Конспект уроку: Драматургія. Час і місце побутування шкільної драми, її роль, виконавці. "Володимир" Ф. Прокоповича. Роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва. Вертеп як вид лялькового театрального дійства. TЛ: шкільна драма, вертеп.

Вправа "мікрофон": "На мою думку, пісня "їхав козак за Дунай" має світову славу, тому що...".

Вправа "Так чи ні"

1. Курйозні вірші — неординарні за формою, вишукані поетичні твори. (Так).
2. Найпримітивнішою постаттю в  творенні курйозних віршів був Іван Вишенський. (Ні).
3. Самими першими  складачами віршів були вчителі  піїтики й  їх  школярі . (Так).
4. Видатним поетом XVI — XVIII ст. був Самійло Величко. (Ні).
5. Вірші XVI — XVIII ст. написані за нерівноскладовою системою віршування. (Так).
6. В  XVII ст. з'явилась  силобічна система віршування (Так).
7. І.  Величковський писав двовірші. (Так).
8. І.  Величковський — автор рукописної книги "Зегар із  полузегар ком". (Так).
9. Рак літеральний — це вірш, літери котрого , прочитані й  зліва на право, і  справа наліво, той же текст виражають. (Так).
10. С. Климовський — український поет й  філософ. (Так).
11. В  літературі С. Климовський знаний  під іменем "Харківський козак-піснетворець". (Так).
12. С. Климовський писав твори лише  на релігійну тематику. (Ні).

Шкільна драма

Шкільна драма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що з'явився  на межі XV—XVI ст. у  державах  Західної Європи.

Походження шкільної драми пов'язане із  статутом церковних й  світських навчальних закладів, в котрих  сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула дякуючи  єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних й міфологічних сюжетів, передусім тих сакральних джерел, що стосувалися історії католицької церкви. Шкільна драма спершу розвивалася в  католицько-християнському й  антично-класичному напрямках. В  ній вплив античної традиції (стислий виклад, присутність  епілогу і т.п. ) поєднувався з  середньовічною (відсутність єднанні  часу й  місця, змішування трагічного й  комічного) й  ренесансною. Часто шкільна драма складалася із  п'яти актів, після кожного із  них виступав хор. Вистава організовувалася головним чином  до Різдва, Великодня і т.п.

Найдавніші елементи драматичного твору — діалоги, танці — знаходимо в  фольклорі, перш за все  у  обрядових піснях. Діалогами пересипана й  віршована література. Перші драми XVII ст. були віршованими діалогами й  називалися шкільними, оскільки виходили із  стін вищих шкіл. Автори їх — викладачі колегіумів, духовенство, а виконавці — спудеї (студенти). За тематикою це різдвяні і великодні драми. В  XVII ст. із 'являються шкільні драми на історичні теми, зокрема "Володимир" Феофана Прокоповича, "Милість Божа" невідомого автора. В  першій п'єсі описано життя й  роботу  князя Володимира, у  другій прославлено Богдана Хмельницького. Соціальні причини  (загарбання старшиною козацьких й  селянських земель, насильство чиновників) звучать в  драмі Георгія Кониського "Воскресіння мертвих".

Як правило, до шкільних драм додавались інтермедії або  інтерлюдії — побутові гумористичні сценки, котрі йшли як окремі невеличкі вистави у  антрактах поміж  діями драми або  трагедії. Сюжетна основа інтермедії, звичайно, фольклорна (народні жарти, анекдоти, прислів'я, побутові подробиці). Завданням інтермедій було розвеселити, розважити глядача, втомленого від напруженої дії "серйозного" драматичного твору. Й  котра  іронія долі: автори надавали найбільшої уваги шкільним драмам, а їх слухали неохоче саме тому  життя оцих  п'єс було короткочасним), інтермедії ж були для авторів чимось другорядним, а глядач йшов на виставу не одноразово  саме заради них.

Саме із  інтермедії приймає  власний  початок український театр. Його зародження було  в початку  XVII ст.

Феофан Прокопович

Феофан Прокопович належав до найталановитіших українців власного  часу. Одначе його життя пішло таким шляхом, що із  його таланту не мала Україна великої користі.

Як син київського купця, Феофан Прокопович народився 19 червня 1681 р. і  на хрещенні дістав ім'я Єлеазара. У  дитинстві втратив батьків й  виховувався в  дядька, намісника Братського монастиря і  ректора Київської академії — Феофана Прокоповича, що записав Єлеазара у  академію; по смерті дядька вчився у  ній коштом одного добродія-киянина протягом шести літ до 1698 р. Опісля, як оповідає зразу приятель, а потому  ворог Феофана Маркел Родишевський, вибрався Феофан з  Києва до Володимира на Волині і  там постригся у  ченці, а уніатський єпископ Лев Зеленський зробив його префектом тамошньої школи і  поставив дияконом. Бачачи його великий талант, вислав його провінціал Василіан до колегії св. Атанасія у  Римі, куди посилали звичайно молодих талановитих ченців для удосконалення у  богословських й  філософських науках. В. 1702 р. повернувся на Україну і, спинившись у  Почаївському монастирі, постригся у  православні ченці і  одержав ім'я Самуїла, яке у  1705 р. перемінив на Феофана на честь покійного дядька).

