Конспект уроку: Біблія (фрагменти). Легенди: про створення світу, про перших людей Адама і Єву, про потоп на землі, про Вавилонську вежу, про Мойсея. Десять заповідей. Притча про блудного сина. Притча про сіяча.

1. Перевірка домашнього завдання

2. Бесіда

1. На якій мові прийшло Святе Письмо до Київської Русі? (У перекладі церковнослов 'янською мовою).
2. Хто здійснив перший переклад повної Біблії власне українською мовою? (Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький та відомий вчений Іван Пулюй).
3. Де і в якому році вийшла сама книга? (У Відні, бо царський уряд забороняв перекладати Біблію чи окремі її книжки українською мовою; 1903 р.)
4. Хто із відомих нам людей здійснював переклад Біблії? (І. Огієнко в 1958 p., 1. Хоменко в 1963 р.)

Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку

1. Розповідь

Біблія сьогодні є найбільш популярною  поміж  книг. Нею захоплюються теологи, історики, психологи, фізики, хіміки, люди різноманітних інтелектуальних ступенів  й  соціальних станів. Складалася Біблія протягом надзвичайно  довгого  часу (від XII ст. до н.е. до II ст. н.е.). зараз так зветься  звід, що побудований  із  пам'яток староєврейської літератури (50 окремих творів, а ще  27 творів християнсько-грецької літератури). 1-ша  складова  зводу, за християнською термінологією Старий Завіт, побудований  із  книг розповідних (книга "Буття", книга "Ісход", книги Ісуса Навіна, Суддів, Руф, чотири книги "Царств" й т.п. ), книг ліро-епічних (твори "пророків", "Книга Іова"), ліричних (Псалтир, "Пісня пісень"), законоуставних та ін.

В епічній своїй частині Старий Завіт подає староєврейські міфічні перекази про створення всесвіту , про життя 1-ї  людської пари — Адама й  Єви у  раю, дивовижному  саду, створеному Богом; про порушення ними божественної заборони й  їх вигнання із  раю; про життя їх  потомства аж до того часу, коли розгніваний Бог рішив  понищити  рід людський Всесвітнім потопом, облишивши із  всіх  людей лише  праведника Ноя із його родиною ; про міфічну історію єврейського народу, що  під проводом Мойсея виходить із  єгипетського рабства шукати місце нового поселення — "землю обітовану"; про формування  староєврейського царства, його поділ й  зруйнування ассирійцями й  вавилонянами; про "вавилонський полон" й  повернення на батьківщину майже  до кінця II ст. до нашої ери. Елементи народної творчості (староєврейського фольклору), об'єднані  у  оцих  книгах із  елементами творчості стародавньо-єврейської аристократії, світської й  жрецької, були грунтовно перероблені потому грецькими організаціями, які установили канон (норму, правило) священних книг в  кількості, зазначеній вище.

У другій частині Біблії — Новому Заповіті, теж різноманітній стосовно складу, у  її епічній частині розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть й  воскресіння засновника християнської релігії Ісуса Христа ("Чотири євангелія" — Матвія, Марка, Луки й  Іоанна), про роботу  його школярів (апостолів), а у  кінці, у  книзі, що зветься  "Апокаліпсис" (одкровення), — про останні часи людства, про кінець всесвіту  І. "страшний суд" над живими і  мертвими.

Історією власного  складання, власним  змістом Біблія до певної міри подібна  на священні книги інших релігій, приміром  на староіндійські Веди, староіранську Авесту, вавилонські релігійно-епічні оповіді, що подекуди мають надзвичайно  близьку тематичну схожість із  оповіданнями Старого Заповіту, і т.п. . 1-ша  складова  Біблії відбила різноманітні  етапи стародавньої історії єврейського народу, що  від кочового стану переходив до осілого, від родового суспільства — до рабовласницької держави. 2-га  складова  — Новий Заповіт — з'явилась  у  умовах соціального ладу Римської імперії Відбиваючи погляди різноманітних  суспільних формацій, різноманітних  історичних епох, Біблія сповнена суперечностей.

Повний переклад Біблії у  давній російській літературі вийшов лише  в кінці  XV ст. ("Геннадієва Біблія"), а у  українській літературі в кінці  XVI ст. (Острозька друкована Біблія 1581 р.) До цього часу застосовувалися  лише  ті окремі тексти біблійних книг, які були потрібні  для потреб культу й  складали "Паремейник" — збірник уривків із  Старого Заповіту (паремій), які читалися в процесі  церковної відправи. окрім  того, в  ужитку були і  окремі книги Старого Заповіту у  повному вигляді. із  новозавітних книг раніше від інших виникли  Євангелія І. "Апостол". ("Деянія", тобто історія апостольського служіння й  збірник послань, приписаних апостолам Павлові, Петрові, Іоанновіта І. .). Одна із  найбільш старих  книг, що збереглася до теперішнього часу  від Київської Русі, — це так назване  "Остромирове Євангеліє", списане з  староболгарського оригіналу, як думають , в  Києві дияконом Григорієм для новгородського "посадника" (намісника) Остромира у  1056-1057 pp. Цей рукопис, багато орнаментований заставками й  розмальованими заголовними буквами, із  3-ма  зображеннями євангелістів, що  до того ж чудово  зберігся, вміщує  євангельські читання, пристосовані для церковної відправи у  неділі й  у  свята (так назване  "євангеліє-апракос", неповне).

