Конспект уроку: Українські народні балади "Бондарівна", "Ой летіла стріла", "Ой на горі вогонь горить", "Козака несуть". Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад. Класифікація балад (легендарні, історичні, сімейні, любовні та ін.). ТЛ: балада.

1) Прослуховування уривків з твору Т. Шевченка "Тополя"

2) Бесіда

1. Як зветься  прослуханий твір? Хто його автор? 
2. Про що розповідаться  в  творі? 
3. Які епізоди вам найсильніше  запам'яталися? 
4. Ви уже  знаєте, що "Тополя" Т. Шевченка — це балада. 
5. Пригадайте, які ознаки є специфічними для цього жанру. 
6. Які балади ви вчили в  курсі зарубіжної літератури?
7. Прочитайте напам'ять одну із  них (приміром , "Баладу прекмет" Ф. Війона, "Рукавичка" і . Шіллера, "Вішаний король" Й . Гете, "Пісня про віщого Олега" О. Пушкіна і т.п. ).

1) Прийом "Пошук інформації".

Вчитель пропонує школярам  прочитати статтю із "Словника українського фольклору" М. Дмитренка й відповісти на питання:

1. Коли з'явився жанр української народної балади? 
2. Хто із  фольклористів розпочав  першим вживати  термін "балада"? 
3. Скільки відомо сюжетів українських народних балад? 
4. Які художні властивості балад? 
5. Хто із  українських письменників застосовував  сюжети народних балад в  власних  творах?

2) Розповідь вчителя

Балада — надзвичайне явище пісенної культури українського народу: вона й  у  наш час користується популярністю. Хто на Україні не знає не чув таких балад, як "Ой не ходи, Грицю, і і  на вечорниці", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси", "Відряджала мати сина в солдати", "Ой в  полі жито копитами збито", "Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі", "Ой Морозе, Морозенку", а теж інших пісень про отруєння, згубу головним чином  молодих людей? Сповнені натхненної поетизації краси й  душевної величі простого трудівника, ці твори із  позиції народної моралі засуджують будь-яке насильство і  злочини, зраду і  наругу.

Вважається, що народні балади зародилися у  часи середньовіччя, на досить пізньому етапі розвитку епічної творчості, хоча  й  вміщують  чимало архаїчних уявлень і образів. 

В  XII—XIII ст. у  Провансі баладами називали любовні пісні до танцю. у  такому значенні або  не уперше  вжив назву "балада" провансальський трубадур Пон де Шантей (1180-1228). На думку Г. Нудьги, в фольклорі європейських народів балада з'явилась : у  датчан — в  XII, англійців й  шотландців — XIII—XIV, в  слов'ян — XIV ст. Датування оцих  творів, не пов'язаних із конкретними історичними подіями або постаттями, — справа досить складна, проблематична, вимагає ретельного аналізу комплексу даних мови, етнографії, виявлення закономірностей еволюції фольклорного мислення, із 'ясування жанрової специфіки уснопоетичних зразків.

Формування жанру української народної балади було  задовго до XIV ст., у  дохристиянський період, можливо, ще у  надрах календарно- і родинно-обрядової пісенності. Найпродуктивнішим періодом творення балад на Україні був час від XIV до XVII ст. в  XVI ст. Ян Благослов в  чеській граматиці вмістив українську баладу "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?" ("Штефан-воєвода"), пізніше  польський поет С. Кльонович в  поемі "Роксоланія" (1584) згадав ще одну українську баладу "По тім боці Дунаю". Починаючи із  кінця ст. й  до сьогоднішнього дня , балади систематично фіксуються збирачами фольклору, публікуються.

В українській народній традиції термін "балада" на позначення окремого жанру пісень не вживається. часом  поміж  співаків можна почути: "сумні пісні", "довгі пісні" або ж  "пісні про (отруєння невістки, вбивство когось й  т.п.)". В  фольклористиці терміном "балада" на Україні послуговувалися уже  у  першій половині XIX ст. М. Маркевич, М. Максимович, М. Костомаров і т.п.