Драма "Володимир" 

Драма Прокоповича "Володимир" має дуже багато  спільних думок з  однією його проповіддю, виголошеною у  День святого Володимира. "Хто не знає, — говорив проповідник, — що цей Богом бережений город Київ, мати городів, слава і  немала  окраса усієї нашої просторої землі, має в усіх  християн однакову назву другого Єрусалиму і  нового Сіону, і  так ціла наша православно-українська церква, що звідтіль взяла власний  початок, находячись у  соборній й  по цілому всесвіту  розсіяній церкві, неначе дорогоцінний камінь в  перстені, здатне  "називатися Сіоном в  Сіоні, Єрусалимом у  Єрусалимі". Справжні сини цього Сіону знають без сумніву, "хто є Сіону нашого цар, котрим тішиться велить нам Дух святий. Дійсно є тут мова про князя Володимира, основника духовного Сіону у  нашій землі, царя у  наших змислах й  дусі, царя словом й  ділом, царя реччю і  іменем. 1 це бачимо, православні слухачі, що подвійне наше раювання, ми два рази  сини Сіону, — й  як православний рід, й  як український (російський) рід, два рази  і  тішитися нам потрібно , й  як синам церкви власним  царем Христом, й  як українським синам власним  царем святим рівноапостольним князем Володимиром". В  проповіді ще  починає Володимир внутрішню боротьбу перед прийняттям християнстві! і  здобуває перемогу над світом, тілом й  чортом, а у  порівнянні із  цією перемогою назвав проповідник Володимирові воєнні перемоги дитячою забавкою. Закінчується проповідь зверненням до сучасності.

Драма "Володимир" Ф. Прокоповича побудований  із  прологу, п'яти актів й  хору. П'ятиактова драма із  хорами — це останнє слово драматичного мистецтва українського шкільного театру, а розквіту досягла оця  форма саме у  обробках історичних тем. Пролог до слухачів пояснює чому Прокопович зважився виставити "незрілий плід власної праці" — історію навернення Володимира у  християнську віру; зробив він це із  2-х  причин: раз саме тому , що відповідний для цього місця постать  його пана, а далі саме тому , що зовсім зрозумілою є для синів слухачів пам'ять про їх  батька, котрий відійшов далеко, адже  це і  дім Володимира, і  Володимирові діти, народжені від нього святим хрещенням. Це помітно першою мірою на ясновельможному гетьмані Мазепі, титареві і  добродієві академії; він адже  дістав у  управу спадщину Володимира, він дорівнює Володимирові господарністю на Україні, словом, на Мазепі демонструє син обличчя Володимира як батьківське. Будучи дуже великим  наслідником Володимира, хай прийме Мазепа у  привіт його малюнок, хай побачить себе в  Володимирі, хай придивиться для себе  на виставі, як в  дзеркалі, хай побачить власну  хоробрість, власну славу, союз власної кохання  із  монаршим серцем, власну  кохання  справжньої добродійності й  власну  справжню рівність для православної церкви).

Завдання

— Розкрийте значення  Києво-Могилянської академії у  розвитку театрального мистецтва, скориставшись вивченим матеріалом й книгою М.С. Возняка "Історія української літератури".

Вертеп

Мандрівні дяки створювали вертепи й  в процесі  Різдвяних свят ставили вистави із  колядками. Так в  XVII ст. з'явилась  вертепна драма. Вистави відбувалися в  спеціальній скриньці, котра  зовнішнім виглядом нагадувала макет двоповерхового будиночка — своєрідну 2-х 'ярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. В верхній частині йшли сцени релігійного суті , а у  нижній — із  народного життя, головним чином  комічного характеру. Найулюбленішими для глядачів персонажами були запорожець, шинкарка, дяк, дід й  баба. Замість актора значення  виконувала лялька, а схована за вертепом людина промовляла належні за п'єсою слова. Одяг ляльок — український національний, мова вертепних п'єс — жива народна; вистави цього "театру у  мініатюрі" йшли на ярмарках, у  хатах. Народ любив вертеп за правдивість зображення житті у  його сценках, за гумор, гостре сатиричне слово. Вертеп мав чітке народне спрямування. Так інтермедії й  вертепна драма готували появу професійної драматургії, приміром  комедії).

Бесіда:

1. В чому заключається  різниця поміж  вертепом XVII ст. і XXI ст.?
2. Котрий  одяг мали ляльки в  вертепі XVII ст.?
3. Де проходили вистави цього "театру у  мініатюрі"?
4. Що передувало появі професійної драматургії?
5. Назвіть улюблені для глядачів персонажі вертепу XVII ст. і XXI ст.

Вправа: "Незакінчене речення"

— В наший час відродження вертепної традиції полягає у ...

Прочитайте уривки драми Ф. Прокоповича "Володимир", проаналізуйте зміст прочитаного і повторіть визначення "шкільна драма", "вертеп". Повторіть композиційні особливості та зміст вертепного дійства.

Підготуйте презентацію пам'ятки прадавньої чи давньої української літератури.