Біблійні книги відкривали наверненому у  християнство читачеві цілий світ усіляких  нових настроїв й  образів. Вони давали йому нову відповідь на питання про походження всесвіту , людини й  людського суспільства; подавали ряд героїчних саг про боротьбу єврейського народу із  ворогами (деякі з  оцих  саг відбились вже  у  оповідях "Початкового літопису"), виводили образи мудрих й  сильних царів (Давида й  Соломона), образи майбутньої долі людства аж до його страшного, хоча  й  не визначеного точно у  часі, кінця. велику кількість раз  теми, мотиви, образи біблійних книг були використані пізнішою літературою. у  українській літературі вплив Біблії легко простежити аж до XIX ст. включно. Пригадаймо значення , котру  здійснюють  біблійні образи, у  поезії Т.Г. Шевченка: дійові особи із  "Книги царств" придалися для антимонархічної сатири ("Саул", "Старенька сестро Аполлона"), мотиви так званих пророчих книг — для віршів, що гнівно картають суспільні болячки й  розкривають перспективи світлого майбутнього ("Ісаія. Глава 35", "Осії глава XIV", "Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19"). Біблійний матеріал тут всюди пере- усвідомлений, перероблений, сповнений іншого ідейно-громадського суті . Те саме бачимо й  у  інших письменників. Образ біблійного Мойсея, зокрема, виріс в  грандіозний символ у  однойменній поемі Франка; образ Самсона, стародавнього єврейського Геракла, теми, пов'язані із  вавилонським полоном, послужили матеріалом для поем й  драм Лесі Українки.

Однією із  найбільш популярних  книг Біблії й  у  світовій літературі, й  в  нас був Псалтир. Псалтир— збірка 150 релігійних гімнів, молитов-пісень, що  складався староєврейською мовою поміж  VII ст. до н.е. й  й  ст. н.е. Автори оцих  пісень невідомі: можливо, їх було дуже багато , хоч  традиція висунула головним чином  одного — царя Давида. Дослідження демонструє , що сучасний текст Псалтиря є наслідком  роботи цілого ряду поколінь: найдавніші його складові  належать до епохи, коли єврейська релігія ще не знала монотеїзму; вони бережуть  остатки первісних магічних поглядів.

Різними були і  поштовхи  до складання псалмів: поміж  них є гімни хвалебні, подячні й  благальні, повчальні й  пророчі пісні, пісні-елегії. Єдність враження створюється тільки  загальним завзятим тоном й  грандіозністю постатей . Людині протипоставлено  постать  гнівного божества Ягве-Єгови, що живе на Синайській горі, громовержця, бога війни, що  любить моління й  хвали, безжального  у  своїй розплаті .

Так, окрім  власного  культового призначення, Псалтир посів значне місце І. поміж  книг постійного читання: по ньому набували знань церковнослов'янської грамоти, окремі місця з  псалмів міцно осідали у  пам'яті, стаючи ходячими формулами для виявлення почуттів й  думок; по Псалтирю ворожили — є спеціальні списки "гадательных" псалтирів, де спеціальними приписками до кожного псалма вказано, як й  коли даний псалмом можна використати як пораду й  повчання. Нарешті, Псалтир, безперечно, впливав й  естетично. Термін "псальма" міцно прищепився у репертуарі бродячих співців-лірників для позначення пісень релігійного й  морально-дидактичного суті . Поетична сторона псалмів привертала до них увагу й  відомих поетів: у  українській літературі до них звернувся, приміром , Т.Г. Шевченко у  власних  "Псалмах Давидових", які є чудовим зразком того, як стара форма здатне  бути поставлена на службу новому змістові. Віршовані переклади псалмів ми знаходимо теж в  Гулака-Артемовського, П. Куліша й  інших поетів XIX ст.

2. Робота із словником

Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи або  незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.

Притча — короткий фольклорний або ж  літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований головним чином  на алегоричну форму доведення суті  етичних цінностей буття.

3. Читання легенд і бесіда за ними

1. Як Біблія пояснює походження всесвіту  й  людини? 
2. За що були покарані будівники Вавилонської вежі? 
3. Чому стався на землі потоп? 
4. До котрої  складові  Біблії належать прочитані вами легенди? 
5. Чи  можна назвати праведною ту людину, котра  нікого не вбила й  не обікрала? Чому? 
6. Що таке первородний гріх?

4. Вправа незакінчене речення

1. Якщо закон оберігає добро людини, то його виконання є умовою, щоб людині було ...(добре).
2. Без ... (заповідей Божих) людина була би ще одним різновидом тваринного світу.
3. Порушення заповіді називається ... (гріхом).
4. Заповідь — це зобов'язання, обов'язок, ... (закон).
5. Той ніколи не вчинить чогось немилого Богові і шкідливого людям, хто ... (любить).
6. Заповіді Божі встановлені для ... (блага людини).

5. Пізнавальні завдання

Євангельські притчі Ісуса Христа — це перлини моральності, наука для людства, цілюще невичерпне джерело християнської моралі, звідки молода людина здатне  приймати  взірець для наслідування, що  є цементом життя, досконалістю. Що таке для читача зерно, земля; хто такий сіяч? (Зерно — це Слово Боже, земля — це люди, які його беруть , сіяч — Христос.)

Поясніть мораль притчі.

Випишіть у зошити в одну колонку — засади християнської моралі, які притаманні вам, а в іншу — яких би ви хотіли набути.
 

Повторіть вивчений на уроці матеріал. Прочитайте з Нового Заповіту ще кілька притч.