Конспект уроку:

На запитання школярі  відповідають «так» або ж  «ні»; вказуючи правильний варіант.

1. В  Мартина Борулі було троє дітей. 
2. Марися була закохана у  Миколу.
3. Найбільшим власним  ворогом Мартин вва¬жає Красовського. В  місті у  Омелька вкрали чоботи.
4. Націєвський не прийняв пропозиції Мар¬тина приїхати до них в  гості.
5. Батько змушує Марисю вчитися грати на фортепіано.
6. Незмінним атрибутом Націєвського була гітара.
7. Мартин й  Палажка сваряться, адже  не мо¬жуть дійти згоди, хто буде хрещеними батьками внуків.
8. Степан на службі зробив для себе  непогану кар'єру.
9. Мартин Боруля захворів, адже  застудився, доглядаючи господарство.
10. Мартин Боруля погоджується на шлюб Миколи й  Марисі й  благословляє їх.
11. Головний герой так й  не усвідомив, що дворянство - не визначальне  в  житті. 

Сьогодні на уроці ми, опираючись  на знання суті  п’єси «Мартин Боруля», шляхом вільного спілкування дамо характеристику образу головного персонажа, поговоримо про те, як ви розумієте ключові  риси характеру персонажа; відшукаємо аналогії із  творами других  авторів; а ще  поговоримо про головні цінності у  людському житті  й  визначимо, у  чому вони полягають.

Зверніть вашу увагу  на епіграф нашого уроку. Подумайте над висловлюванням Григорія Савича Сковороди, аби насамкінець уроку зробити висновок, чому саме ці слова філософа взяті за епіграф сьогоднішнього уроку.

Уживання у  постать  

Вчитель: Доведіть, що твір має гостре соціальне спрямування й  віддзеркалює нинішню  Й .Карпенкові-Карому реальність .

Очікувані відповіді школярів

В  п'єсі відображе¬но трансформації , котрі  здійснилися  у  українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля - або ¬новник, себто  вільна людина, котра  сплачує гро¬шовий податок. Як бачимо, чиновники - достатньо  заможні люди, в  них величезне  господарство, на котрому  працюють ще  й  наймані робітники -збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на власних харчах тридцять рублів», окрім  того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов'язані подати документи, котрі підтверджували б їх  дворянське похо¬дження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють в  правах до селян. Саме тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.

Дворяни, як ясно  із  твору, в  суспільстві за¬лишаються привілейованим класом, хоч  селя¬ни типу Борулі не поступаються їм в статках. Отож, з  п'єси перед нами постала Україна сере¬дини 80-х років XIX вік . Зважаючи на те, що це був один серед  найперших творів письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Марти¬на Борулю» із  інтересом сприйняли перші його глядачі (прем'єра відбулася того ж 1886 року).

Навряд або  настільки цікавим є зображене в  творі соціальне тло для людей XX й  XXI століття. Чому ж п'єса користувалася величезним успіхом й  пізніше?

Зрозуміло, що секрет твору у  напов¬ненні загальнолюдськими, так званими вічними проблемами. 

Вчитель: Спробуйте визначити проблеми, котрі  порушує автор.

Очікувані відповіді школярів :

1. проблема людської гідності, усвідом¬лення того, що щастя не у  чині або ж  посаді;
2. проблема праці як духовної потреби й  джерела матеріального статку;
3. проблема батьків й  дітей;
4. проблема любов  й  сімейного щастя.

Вчитель

1. Зверніть вашу увагу , або  перегукується епіграф уроку з  тими проблемами, котрі  порушує автор?
2. Або  близька оця  проблема була авторові твору?