Визначень жанру балади існує чимало. Для того, щоб  повніше і  глибше збагнути специфіку жанру, наведемо декілька дефініцій, які головним чином  уточнюють, конкретизують, доповнюють одна іншу , а іноді  й  заперечують. М. Драгоманов: балади — "то пісні епічного суті , що, оповідаючи, звичайно мають за сюжет котру-небудь сумно-ефектну подію: вбивство свояка, жінки, мужа, отруту брата, смерть жінки, шлюб із сестрою й т.п " (Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність й письменство. — Львів, 1899, с. 67);Ф. Колесса: "це сумовиті лірично-епічні пісні про незвичайні події, життєві конфлікти із трагічним закінченням" (Українська усна словесність. — Едмонтон, 1983, с. 108); С. Мишанич баладами вважає "ті ліро-епічні пісні про незвичайні події й драматичні конфлікти родинно- й суспільно-побутового характеру, які завершуються трагічно. При цьому необхідно оговорити, що трагічне в народному розумінні не обов'язково пов'язане із загибеллю героя; трагедією у народі було життя покритки або ж ж така ситуація, коли дорослі діти виганяли із дому стару немічну матір" (3 гір Карпатських. — Ужгород, 1981, с. 6—7); Л. Дунаєвська: "Пісні-балади — це ліро-епічні твори на родинно- або соціально-побутову тематику із динамічними сюжетами, що завершуються трагічною, часто фантастичною розв'язкою " (М.С. Грицай, у .Г. Бойко, Л.Ф. Дунаєвська. Українська народно-поетична творчість. — К, 1983, с. 164); у . Лесин: "невеликий віршований ліро-епічний казково-фантастичного, легендарно-історичного й героїчного суті твір із драматично напруженим сюжетом й співчутливо-сумним звучанням" (Літературознавчі терміни. — К, 1985, с. 24); О. Дей встановлює баладу як "сукупність епічних пісенних творів розгорненої гостро драматичної й трагічної сюжетності, що реалістично художньо узагальнюють виняткові, незвичайні до екстремальності й сенсаційності за власною внутрішньою конфліктністю життєві події, вчинки й фатальні збіги обставин у особистій, сімейній громадській сферах, освітлюючи усе це із позицій традиційної родинно-побутової моралі, головним чином від протилежного стверджуючи й відстоюючи її принципи, чим обумовлені психологічна напруженість сприйняття балад й їх виховна й дидактична реальність " (Українська народна балада. — К, 1986, с. 13); Г. Нудьга: "Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історично-героїчного й соціально-побутового суті із драматичним напруженим сюжетом, в котрому наявні елементи надзвичайного"; Г. Штробах: "пісня розповідного характеру із гострим драматичним сюжетом й часто із трагічною розв'язкою"; балада суміщає ліричні, епічні й драматичні елементи"; "для балади як жанру характерна сюжетна стислість головним чином зміст концентрується довкола одного епізоду), дискретність розповіді й присутність підтексту відносини персонажів, суть колізії, мотивації завуальовані й прямо практично не викладаються), гостра конфліктність зіткнення персонажів, досить часто із кривавою розв'язкою" (Народные знания. Фольклор. Народное искусство. Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 4. — М., 1991, с. 24).

Як можна бачити, дослідники неодностайні в  визначенні терміну. Або  не найбільше  суттєве розходження виявилось в  поглядах на баладу як на: а) твір епічний, б) ліро-епічний. Г. Шгробах спробував уникнути віднесення балади до першої або  другої груп, запропонувавши своєрідний компромісний варіант: поєднання у  баладі "ліричних, епічних й  драматичних елементів". Для із 'ясування суті специфіки жанру балади вказівки на механічне "поєднання елементів" недостатньо. Необхідна аргументація. О. Дей підкреслює: "Епічність балад виявляється передусім в  об'єктивно безсторонньому викладі суті  й  у  методі, як правило, знеособленого змалювання драматичних й  трагічних життєвих колізій, подій й  фактів, учасниками котрих  (а таким чином , і  героями творів) виступають не надприродні істоти або  легендарні богатирі, а звичайні, прості люди різних суспільних верств... Балади — це епос нещасливих людських доль"; в  прихильників ліро-епічності балад фактично відбулося невиправдане зміщення різних площин: емоційності сприйняття баладного малюнка (воно є зовнішнім щодо нього, суб'єктивним) й  його епічно відтвореного психологічного наповнення (що є об'єктивно присутнім складником його внутрішньої структури)... Балади — це не лірична сповідь, а продукт художнього відображення дійсності на основі реалістичного епічного мислення народних творців" (Українська народна балада, с. 14). Заперечення ліро-епічної сутності балад на користь епічності, на думку дослідника, усе  ж не означає, що ліричність взагалі невластива або недоступна цьому жанрові. Розглядаючи слов'янські балади, американський науковець  у . Гаркінс прийшов до висновку: розвиток жанру балади проходить шляхом від епічних до ліричних форм, ліризація — типове явище процесу контамінації балад й  властива найновішій групі творів.

Відомо понад 300 сюжетів українських народних балад. в  згадуваній монографії О. Дей опублікував "Каталог українських народних балад", де виділив вирішальні сюжетно-тематичні цикли пісень:

І. Любов й дошлюбні відносини. (Добір пари крізь випробовування сили і кмітливості. Чарування. Отруєння чарами. Збування нелюба ціною життя. Самогубство (смерть) насильно розлучених закоханих. Зрада у коханні і дружбі. Помста за невірність. Втеча із спокусниками, розплата підмовлених до мандрів за власну легковажність. Зрадливе зведення дівчини. Втрата вінка. Дітозгубництво і т.п. ).

