Конспект уроку: Українська середньовічна література XI—XV ст. Розвиток писемності після хрещення Руси-України (988 р.) Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава).

Мобілізація уваги учнів

Бесіда

1. Назвіть рік коли прийняли християнство у Київській Русі. (988 р.)
2. Яке відношення до прийняття християнства у  Київській Русі мали княгиня Ольга, князь Святослав, князь Володимир? (Ольга — просвітителька християнської віри між язичництва східних слов'ян. Попросивши грецького царя стати її хрещеним батьком, Ольга не лише  відмовила йому в  шлюбі, а і  отримала благословення від Патріарха. Святослав — син Ольги і Ігоря. Єднав східнослов'янські племена. Володимир — внук Ольги, син Святослава. Саме княгиня Ольга дала йому перші уроки істинного благочестя. Князь Володимир вирішив прийняти християнство за візантійським обрядом).

Коли ми намагаємося уявити для себе  початок слов'янської книжності, наша думка напевне  звертається до письма. роль  письма у історії розвитку цивілізації тяжко  сильно переоцінити . Можливості письма безмежні  ні іноді , ні відстанню. Історія слов'янської культури розпочинається  із хрещення Русі. Це зовсім не засвідчує про те, що буцімто не було язичницького минулого. Воно було, й надзвичайно яскраві його сліди зберігаються у пам'яті народу, в побуті, в самому народному складі. Усна традиція була і захистком особистої віри від чужинців, адже її передавали лише власним . Коли волхви відчули наступ нової релігії, вони записали тексти на дощечках величиною 38x22 см  й нанизали їх на ремінь як книжку або блокнот. Таких дощечок було 72. На другій дощечці є подібні слова: "Я присвячую цю книгу Богу Велесу, вищій силі, котра нас захищає". Бог Велес був оборонцем українців-господарів. саме тому цю пам'ятку іменують "Велесова книга".

Повідомлення школярів

Повідомлення 1

"Літописець каже, що не лише  християни, однак  магометани Й іудеї присилали власних проповідуючи, щоб склонити Володимира до прийняття їх віри. Першими послами були болгари, які проповідували магометанство, однак князь дізнався, що за Кораном правовірним належиться обрізання І забороняється пити вино. Посли Папи Римського теж потерпіли невдачу. Вислухавши іудеїв, Володимир запитав, де їх вітчизна. Посли відповіли: в Ієрусалимі, однак Бог, розгнівавшись на нас, розселив нас по чужих землях". На що Володимир відповів: Й ви, покарані Богом, осмілились вчити інших, ми не хочемо подібно до вас позбутися особистої вітчизни". Нарешті грецький філософ заперечив власною мовою інші віри, розповівши князю про Старий й Новий Заповіти. в кінці розмови він показав картину страшного суду із відтворенням участі праведних й грішників. Князь, здивований, проговорив: "Благо добродетельным и горе злым". "Креститесь, — відповідав грецький мудрець, — и будете у раю с первыми".

Потім князь Володимир послав власних  посланців в  різноманітні  країни, аби ті дізналися, як там усе є. Посли, повернувшись, із зневагою відгукнулися про усі релігії, окрім грецької: "Мы не помнили, где мы находились — на земле или на небе".

Вирішивши хреститися, Володимир запитував тільки  в  бояр, де прийняти хрещення, на що отримав відповідь: "Где тебе любо". Тоді князь, зібравши військо, пішов на Херсонес. Осушивши міські колодязі, він примусив місто здатися. Зайнявши його, Володимир послав до Василя й  Костянтина із  пропозицією віддати їх  сестру Анну в  дружини, погрожуючи в  разі відмови підступити до Константинополя. Царі відповіли, що якщо князь охреститься, то Анну за нього віддадуть.

Херсонеський єпископ виконав обряд хрещення. По закінченню хрещення Володимир одразу ж вилікувався від сліпоти.