Виступ учня з випереджувальним завданням

Історія із  дворян¬ством мала місце й  у  сім'ї  Тобілевичів. Дружина Й .Карпенка-Карого Софія Віталіївна згадува¬ла про те, як батько драматурга затіяв судову справу про визнання роду Тобілевичів дво¬рянським: Й  усе , може здатися , було уже  зовсім готове, коли раптом хтось з  писарів довідався, що у  давніх паперах Тобілевич, а у  нових Тобелевич, - й  у  дворянстві відмовили. Батько мато не за¬слаб із  горя. Зібрав докупи усі  права, герб, грамо¬ту, зв'язав наглухо мотузкою й  заховав на самий спід скрині...» Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п'єсу «Мартин Боруля»: Крізь  дуже багато  літ, коли давня залежність й  бідність зга¬дувались як тяжкий сон, прочитав Іван батькові власну  комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті із  німим доріканням погрозив синові паль¬цем, а у  очах було повно сліз. В  цій комедії він пізнав себе, власне  колишнє горе».

Отож для Карпа Тобілевича, як й  Марти¬на Борулі, відмова в  дворянстві була горем, трагедією усього  життя. 

Драматург психологічно вмотивовано підготував розв'язку твору, переконавши читачів, що спроби Мартина підмінити особистісні етичні цінності ста¬новою належністю - немала  помилка.

В  фіналі бачимо, що Мартин зазнає не¬вдачі у  усьому: сусід-поміщик виграє позов в  суді, Степан втрачає діяльність , Націєвський тікає від Марисі. Таким чином , усього  цього мало змогу  не бути, якби Боруля залишався собою.

Саме тому  ми говоримо словами Григорія Сковороди: «Не дивись, хто вище й  хто нижче, хто вид¬ніше й  знатніше, багатше й убогіше, однак  ди¬вись на те, що із  тобою споріднене...»

Вчитель

П'єсу «Мартин Боруля» вважали нова¬торською не тільки  у  жанровому й  тематич¬ному аспектах. Як драматург-новатор, Й .Карпенко-Карий шукав ще не відомих стежок. Він звів до мінімуму значення  комедійної інтриги, поставив на 1-му  плані суспільно-психологічну характеристику головних персонажів, увів епізодичні сцени, зовнішньо не пов'язані з  сюжетом п'єси, однак  визначні  із  погляду глибшого розкриття ідейного задуму - сатиричного зображення заможної верхівки села, що у  гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові морально-етичні норми.

Запитання: Доведіть, що Мартин Боруля від природи достатньо -таки непогана людина, якій тяжко  по¬збавитись окремих рис власного  гуманізму. На котрих  нормах моралі він вихований?

Вчитель

Пропоную всім попрацювати в  міні- групах й  скласти інформаційне гроно стосовно характеристики образу Борулі

Очікувані відповіді

Таким чином , головний герой із  дитинст¬ва вважає працю джерелом добробуту, його батько усе  дбав про хазяйство», Мартин став заможним господарем дякуючи  праці: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, аби робить, й  що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє». 

Він добрий чоловік й  турботливий батько. До дружини звертається «Палазю», «душко», часто радиться із  нею, поважає, мріє про щастя дітей, не шкодує для цього грошей. 

Мартина поважають в  селі. Зокрема, Гервасій мріє про те, аби поріднитися із  Борулями, оскільки вони із  господарем давні при¬ятелі.

Хоч  Мартин покрикує на власних  най¬митів, не сказати можна , що він принижує їх  гідність. Відчувається, що поміж  госпо¬дарем й  робітниками ще немає тієї прірви, котра  неодмінно з'являється  поміж  визискувачами й  наймитами. 

Зрештою Мартин може , про що засвідчує  фінал твору, тверезо оцінити ситуацію й  відродитися до нового життя, правильно розставити пріоритети.

Запитання: Що ж особливого шукає Мартин в  дво¬рянстві?

(Він бажає утвердитись в  своїх  очах й  порівнятися із  Красовським, довести всім, що він належить до найвищого про¬шарку суспільства: «Докажу Красовському, що я такий самий дворянин, як він».)

Запитання: Як прямує Мартин Боруля до власної мети?

