Конспект уроку: Доброта і людяність – основні мотиви п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Народність твору «Наталка Полтавка» у змалюванні кращих рис дійових осіб – вихідців із народу.

1. До котрого  літературного роду належить твір І.  Котляревського «Наталка Полтавка»? 
2. Визначити жанр цього твору.
3. Чим відрізняються драматичні твори від ліричних й  епічних?
4. Розкрийте життєву основу п’єси. Котру  значення  здійснюють  пісні в  п’єсі?
5. Котрі  риси характеру для усіх  дійових осіб п’єси є спільними?
   (Доброта – більша або ж  менша, а то і  мізерна, епізодична, однак  доброта).
   (Щирість – в  Возного цинічна, коли йдеться про «взяточок, сиріч – винуждений подарочок», однак  відверта).

Художня література покликана нести у  людські душі тепло, людяність, добробут, гуманність – виховуючі начала кожного покоління. Читаючи гарний твір, ми переймаємося болем героїв, роздумами, пошуками істини письменником, беремо для себе те, чого вчить твір. Однак  людина перестає бути людиною, навіть маючи мову, якщо вона не наділена благородством, співчуттям, неспроможна любити, не має сили і  бажання боронити добро від зла.

Ми сміємося із  кохання  Возного до Наталки, однак  ж або  можна сміятися із  кохання ?

Ми говоримо: “Наталка Полтавка” І.  П. Котляревського – народний твір. А у  чому його народність?

Добро й  зло, людяність й  жорстокість, великодушність й  нікчемність. Або  змінилося у  мене поняття про них після розгляду п’єси? На ці й  інші питання ми спробуємо відповісти  у  ході нашого уроку.

Робота в групах

1. «Художники» – готують «Вернісаж» (виставку ілюстрацій та малюнків).
2. «Практики» – складають план характеристики образів або цитатну характеристику.
3. «Театрали» – інсценізують уривки п’єси.

Окремі картини, образи твору ми розуміємо і пояснюємо правильно (образи Наталки, Терпилихи, Миколи). А щось затінене, приховане, чи не зовсім зрозуміле із дзвіниці двадцять першого століття, на жаль, пояснюється не завжди чітко. Спробуємо розібратися.

Бесіда.

1. Возний Тетерваковський – це позитивний або  негативний персонаж п’єси? Або  можна назвати людиною людину, здатну на любов ? Або  по-справжньому, на вашу думку, Возний – людина при посаді, багата – любив Наталку?
   (Возний закохався щиро, адже  наважився переступити звичаї власного  кола, взяти за дружину селянку, не рівню для себе . Вже  це змушує нас бачити в  Возному хороше, порядне, добре. Кохання  Тетерваковського при всій своїй незугарності – людяна).
2. Яким видалось вам залицяння Возного?
   (Смішним настільки, наскільки ми усі  у  залицяннях смішні. Тим більше, що до розумної, гострої на язик Наталки не так легко і залицятися). 
3. Возний погрожує Наталці і  Терпилисі судом. Або  правильно він робить?
   В  нього немає іншого вибору, саме тому  він хапається за соломину).
4. Чи  логічно вмотивований його благородний вчинок?
   (Як говорить народна мудрість: «Від кривої палиці рівної тіні не буде», і він просто не зміг дивитися на сльози коханої, зрозумів, як сам стверджував, що «насильно милим не будеш»).

Образ Петра:

Чи розцінюєте ви Петрову відмову од Наталки як вияв безхарактерності, пасивності, покірності долі?
(Петро відмовився від одруження із коханою, адже  у  нього переважають людська доброта, християнське смирення, всепрощення).

Образ Горпини Терпилихи:

1. Чого мати вмовляє Наталочку вийти заміж за Возного?
2. Чому Терпилиха в кінці  твору різко змінює думку про Петра?

Вправа "Мікрофон":

Хто у п’єсі, на вашу думку, здійснив «найвищий» моральний вчинок: Петро, Возний чи хтось інший?
Доведіть, використовуючи цитати.

Бесіда:

1. Що таке щастя? (Словник пояснює роль  цього слова так: щастя – це почуття або ж  стан найвищого повного вдоволення, талан, успіх).
2. Поміркуйте: заради чого Наталка жертвує власним  щастям?
3. Хто, по-вашому, здатне  бути щасливим?
4. Щастя у  кожного власне . А у  чому вбачаєте зміст щастя ви?

Сподіваюся, сьогоднішній урок спонукав вас задуматися над своїми  звичками, характером, учинками. Усе у  житті розпочинається із  кохання . Тож візьміть за орієнтир душевну щирість й  простоту Наталки, вірність, рішучість в  боротьбі за власне  щастя.