Київському князю було приємно поріднишся із  могутнім імператорським домом, однак  Володимир розумів й  державне роль  цього шлюбу. Якби він розглядав його просто як династичний союз, то навряд або  затіяв би таку тяжку справу, як хрещення Русі, до котрого його ніхто не примушував.

Таким чином, Володимир виконав власні  зобов'язання й  допоміг Василю II зберегти трон, однак імператор не поспішав віддавати заміж Анну за північного варвара. Володимир вирішив примусити його. Захопивши в  Криму грецьке місто Херсонес, і же він й  одружився із Анною, а багато знатних воїнів, наслідуючи власного  князя, перейшли в  християнство. Повернувшись в  Київ, Володимир охрестив столичних мешканців, а згодом й  інших власних  підданих.

Володимир розглядав християнство як державну релігію; відмова від хрещення у  таких умовах було тим самим, що й  нелояльність. саме тому  більша кількість  населення Русі сприйняли повернення в  християнство без ніякого опору."

Повідомлення 2

"Високою й  самобутньою була культура наших предків. Запровадження християнства на Русі в  988 р. пожвавило розвиток культури, наприклад писемності, котра  існувала на Русі давно, сприяло запровадженню Володимиром Святославичем найперших  шкіл для дітей знаті, відкриттю Ярославом Мудрим, що мав схильність до книг, першої бібліотеки при Софійському соборі. Велика, як на той час, книгозбірня була ще  в  Києво-Печерському монастирі, були бібліотеки й  у  інших містах, існували ще  приватні книгозбірні. велика  складова  наших предків уміла читати і  писати, чимало людей володіло кількома мовами"

Розповідь вчителя

Остромирове Євангеліє

Перші давньоруські книги, писані від руки на пергаменті (шкіра, оброблена особливим способом) — церковнослужебні: Євангеліє й Псалтир. Найстаріша книга, що дійшла до нас, — "Остромирове Євангеліє"

"Остромирове Євангеліє" — одна із  найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства у  давньоруській редакції до виявлення у 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, котра  була створена на Русі. "Остромирове Євангеліє" вміщує євангельські читання для неділі й  свят. Переписане 1056—1057 pp. із  староболгарського оригіналу, як гадають, в  Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, що  у  написі книги названий "близьким" (родичем) князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана у  написи дружина Остромира Феофана мала змогу  бути донькою Володимира Святославича і Ганни Візантійської).

Євангеліє написане великим красивим статутом, причому розмір букв поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст укладений в  2  стовпчики по 18 рядків на площі біля  20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки й  Марка), що виконані із  вражаючою майстерністю; у  тексті вживається кіновар. Рукопис побудований  із  294 аркушів пергаменту, хорошого, однак  не вищої якості: є листи із  зашитими розрізами й  із  дірками, які були до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані нетускніючими фарбами (зеленою, червоною, блакитною й  білою) й  обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія. Кожен із  них оригінальний, відрізняється особливим малюнком й  комбінацією кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси у  малюнку заголовних букв, що зображають голови хижих птахів, фантастичних химер — крокодилів й  саламандр. у  складний геометричний орнамент ініціалів вміло вписані й людські обличчя у  профіль або  анфас).

Рукопис особливо цікавий тим, що у  його кінці переписувач докладно розказав  про обставини виготовлення й  про час роботи:

"Слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. Въ лет(о). 6564. Написахъ. же еу(ан)г(е)лие се рабоу б(о)жию нареченоу сущоу в кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу. изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и брата свого Володимира, самъ же изяславъ. кънязь. правлааше столь о(т)ца своего ярослава кыеве. А брата своего столь поручи правити близокоу своемоу остромироу нове городе. Мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие се. на оутешение мъногамъ, д(у)шамь кр(ь)стияньскамъ. Да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и с(вя)тыхъ прао(те)ць. Авраама, и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию его. феофане. и чядомтл ею. и подроужиемь чал'ь ею. съдравьствоуите же м'ьнога лет(а). съдрьжаще пороучение свое, аминт»".