Очікувані відповіді:

- Шлях, котрий  обирає герой комедії, - це на¬сильство над собою, власною  природою. Не¬дарма Гервасій зауважує: «Ти надимаєшся крізь  силу...» Допоки  Трандалєв добивається офіційного підтвердження дворянства, Мартин Боруля довго вилежується на діжку, наказує готувати панський напій - каву, не зна¬ючи, «коли її подають: або  до борщу, або  на ніч», змушує наймитів називати себе паном, а дітей - звертатися до нього «папінька», «мамінька». 

Він уникає друзів, вчить  сина дружити із  вищими», не бажає  віддавати доньку за Миколу, адже  то «мужик репаний», забороняє працювати Марисі і  Палажці, обирає для ще не народжених онуків хреще¬них батьків - полковника і  генеральшу. Він ладен витратити будь котрі  кошти заради власної мрії: переплачує Трандалєву, обіцяє величез¬не придане за Марисею, повністю утримує Степана й потурає його вимогам, улаштовує щедрі пригощання.

Запитання: До чого призводять подібні  дії Мартина?

Очікувані відповіді:

Він утрачає шану  і  довіру оточення й  не стає авторитетнішим для ненависного Красовського. «Ти осліп од дворянства!», «Був чоловік, як усі  люде; зараз  же десь те¬бе вкусила шляхетська муха й  так дворянст¬во в  тебе засвербіло».

Бесіда 

1. Або  зіпсував Мартин Боруля членів особистої  сім'ї ?
2. Або  має Мартин шанс повернутися до нормального життя?
3. Навіщо ж був цей експеримент, наруга над собою й  іншими?
4. Дослідимо психологічні її соціальні причини того, що сталося із  Борулею.

Очікувані відповіді

Основною соціальною причиною прагнення Адже ¬рулі стати дворянином є недосконалість суспільства, у  котрому  людину цінують не за її якості, а за соціальний статус, належність. Психологічних причин декілька .

1. Боруля - це особистість, котра  жадає  завжди бути у  русі, чогось досягати, формуватися , й  йому це удається . Саме тому  він не здатне  зупи¬нитися в  власних  прагненнях заслужити те, що задумав. 

2. Мартин - людина з  за¬гостреним почуттям власної гідності, й  це не дозволяє змиритися із  становищем «мужи¬ка» і «бидла».

Запитання:

Або  можете ви пригадати твір світової літератури, подібний  на «Мартина Борулю»?

Школярі  пригадують комедію Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Кампаративний аналіз комедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»

-    Чим близькі образи Мартина Борулі і  пана Журдена? Що у  них відмінного? – на таке запитання ми зобов'язані дати відповідь. Для цього об’єднаємося у  групи й  попрацюємо із  картками.

Картка 1. Жан-Батист Мольєр «Міщанин - шляхтич»

1. Яке завдання ставив Мольєр, створюючи власну  п'єсу? (Мольєр виступає як проти станової нерівності, так й  проти впертого намагання деяких буржуа перейти в  вищий клас)
2. Назвіть тему і ідею твору. (Схибленість пана Журдена на шляхетності; критика аристократії й  викриття плазування буржуазії перед панівним класом)
3. Що покладено у  основу конфлікту п'єси «Міщанин-шляхтич»? (Невідповідність поміж  дійсністю і її сприйняттям головним героєм, котрий  дивиться на реальність з  позиції свого  «ви¬сокого» прагнення порівнятися й  поріднитися із  аристокра¬тами, однак позбавленого здорового глузду. Манія «вищості» оволодіває Журденом цілком й  робить його смішним й  наївним. Вона призводить до комічних дій, ситуацій, в  котрі  потрапляє герой)
4. Порівняйте сюжетну лінію п'єс «Мішанин-шляхтич», «Мартин Боруля». (Сюжетна лінія розгортається залежно від дій й  вчинків головних героїв. Журден охоплений манією дворянства, він розпоряджається долею доньки Люсіль. Дружина Журдена (пані Журден) й  Люсіль противляться чоловікові й  батькові. Особливу значення  відіграє слуга Ков'єль, котрий  допомагає молодим героям у  їх  боротьбі за особисте щастя. Головний герой зазнає поразки — крізь  інтриги).

