Конспект уроку: Іван Котляревський "Наталка Полтавка". Соціально-побутова драма " Наталка Полтавка" — перший твір нової української драматургії Її довготривале сценічне життя. Торжество народної етики.

Перевірка домашнього завдання.

Перегляд фрагментів з фільму "Наталка Полтавка".

1. Перша зустріч возного з Наталкою.
2. Діалог "А ви ж їй що?", "А вона ж вам що?"
3. Розмова Наталки з матір'ю.
4. Зустріч Миколи і Петра.
5. Зустріч Наталки і Петра.
    

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Т. Шевченко
 

Подібно до "Енеїди", котра  стоїть близько  витоків нової поезії, "Наталка Полтавка" започаткувала становлення нової української драматургії. Як 1-ша  п'єса із  народного життя, вона знаменувала новий етап в  кількасотрічній історії української драматургії й  театру, стала імпульсом в  дальшому розвитку словесного й  сценічного мистецтва на засадах реалізму й  народності. Заснована на спостереженнях, винесених письменником із  реальної української дійсності, пройнята високим гуманістичним пафосом, повагою до людини-трудівника, "Наталка Полтавка" відкрила нові можливості українського художнього слова у  його безупинному поступальному розвитку.

"Наталка Полтавка" написана й  уперше  була поставлена 1819 р. у  Полтаві. Уже  із  найперших  вистав п'єса стала безмежно популярною. Хоч  твір було надруковано лише  у  1838 р. у  "Украинском сборнике", підготовленому І.  Срезневським, однак  уже  із  початку 20-х років він поширювався у  списках поміж  освічених кіл.

Театр, як й  поезія, був стихією Котляревського. Він любив сценічне мистецтво, добре знав українську драматургію XVIII ст., цікавився п'єсами сучасних йому російських авторів. Котляревський як драматург зумів відповісти на ті питання, котрі  ставило життя перед мистецтвом. Невідкладною потребою часу стало зображення у  художній творчості реального життя із  його складнощами й суперечностями, показ людини в  зв'язках із  власним  середовищем. Саме так драматург й  зображає  реальність : доля однієї із  полтавок, майстерно узагальнена у  аспекті вимог народної етики і  моралі, постала перед світом як високопоетична : історія становлення особистості у  нелегкій боротьбі із  гнітючими соціальними умовами.

Неперехідне значення п'єси Котляревського полягає насамперед у тому, що це твір про народ, про щоденне життя, працю, побут, звичаї.
трудівників, про відстоювання людиною законного права на щастя, твір про щедре серце, глибоку душу, світлий розум простої дівчини. Скажемо відразу: таких творів світова література ще не знала.
"Наталка Полтавка" — п'єса для того часу справді новаторська і за гостротою розвитку соціального й психологічного конфлікту, майстерністю використання уснопоетичної образності, органічного поєднання ліричних і гумористичних тональностей.

Бесіда

1. Про що йдеться  в  п'єсі? Котра  причина тривалої розлуки Петра й  Наталки?
2. Чому мати бажає  видати Наталку за нелюбого їй возного? Або  возний розуміє, що він — не рівня Наталці? Котра  значення  Миколи у  п'єсі, із  якою метою введено цю дійову особ;
3. Чим подобається вам Наталка Полтавка?
4. Чому виборний намагається допомогти возному у  одруженні із  На талкою? Котрі  прислів'я й  приказки ви із  п'єси запам'ятали?
5. Що характерне мові возного, чим вона відрізняється від мови виборного?

Популярність твору була настільки дуже великою , що окремі театральні діячі наважувалися створювати його своєрідні продовження. Зокрема, в  центрі  40-х років XIX ст. "Наталка Полтавка" виставлялася на Кубані у  2-х  частинах: 1-ша  — п'єса Котляревського, а друга - продовження, написане К. Зелінським під назвою "Сватьба Терпилих або ж  Рудий Макогоненко старостою".

Пісенний матеріал п'єси, різноманітний, контрастний й  мотивами музичною тональністю, спонукав режисерів шукати до кожної вистави відповідне музичне оформлення. Спершу створені драматургом пісні звучали в  виставах подібно до народних мелодій. Пізніше композитори розпочали  перекладати їх на власну  музику. Так, О. Маркович, готуючи виставу "Наталки Полтавки" на сцені Немирівської гімназії, створив в  1857 р. партитуру опери.

Цю працю над сценічним втіленням п'єси він продовжив в  чернігівському аматорському товаристві у  60-х роках.

Тоді ж в  Полтаві писав музику до пісень драми знаний  музикант етнограф, чех за національністю А. Єдлічка. Нове сценічне життя дістає "Наталка Полтавка" у  українському реалістичному театрі 80—90-х років. Під режисурою М. Кропивницького п'єса інтерпретується як опера із  народного життя. Акцент ставиться на музично-пісенному трактуванні постатей  твору, й  тут постановник застосувує  талан М. Заньковецької, М. Садовського. Музичне оформлення вистави було здійснене М. Васильєвим-Святошенком за його партитурою написаною у  1882 р.