II. Сімейні взаємини й конфлікти. (Випадковий й попереджений інцест (кровозміщення). Нагла смерть вірної дружини. Втрата доброго чоловіка. Конфлікти поміж одруженими без кохання . Подружня зрада. Перелюбство. Вбивство за намовою. Знущання свекрухи над невісткою. Конфлікти батьків й дітей ).

III. Відгомони соціального і історичного життя (турецько-татарські напади на Україну, сутички козаків й із шляхетниськими поневолювачами. Чумакування. Гайдамацтво, опришництво. Соціальний протест проти панів. Війни і їх жертви і т.п. ).

В більшості творів конфліктні ситуації поміж  поляризованими героями або  героєм й  обставинами розв'язуються в  формі найвищого напруження пристрастей крізь  насильну і  неприродну смерть головним чином  позитивних персонажів, які, загинувши, воскресають в  піснях. Народ підносить отруєного Гриця, підмовлену й  спалену близько  сосни Галю до узагальнених образів-пересторог, а страченого турками Морозенка — до статусу епічного національного героя. А саме тому  у  нашій свідомості Морозенко і  досі "сивим коником виграває", дивлячись на власну  Україну.

Для поетики балад особливі  описи, діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, пестливо-зменшувальна, емоційно забарвлена лексика. Зачини балад часто-густо вміщують  звертання епічного оповідача до когось І.  персонажів, раптове повідомлення про якусь подію, новину, що створює ефект зацікавлення, інтриги, котра  подальшим викладом глибшає  — аж до трагічної розв'язки досить часто  — із  позасюжетною оцінкою-додатком, моральною настановою і т.п. ). часом  завершення  балади — оригінальна метаморфоза: перевтілення персонажів на представників світу флори. Так, син, проклятий матір'ю, стає явором; невістка, котру  зненавиділа свекруха, — тополею. Брат несподівано дізнається, що одружений із сестрою, в  розпачі говорить:

Ходім, сестро, ярами,
Розсіємось цвітами;
Ходім, сестро, горою,
Розсіємось травою:
Ой ти будеш синій цвіт,
А я буду жовтий цвіт...
 

В родинно-побутовій баладі "А у  полі береза, а у  полі кудрява", записаній нами на Поділлі, простий сюжет (син після служби у  армії повертається додому із  дружиною; мати не вподобала невістки, налила синові "солодкого меду", а їй — "зеленого яду"; молоді "мед І. ядом докупи ізлили, як голуб і  голубка голови схилили") закінчується  своєрідною ідеалізацією безвинної жінки:

Посадила сину червону калину,
Молодій невістці — колючу тернину.
Червона калина в'яне, посихає,
Колюча тернина цвіте, процвітає.

Поляризацією рослинної символіки підкреслюється відношення  епічного оповідача до персонажів. Традиційний символ червоної калини отримує специфічне смислове навантаження, поглиблюючи трагічне звучання твору. Негативне відношення  до свекрухи, висловлене непрямо, крізь  символічні дії (калина в'яне, всихає), драматизуються невинністю сина, що  немовби стає жертвою два рази : за життя й  посмертно. у  іншому варіанті цієї балади мати усвідомлює тяжкість власного  злочину:

Ой боже ж мій, боже, що я наробила?
Нащо ж своїх діток із світу згубила?!

Народні балади відіграли помітну позитивну значення  в  процесі становлення і  розвитку нової української літератури, у  творчості Т. Шевченка, поетів-романтиків, С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, у . Симоненка, Ліни Костенко, І. Драча тв ін. . Без жанру балади не обійшовся жоден великий український поет. Сюжети народних балад були джерелом багатьох творів прози, драматургії (Панас Мирний "Лимерівна"; І. Франко "Украдене щастя"; О. Кобилянська в неділю рано зілля копала" (М. Дмитренко, "Словник українського фольклору").

3) Розповідь вчителя

Особливості народних балад

Балада — це невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний твір, у  котрому  відображаються напружені конфлікти у  особистому й  громадському житті.

Ознаки балади:

1. напруженість композиції;
2. трагічна розв'язка;
3. відчутне емоційне напруження;
4. у центрі сюжету — лише одна подія з життя головного героя;
5. лаконічність оповіді;
6. незначна кількість героїв.

Мотиви балад:

1. туга за нареченою;
2. убитий на війні козак;
3. почуття дівчини, з яких насміялися;
4. зле чарівництво;
5. прокльони свекрухи на адресу молодої невістки;
6. зрада і помста.