Картка 2. Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»

1. Яке завдання ставив І.  Карпенко-Карий, створюючи п'єсу «Мартин Боруля»? (Карпенко-Карий висміює недолуге ба¬жання буржуазії отримати  дворянський титул)
2. Схарактеризуйте сюжетну лінію «Мартина Борулі». (Боруля робить усе для того, щоб  вийти на «дворянську лінію», віддає власну доньку Марисю за нібито шляхтича Націєвського й  відсилає власного  сина Степана на службу у  земський суд. Дружина (Палажка) й донька чинять опір своєму чоловікові й  батьку. Неабияку значення  відіграє слуга Омелько, котрий  допомагає молодим героям у  їх боротьбі за особисте щастя. Мартин Адже ¬руля зазнає поразки дякуючи  щасливому збігу обставин)
3. В  чому заключається , на думку Борулі, перевага аристократів? (За-думавши стати дворянином, Мартин мріє більше не бути схожим на «мужиків». Він всю власну  сім’ю привчає до «дворянської лінії». Дітям власним  Мартин заборонив називати батьків «по-мужичі»: «мама», «тато», а неодмінно так, як це у  панів кажуть: «папінька», «мамонька», наймитам же звелів величати себе «паном»).

«Критики»- представники від кожної групи - порівнюють ці шедеври світової класики. В процесі  розповіді критиків школярі  зобов'язані самостійно скласти діаграму «Кола Вена»

1-ий критик

Зазначимо відразу, що обидва драматурги орієн¬тувалися на конкретні історичні реалії. За часів Мольєра панівним класом було дворянство. Хоч  буржуазія набирала силу, усе :ж вона була ще слабкішою у  порівнянні із  дворянством, коли мова йшла про за¬гальний культурний розвиток, хороші манери, галан¬тність. Окрім  того, їй були властиві чванство, скнарість, егоїзм, заздрість. Усі ці негативні риси давали благо¬датний матеріал для критики й  висміювання буржуазії у  сатиричній комедії.

Мольєр виступає як проти станової нерівності, так й  проти впертого намагання деяких буржуа перейти в  вищий клас, що супроводжувалося недолугими хит¬рощами.

2-ий критик

Епоха, у  якій жив й  творив Карпенко-Карий, ха¬рактеризувалася значним розвитком капіталізму й  феєричним збагаченням буржуазії, складова котрої  по-чала пнутися в  дворянство. Особливо виразно проя¬вилася схожа  тенденція поміж  тих соціальних груп селянства, котрі  намагалися за будь котру  ціну знаходи¬тись на поверхні суспільно-економічних відносин. Карпенко-Карий сміється над недолугими бажання¬ми буржуазії отримати  дворянський титул.

Головна думка обох п'єс полягала у  заперечен¬ні авторами зусиль міської в  Мольєра) й  сільської в  Карпенка-Карого) буржуазії поріднитися за будь котру  ціну із  дворянством. Одначе у  українській п'єсі зна¬чення людини й  її гідність показана не у приналеж¬ності до вищого привілейованого стану, а у  трудовій роботи .

1-ий критик

Сюжетні лінії комедій подібні . Вони розгортаються у  залежності від дій й  вчин¬ків головних героїв. Подібно до того, як Журден Мольєра, охоплений манією дворянства, розпоряджа¬ється долею власної дочки Люсіль, Боруля, персонаж п'єси Карпенка-Карого, робить усе для того, щоб  вийти на «дворянську лінію», віддає власну  дочку Марисю за мнимого шляхтича Націєвського й  відсилає власного  сина Степана на службу у  земський суд. Дружини цен¬тральних персонажів (пані Журден й  Палажка) й  діти (Люсіль. Марися) противляться власним  чоловікам й  батькам. Значну значення  у  обох п'єсах здійснюють  обра¬зи слуг Ков'єль й Омелько, котрі  допомагають молодим героям у  їх  боротьбі за особисте щастя. Врешті-решт у  комедіях головні герої терплять поразку, причому в  Мольєра цей крах настав унаслідок інтриг, котрі  в  Кар¬пенка-Карого зведені до мінімуму, уступаючи місце щасливому збігу обставин.