Трупа І.  Карпенка-Карого і П. Саксаганського (1890—1909) рішуче відкидає будь котру  сентиментальність в  трактуванні п'єси й послідовно здійснює реалістичну концепцію твору, виставляючи його як реалістичну драму. В  ролях виступали Л. Ліницька (Наталка), І. Карпенко-Карий (возний), П. Саксаганський (виборний), М. Садовський (Микола).

Київський аматорський гурток, очолений М. Лисенком і М. Старицьким, виставляв п'єсу із  1864 р. в  музичному оформленні М. Лисенка. В  1889 р. славетний композитор створив за мотивами п'єси Котляревського однойменну оперу. В  1893—1894 pp. трупа Г. Деркача здійснила у  Парижі, Бордо й  Марселі вистави "Наталки Полтавки", де у  ролі героїні виступала Є. Зар- ницька, чарівний голос котрої полонив французьких слухачів. Пізніше  французький композитор К. Террас написав музику до даної  п'єси, а у  1913 р. паризький театр "Аполлон" здійснив французьку інтерпретацію "Наталки Полтавки" на своїй сцені. В  київському театрі М. Садовського "Наталці Полтавці" теж відводилося почесне місце. Тут актор М. Петлішенко по-новому трактував постать  возного як молодого, щиро закоханого у Наталку, що виразніше відтінювало принциповість дівчини в  своєму виборі. Значення  Наталки виконувала М. Литвиненко — артистка драматичного темпераменту, із  широким діапазоном голосу. Одна із  вистав цього театру була покладена у  основу 1-ї  екранізації п'єси, здійсненої у  1911 р. В  наступні десятиріччя "Наталка Полтавка" широко здійснюється  й  на професійній, й  на аматорській сцені. В  1919 р. у  Полтаві в  ролі Петра дебютував І.  Козловський. В  Київському оперному театрі партію виборного виконував М. Донець, а у  30-х роках ролі виконували М. Литвиненко-Вольгемуг, О. Петрусенко, І.  Паторжинський, М. Гришко, І.  Козловський.

1. Яка  ж тема "Наталки Полтавки"?

(Драма любов  бідної української дівчини-селянки, котра  відстоює власне  право на щастя).

2. Що лежить у  основі сюжету п'єси?

Появи , розвиток й  загострення конфлікту поміж  Наталкою бідною селянською дівчиною, й  возним Тетерваковським, багатим паном однак  нелюбим Наталці).

3. Назвіть складові композиції твору.

(Експозиція, зав 'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, розстановка дійових осіб, ремарки, репліки).

4. Вкажіть експозицію твору.

Й  дія. Село, житло  Терпилихи. Знайомство із  Наталкою, виборним возним й  інформація про те, що Наталка надзвичайно любить Петра й  чекає його).

5. Де в  п'єсі зав'язка?

(Сцени, із  котрих  довідуємося про намір возного одружитися із  Наталкою й  бажання виборного Макогоненка прислужитися у цьому. З'являється  конфлікт — зіткнення прагнень возного (одружитися) й  Наталки (не бажання цього).

6. Котрі  моменти у  розвитку дії поміж  зав'язкою й  кульмінацією можна виділити?

(Розмова матері із  дочкою; умовляння виборним Терпилихи, щоб  видали Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, котрий стає потому  посередником поміж  Петром й  Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра й  розмова його із Миколою).

7. Або  є в  п'єсі перипетії (раптові повороти)?

(Так. Раптові, різкі трансформації  в  поведінці, житті дійових осіб, ускладнення обставин).

8. Де в  творі кульмінація?

(Сходяться усі  дійові особи й  остаточно вирішується доля Наталки. Петро віддає зароблені гроші Наталці).

9. Котрий  епізод твору є розв'язкою?

(Благословення матір'ю Наталки й  Петра, промовисті, афористичні репліки Миколи, виборного, Петра).

10. Скільки дійових осіб в  п'єсі? Яке їх місце у  розгортанні дії?

(Шість. Дві групи дійових осіб: позитивні (Наталка, Петро, Терпилиха, Микола) й  негативні (Тетерваковський й  Макогоненко). 2 претенденти на одруження, поміж  кожним із  котрих  є посередник. Окремо — постать  матері).

11. Із  якою метою автор застосувує  ремарки (авторські пояснення) ? (Поглиблюють психологічний стан героїв, додають виразності).

12. Із  якою метою вживаються ремарки (однослівні зауваження)?

(Доповнюють характеристику дійової особи).

І. Котляревський занумерував 19 пісень, однак  їх 22. Є ліричні , історичні, бурлацькі, жартівливі, сатиричні.

Підготуйте характеристику образу Наталки Полтавки за його планом, добираючи цитати з твору.