Таким чином, "Остромирове Євангеліє" — найдавніша точно датована об'ємна рукописна пам'ятка, створена на Русі. у  ньому, окрім особливостей загальнодавньоруських, відбито і  подібні  мовні ознаки , які пізніше  стали специфічними для мови українського народу. "Остромирове Євангеліє" є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської І.>й давньоруської мов.

Зберігався рукопис в  Софійському соборі у  Новгороді. уважається , що воно уперше  було виявлено у  1701 році (зазначено у описі одного із  храмів московського Кремля). в  1720 році відіслано, поряд із  іншими старими книгами, за наказом Петра І у Санкт-Петербург. потому сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено поміж речей в гардеробі покійної Катерини II. Олександр й розпорядився передати книгу у Імперагорскую публічну бібліотеку тепер Російська національна бібліотека І.. М. Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається й донині. Рукопис був прикрашений перетином-окладом із коштовним камінням, крізь що мало не загинув: в 1932 році його, розбивши вітрину, викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис у шафу (за іншими даними — на шафу), де його незабаром знайшли. Заново переплітати не стали.

З початку XIX вік  почалося й  наукове вивчення рукопису. уперше  "Остромирове Євангеліє" було видано А.Х. Востоковим в  1843р. із  додатком короткої граматики, словника й  грецького підстрочного тексту. Для цього видання (не факсимінального, а набірного) був виготовлений спеціальний слов'янський шрифт, по можливості точно відтворюючи почерк оригіналу. (Існує репрінт: Wiesbaden, 1964.) Пізніше вийшли і  факсимільні видання (чорно-біле 1883 року; кольорове подарункове в  форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988). Неодноразово видавався текст пам'ятки. Його уривки входили до обов'язкової програми дореволюційних шкіл.

Багато у  чому на основі його матеріалу були створені сучасні граматики й  словники старослов'янської мови. Пам'ятці і її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього рукопису, ознаки  його словника, як й  раніше, вимагають ґрунтовного вивчення.

Ізборники 1073 і 1076 pp. — це пам'ятки давньоукраїнського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі ще  як Ізборники Святослава. уважається , що Ізборник 1073 року був переписаний із  болгарського оригіналу — збірника царя Симеона. вміщують  твори релігійного суті . Ізборник 1076 року вміщує  статті релігійно-морального характеру, твори церковно-релігійного характеру, матеріали із  граматики, поетики, риторики; стверджує користь знань й  читання книжок.

Вправа "Аукціон аргументів"

Пропонується певне твердження, яке вимагає  аргументованого обґрунтування. Кожна група вибирає 3  аргументи й  підкріплює їх відомостями, почутими на уроці.

"Остромирове Євангеліє" — "мальована" книга, відбиток культури й  побуту часів Київської держави:

1. "Мальована" книга, адже  у  ній пензлем спеціальною фарбою кожну букву малювали від сусідньої.
2. "Мальована" книга, оскільки у  ній початкові букви кожної сторінки вимальовували особливо великими й  яскравими.
3. "Мальована" книга, саме тому  що кожну сторінку оздоблювали орнаментованими заставками.
4. Найціннішими прикрасами церковних книг витончені мініатюри, у  котрих  відбивалися культура й  побут часів Київської Русі.
5. Ініціали обведені чистим золотом.
6. В кінці рукопису доповідач розказав  про обставини виготовлення й  про час роботи.
7. Це джерело вивчення старослов'янської й  давньоруської мови.
8. Рукопис був прикрашений перетином-окладом із  коштовним камінням.
9. На основі його матеріалу були створені сучасні граматики й  словники старослов'янської мови.

Підберіть відомості про перекладну літературу: різновиди  і жанри перекладної літератури, місце перекладів у  історії давньої літератури, джерела перекладної літератури.

Підготуйте усне висловлювання на тему: "Мої враження від ознайомлення із  найдавнішими рукописними книгами Київської Русі".