Одночасно  з  тим розв'язка комедії «Мартин Боруля» більше  драматична, психологічно вмотивованіша.

Аналізуючи характери ді¬йових осіб, скажемо, що декотрі із  них можна поєднати у  пари: пані Журден - Палажка, Ков'єль- Омелько. 

Однак  найдужче подібні  центральні персонажі - Журден й  Боруля. Манія, котра  оволоділа ними, робить їх наївними, в результаті  чого вони здійснюють комічні, безглузді вчинки. Обидва відмовляються від тради¬ційного способу життя й  вводять в  власних  будинках див¬ні порядки. Як Журден, так й  Боруля перетворюють¬ся на предмет глузування із  боку оточуючих. Журден втілює власні  плани із  дуже великим  розмахом. Для власного  пе¬ревиховання він наймає вчителів музики, танців, фі¬лософії й т.п. ; замовляє новий дорогий костюм, котрий  йому, до речі, не личить; заводить для себе  коханку Дорімену котра , насправді, глузує із  нього), щоб  й  у  цьому повністю порівнятися із  аристократами. Осміювання Журдена дворянством призводить його до цілковитої ізоляції й  самотності.

У  образі Журдена Мольєр досяг великої майстер¬ності, котра  виявилася перш за усе  у  правдивому зобра¬женні й  результатах манії буржуа-вискочки, його пагубного впливу на оточуючих. Одначе французький драматург відтворив ситуації головним чином  умовні, за заздалегідь визначеною схемою, себто  у  дусі класи¬цизму. 

2-ий критик

В  Карпенка-Карого, манера письма котрого  тя¬жіє до реалізму, середовище більше  реальне, персона¬жі показані у  більше багатогранних відносинах , ніж в  Мольєра. Мартин Боруля - живий, реальний тип із  низкою позитивних рис, котрих  немає в Журдена. Однак  це покалічена людина, одержима бажанням порідни¬тися із  дворянством. Задумавши стати дворянином, він не бажає  бути схожим на «мужиків». Мартин мріє роз¬вести собак, їздити на полювання, грати у  карта - робити усе , як роблять дворяни. Найвиразніше відхід Борулі від трудового життя засуджує вічний трудів¬ник - наймит Омелько: Доки був чоловіком, й  не вередував, а паном зробили, - зараз  чорт на нього і  потрапе». 

Боротьбу Борулі за дворянське звання драматург висміює як марну трату грошей. «Ти осліп од дворян¬ства! - каже його сусід Гервасій Гуляницький. - Й  допоки  ту правду знайдеш, то усе  хазяйство профиськаєш й  таки нічого не доб'єшся».

Манія дворянства шкодить не лише  Журдену й  Борулі, а й  їхнім сім'ям. Журден - простий й  прямо¬душний, дозволяє аристократам витягувати із  нього гроші, влаштовує для них багаті свята із  подарунками, цим самим розорюючи родину , хоч  в  грошових справах він точний, скрупульозний, позичаючи гроші, пам'ятає суму боргу.

Навіть дійшовши до грані розорення, примарна мета ввійти до аристократичних кіл продовжує перес¬лідувати його.

Постать  Мартина Борулі полонить власною  наївністю й  щирістю вчинків.

Дворянство не у 'яжеться із  побутовими порядка¬ми у  родини  Мартина, однак  він уявляє себе дворянином й  всю родину привчає до «дворянської лінії». Дітям сво¬їм Мартин заборонив називати батьків «по-мужичі»: «мама», «тато», а неодмінно так, як це у панів кажуть: «папінька», «мамінька», наймитам же звелів велича¬ти себе «паном». Гервасій Гуляницький благає Борулю відмовитися від претензій на дворянство й  повер¬нутися до «прадідівського ремесла», до праці близько  зем¬лі, однак  він приймає  приклад з дворян й  відмовляється від праці, вранці довго нудиться у  ліжку, хоча  й  боки адже ¬лять із  «непривички», дочку Марисю примушує сиді¬ти за п'яльцями, адже  то, мовляв, панське діло, сина Степана «опреділив в  земський суд», адже , мовляв, така служба підходить для дворянина.