Зазвичай, за сюжетом балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка і т.п. . Балада не надає  конкретних імен й  конкретних обставин (М. Драгоманов), для неї визначальне  не подія, а почуття, які вона збуджує у . Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно. Для поетики балад особливі  діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика. в  баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.

Тематичні групи сюжетів балад

1. Міфологічні, пов'язані із  легендами про перетворення людей в  птахів, рослин зокрема, добре відомі балади про дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого в  явора), алегоричні (про голубку й голуба).
2. Сімейно-побутові із пережитками кровно-родових відносин — на тему інцесту (кровозмішення): (брат сватається до сестри; про вдову і її женихів — рідних синів).
3. Про сімейні взаємовідносини за часів патріархальних відносин — чоловіків і жінок, батьків і дітей (про чоловіка, котрий убиває жінку за намовою матері; про сина, що проганяє із дому матір-удову; про матір, котра пропиває дочку ). 
4. Історичні балади, які щільно стикуються із історичними піснями(про зустрічі рідних у турецькому полоні; про Бондарівну і пана Каньовського; про гайдамаків, котрі вбивають Марусиного сина).
5. Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків, наймитів, емігрантів, січових стрільців).

4) Виразне читання чи прослуховування у фонозапису балади "Бондарівна"

5) Бесіда за питаннями:

1. Про що йдеться в  баладі?
2. Де відбуваються події, зображенні в  творі?
3. Як ви гадаєте, чому у  одному із  варіантів балади місце дії — Богуслав, а у  іншому — Немирів?
4. Про що це засвідчує ?
5. Як закінчується твір? 
6. Чому саме так? 
7. Яке  значення  діалогів в  баладі? 
8. Знайдіть в  тексті художні засоби, властиві фольклорним творам.

Балада "Бондарівна" розповідає про горду дівчину Бондарівну, котра  не прийняла залицяння пана Каньовського і  різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) і  привели до пана. Той наказав вибирати: або  із  ним існувати , або  у  сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, й  пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей "за хорошу дочку". в  творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, котра  не хотіла із  нелюбом існувати , не здалася, й  осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах із застосуванням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь і епітетів).

6) Виразне читання балади "Ой летіла стріла"

7) Бесіда за питаннями

1. Що ви "бачили", "чули", слухаючи баладу? 
2. Як ви гадаєте, від чиєї стріли загинув удовиний син? 
3. Скільки зозуль прилетіло до нього? 
4. Розкрийте символіку цього образу. 
5. Знайдіть в  тексті гіперболу. із  якою метою вона вжита в  творі?

В  баладі "Ой летіла стріла" змальовується, яким чином загинув вдовин син від стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли і і плачуть над убитим. Де мати плаче — там "Дунай розлився", де сестра — там "слізок криниця", а де миленька — "земля сухенька". Сестра і  мила скоро забудуть про втрату, а мати страдатиме довіку. в  баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність).

8) Виразне читання балади "Ой на горі вогонь горить" 

9) Бесіда за питаннями

1. Про кого йдеться в  баладі? 
2. Що в  творі є реалістичним, а що фантастичним? 
3. Прочитайте останні рядки балади і поясніть.
4. Як ви їх розумієте. 
5. Як зветься  художній засіб, застосований  в  цьому уривку?

Важкою й  небезпечною була служба козака, особливо сторожового. Він мусить  був день й  ніч вартувати, або  не збираються вороги напасти зненацька на його рідну землю. в  разі небезпеки — запалювали сигнальний вогонь. Козак устиг повідомити про нападників, а сам лежить "порубаний, постріляний". й  посилає вірного товариша, коника вороненького, щоб  сказав батькам, що син їх  не повернеться, адже  одружився із  сирою землею" — такою метафорою означена загибель козака. Балада "Ой на горі вогонь горить", котра  уславлює мужність й  відданість козаків-захисників, сповнена тронного звучання).

10) Виразне читання балади "Козака несуть" 

11) Бесіда за питаннями

1. Котра  картина виникає  в  вашій уяві в процесі  читання твору?
2. Назвіть його персонажів. 
3. Доведіть, що це — балада.
4. До котрої  сюжетно-тематичної групи вона належить?
5. Поясніть власну  думку.

Проблемне питання

Чи погоджуєтеся ви із визначенням українського вченого-фольклориста О. Дея, що "балада характеризується яскраво виявленим повчальним потенціалом"? Свої міркування підтвердіть прикладами з вивчених балад.

1. Навчіться виразно читати та аналізувати балади "Бондарівна", "Ой летіла стріла", "Ой на горі вогонь горить", "Козака несуть";
2. Визначіть у них характерні ознаки цього жанру.