Конспект уроку: Біблія (фрагменти). Легенди: про створення світу, про перших людей Адама і Єву, про потоп на землі, про Вавилонську вежу, про Мойсея. Десять заповідей. Притча про блудного сина. Притча про сіяча.
Навчальна мета: ознайомити школярів із Біблією як книгою книг, мотиви із котрої черпали письменники усіх віків; розказати про Старий й Новий Заповіти; визначити уявлення школярів про біблійні книги у давній Україні; викликати цікавість до перекладачів Біблії українською мовою; научити школярів тлумачити біблійні легенди, притчі; сформувати всвідомлення універсальності євангельських істин людського буття;
Виховна мета: виховувати правдивість, чесність, патріотизм, скромність, кохання до ближнього.
Обладнання: Біблія, ілюстрації до легенд, Біблія для дітей, "Кобзар" Т. Шевченка, "Мойсей" І. Франка, "Одержима" Лесі Українки, фонозапис притч, Заповіді Божі.
Міжпредметні зв'язки: християнська етика.
1. Перевірка домашнього завдання
2. Бесіда
- На якій мові прийшло Святе Письмо до Київської Русі? (У перекладі церковнослов 'янською мовою).
- Хто здійснив перший переклад повної Біблії власне українською мовою? (Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький та відомий вчений Іван Пулюй).
- Де і в якому році вийшла сама книга? (У Відні, бо царський уряд забороняв перекладати Біблію чи окремі її книжки українською мовою; 1903 р.)
- Хто із відомих нам людей здійснював переклад Біблії? (І. Огієнко в 1958 p., 1. Хоменко в 1963 р.)
Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку
1. Розповідь
Біблія сьогодні є найбільш популярною поміж книг. Нею захоплюються теологи, історики, психологи, фізики, хіміки, люди різноманітних інтелектуальних ступенів й соціальних станів. Складалася Біблія протягом надзвичайно довгого часу (від XII ст. до н.е. до II ст. н.е.). зараз так зветься звід, що побудований із пам'яток староєврейської літератури (50 окремих творів, а ще 27 творів християнсько-грецької літератури). 1-ша складова зводу, за християнською термінологією Старий Завіт, побудований із книг розповідних (книга "Буття", книга "Ісход", книги Ісуса Навіна, Суддів, Руф, чотири книги "Царств" й т.п. ), книг ліро-епічних (твори "пророків", "Книга Іова"), ліричних (Псалтир, "Пісня пісень"), законоуставних та ін.
В епічній своїй частині Старий Завіт подає староєврейські міфічні перекази про створення всесвіту , про життя 1-ї людської пари — Адама й Єви у раю, дивовижному саду, створеному Богом; про порушення ними божественної заборони й їх вигнання із раю; про життя їх потомства аж до того часу, коли розгніваний Бог рішив понищити рід людський Всесвітнім потопом, облишивши із всіх людей лише праведника Ноя із його родиною ; про міфічну історію єврейського народу, що під проводом Мойсея виходить із єгипетського рабства шукати місце нового поселення — "землю обітовану"; про формування староєврейського царства, його поділ й зруйнування ассирійцями й вавилонянами; про "вавилонський полон" й повернення на батьківщину майже до кінця II ст. до нашої ери. Елементи народної творчості (староєврейського фольклору), об'єднані у оцих книгах із елементами творчості стародавньо-єврейської аристократії, світської й жрецької, були грунтовно перероблені потому грецькими організаціями, які установили канон (норму, правило) священних книг в кількості, зазначеній вище.
У другій частині Біблії — Новому Заповіті, теж різноманітній стосовно складу, у її епічній частині розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть й воскресіння засновника християнської релігії Ісуса Христа ("Чотири євангелія" — Матвія, Марка, Луки й Іоанна), про роботу його школярів (апостолів), а у кінці, у книзі, що зветься "Апокаліпсис" (одкровення), — про останні часи людства, про кінець всесвіту І. "страшний суд" над живими і мертвими.
Історією власного складання, власним змістом Біблія до певної міри подібна на священні книги інших релігій, приміром на староіндійські Веди, староіранську Авесту, вавилонські релігійно-епічні оповіді, що подекуди мають надзвичайно близьку тематичну схожість із оповіданнями Старого Заповіту, і т.п. . 1-ша складова Біблії відбила різноманітні етапи стародавньої історії єврейського народу, що від кочового стану переходив до осілого, від родового суспільства — до рабовласницької держави. 2-га складова — Новий Заповіт — з'явилась у умовах соціального ладу Римської імперії Відбиваючи погляди різноманітних суспільних формацій, різноманітних історичних епох, Біблія сповнена суперечностей.
Повний переклад Біблії у давній російській літературі вийшов лише в кінці XV ст. ("Геннадієва Біблія"), а у українській літературі в кінці XVI ст. (Острозька друкована Біблія 1581 р.) До цього часу застосовувалися лише ті окремі тексти біблійних книг, які були потрібні для потреб культу й складали "Паремейник" — збірник уривків із Старого Заповіту (паремій), які читалися в процесі церковної відправи. окрім того, в ужитку були і окремі книги Старого Заповіту у повному вигляді. із новозавітних книг раніше від інших виникли Євангелія І. "Апостол". ("Деянія", тобто історія апостольського служіння й збірник послань, приписаних апостолам Павлові, Петрові, Іоанновіта І. .). Одна із найбільш старих книг, що збереглася до теперішнього часу від Київської Русі, — це так назване "Остромирове Євангеліє", списане з староболгарського оригіналу, як думають , в Києві дияконом Григорієм для новгородського "посадника" (намісника) Остромира у 1056-1057 pp. Цей рукопис, багато орнаментований заставками й розмальованими заголовними буквами, із 3-ма зображеннями євангелістів, що до того ж чудово зберігся, вміщує євангельські читання, пристосовані для церковної відправи у неділі й у свята (так назване "євангеліє-апракос", неповне).