1-ий критик

Пан Журден й  Мартин Боруля хочуть бачити власних  дітей у  аристократичному світі, й  обоє деспотично за¬бороняють дочкам шлюби із  їх коханими. Так, пан Журден бажає  зруйнувати щастя власної дочки, не дозволяючи Люсіль вийти заміж за Клеонта. Він бажає , щоб  його зять був знатного роду. Клеонт удається до об¬ману, видаючи себе за сина турецького султана, й  пан Журден погоджується видати дочку навіть за турка, щоб  той був дворянином. Отже , хоч  пан Жур¬ден й  знаходиться у  центрі усіх подій, він зображений як іграшка у  руках хитріших, винахідливіших людей. У  образі Журдена парадоксально поєднуються здоро¬вий глузд й  практицизм із  легковажністю й  дурістю. Здоровий глузд пана Журдена перемагає, й  він вилі¬ковується від власної манії.

2-ий критик

Мартин Боруля також  не дозволяє зустрічатися дочці Марисі із  Миколою, адже  бажає  дочку «пристроїть за бла¬городного чоловіка». Й  її «благородний» жених вия¬вився шарлатаном. Невдачі чатують Мартина Борулю, здавалося б, скрізь: сусід-поміщик виграв позов в  суді; Степана прогнали із  канцелярії: наречений Ма¬рисі виявився шарлатаном й  втік, чому Марися без¬мірно рада; врешті-решт, крізь  оту одну літеру у  прізвищі (Боруля - Беруля) не затвердили Мартина у  дворян¬стві, й  довилось  спалити усі  папери й  герб «тишвард», а одночасно  із  ними і  надії вийти якось  на «дворянську лінію».

Постать Борулі змальована у  добродушно-іронічному тоні, із  вірою у  те, що він не пропаща душа й  тільки  тимчасово захворів на «дворянську» хворобу. Основна ідея комедії «Мартин Боруля» заключається  у  саме тому , що не аристократичне походження, а особисті якості людини визначають її значення  й  місце у  суспільстві. 

Не звертаючи уваги  на спільне прагнення «ви¬йти у  люди», кожен з  типів лишається представником власного  часу і національнос¬ті. В  Мартинові Борулі вияскравлено риси української ментальності у  її позитивних й  негативних виявах.

1. Звернення до епіграфа

Вчитель

- Чому ж усе  таки ми взяли за епіграф до нашого уроку слова Григорія Сковороди?

Формулювання висновків школярами

1. Парадоксально, однак  Боруля бажає ввійти до товариства людей, котрі є гіршими, аніж він сам. Однак  навіщо це йому? Або  доцільно прагнути до того, що насправді тобі не необхідно ? Ці запитання й  дають відповідь на визначальне  питання нашого уроку.
2. Мартин Боруля нещасний, оскільки бажає відірватися від того, що йому близьке і  до¬роге, й  дорівнятися до тих, кого вважає щасливими. Він знущається із  власної природи й  саме цим викликає не співчуття, а осуд.

2. « Вільне письмо» на тему: В  чому істинна шляхетність людини?»

3. Оцінювання за картками самоконтролю «Оціни себе сам»

У захоплюючій розважальній формі автор повчав публіку, нагадуючи про людську гідність, про необхідність долати ниці пристрасті і зберігати за яких завгодно  умов розум, честь, власну особистість.

Обов’язкове: прочитати за під¬ручником або ж  із  застосуванням  других  джерел) біографію М.Старицького, скласти хронологічну таблицю життя й  творчості письменника. 

За бажанням: прочитати одну із  п'єс М.Старицького («Талан», «За 2-ма  зайцями», «Не судилося»), підготувати повідомлення.