичному слові Лесі Українки. Чисте правдиве освідчення, надія й  безнадія прориваються через  уста у  поезії Усе , усе  покинуть, до тебе полинуть”.

Вдома ви зобов'язані були ознайомитись з  поезіями Бажала  б я тебе, мов плющ обняти”, „То, спроможний , станеться й  друге диво”, „Я бачила, як ти хиливсь додолу”, „Уста говорять: „Він навіки загинув”, „Твої листи повсякчас пахнуть зав’ялими трояндами”.

Скажіть, будь ласка, до котрого  виду лірики належать ці поезії й  яким настроєм вони пройняті?

Інтимна лірика Лесі Українки присвячена С. Мержинському.

Як й  Франкові, критика докоряла Лесі Українці за подібні  печальні поезії, хоч  причин для звинувачень і  не було, тим більше, що кожний митець — передусім людина, котрій  не чуже ніяке горе, особисте або  народне, не чужі муки й  страждання. В  вірші "Хто вам сказав, що я слабка" Леся Українка дала пригожу  опір  таким доріканням  недолугих критиків.

Справжнє мистецтво має власний  магнетизм, воно приваблює  до себе знову-таки й  знову-таки. Особливо потребують повторного прочитання поетичні рядки, адже  мають дивовижну властивість – відкривати уважному читачеві власні  принади щоразу по-новому, допомагають відновити духовні сили, розвіяти душевну втому. Нехай же постійно  відкритою книгою зостається  для вас поезія Лесі Українки.

Ваші виступи заслуговують відповідної нагороди (мотивування оцінок).

Написати відгук на вірш Лесі Українки, за котрий , на вашу думку, її можна назвати геніальною поетесою.