Біблійні книги відкривали наверненому у християнство читачеві цілий світ усіляких нових настроїв й образів. Вони давали йому нову відповідь на питання про походження всесвіту , людини й людського суспільства; подавали ряд героїчних саг про боротьбу єврейського народу із ворогами (деякі з оцих саг відбились вже у оповідях "Початкового літопису"), виводили образи мудрих й сильних царів (Давида й Соломона), образи майбутньої долі людства аж до його страшного, хоча й не визначеного точно у часі, кінця. велику кількість раз теми, мотиви, образи біблійних книг були використані пізнішою літературою. у українській літературі вплив Біблії легко простежити аж до XIX ст. включно. Пригадаймо значення , котру здійснюють біблійні образи, у поезії Т.Г. Шевченка: дійові особи із "Книги царств" придалися для антимонархічної сатири ("Саул", "Старенька сестро Аполлона"), мотиви так званих пророчих книг — для віршів, що гнівно картають суспільні болячки й розкривають перспективи світлого майбутнього ("Ісаія. Глава 35", "Осії глава XIV", "Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19"). Біблійний матеріал тут всюди пере- усвідомлений, перероблений, сповнений іншого ідейно-громадського суті . Те саме бачимо й у інших письменників. Образ біблійного Мойсея, зокрема, виріс в грандіозний символ у однойменній поемі Франка; образ Самсона, стародавнього єврейського Геракла, теми, пов'язані із вавилонським полоном, послужили матеріалом для поем й драм Лесі Українки.
Однією із найбільш популярних книг Біблії й у світовій літературі, й в нас був Псалтир. Псалтир— збірка 150 релігійних гімнів, молитов-пісень, що складався староєврейською мовою поміж VII ст. до н.е. й й ст. н.е. Автори оцих пісень невідомі: можливо, їх було дуже багато , хоч традиція висунула головним чином одного — царя Давида. Дослідження демонструє , що сучасний текст Псалтиря є наслідком роботи цілого ряду поколінь: найдавніші його складові належать до епохи, коли єврейська релігія ще не знала монотеїзму; вони бережуть остатки первісних магічних поглядів.
Різними були і поштовхи до складання псалмів: поміж них є гімни хвалебні, подячні й благальні, повчальні й пророчі пісні, пісні-елегії. Єдність враження створюється тільки загальним завзятим тоном й грандіозністю постатей . Людині протипоставлено постать гнівного божества Ягве-Єгови, що живе на Синайській горі, громовержця, бога війни, що любить моління й хвали, безжального у своїй розплаті .
Так, окрім власного культового призначення, Псалтир посів значне місце І. поміж книг постійного читання: по ньому набували знань церковнослов'янської грамоти, окремі місця з псалмів міцно осідали у пам'яті, стаючи ходячими формулами для виявлення почуттів й думок; по Псалтирю ворожили — є спеціальні списки "гадательных" псалтирів, де спеціальними приписками до кожного псалма вказано, як й коли даний псалмом можна використати як пораду й повчання. Нарешті, Псалтир, безперечно, впливав й естетично. Термін "псальма" міцно прищепився у репертуарі бродячих співців-лірників для позначення пісень релігійного й морально-дидактичного суті . Поетична сторона псалмів привертала до них увагу й відомих поетів: у українській літературі до них звернувся, приміром , Т.Г. Шевченко у власних "Псалмах Давидових", які є чудовим зразком того, як стара форма здатне бути поставлена на службу новому змістові. Віршовані переклади псалмів ми знаходимо теж в Гулака-Артемовського, П. Куліша й інших поетів XIX ст.
2. Робота із словником
Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи або незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.
Притча — короткий фольклорний або ж літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований головним чином на алегоричну форму доведення суті етичних цінностей буття.
3. Читання легенд і бесіда за ними
- Як Біблія пояснює походження всесвіту й людини?
- За що були покарані будівники Вавилонської вежі?
- Чому стався на землі потоп?
- До котрої складові Біблії належать прочитані вами легенди?
- Чи можна назвати праведною ту людину, котра нікого не вбила й не обікрала? Чому?
- Що таке первородний гріх?
4. Вправа незакінчене речення
- Якщо закон оберігає добро людини, то його виконання є умовою, щоб людині було ...(добре).
- Без ... (заповідей Божих) людина була би ще одним різновидом тваринного світу.
- Порушення заповіді називається ... (гріхом).
- Заповідь — це зобов'язання, обов'язок, ... (закон).
- Той ніколи не вчинить чогось немилого Богові і шкідливого людям, хто ... (любить).
- Заповіді Божі встановлені для ... (блага людини).
5. Пізнавальні завдання
Євангельські притчі Ісуса Христа — це перлини моральності, наука для людства, цілюще невичерпне джерело християнської моралі, звідки молода людина здатне приймати взірець для наслідування, що є цементом життя, досконалістю. Що таке для читача зерно, земля; хто такий сіяч? (Зерно — це Слово Боже, земля — це люди, які його беруть , сіяч — Христос.)
Поясніть мораль притчі.
Випишіть у зошити в одну колонку — засади християнської моралі, які притаманні вам, а в іншу — яких би ви хотіли набути.
Повторіть вивчений на уроці матеріал. Прочитайте з Нового Заповіту ще кілька притч.
Коментарі ( 0 )
Залишити коментар