Конспект уроку: Лишайники – симбіотичні організми

Що таке слань?

Дайте визна чення поняттям «гриби», «водо рості».

Якщо би вчені улаштували змагання на витривалість поміж рослин, то лишай пики, безперечноо, стали би першими претендентами на перемогу. Поширені вони у арктичних тундрах, на поверхні холодних скель найвищих гір світу, в антарктичних льодовиках, серед розжарених каменів та пісків пустель. Витримують лишайники найбільш суворіші умови, у котрих інші рослини вижити практично не можуть.

Подумайте, завдяки чому лишайники можуть вижити в найбільш несприятливіших для існування умовах?

Лишайниками звуть своєрідні організми, що сформувалися в результаті співжиття гриба і водорості. Співжиття живих організмів звуть симбіозом. Лишайники - це таломні організми. Тіло їхнє складається із гіфів гриба й клітин водорості. Гриб надає водоростям воду і мінеральні речовини, водорості, в свою чергу, синтезують для грибів органічні сполуки. Ріст в лишайників досить повільний. Вони розмножуються переважно вегетативно, мешкають довго, сотні й навіть тисячі років.

Рис. 1. Внутрішня будова слані лишайника:
1 — верхня кірка; 2 — водорості; 3 — міцелій гриба; 4 - нижня кірка; 5 — ризоїди

Лишайники розповсюджені скрізь: їх багато у тропіках, однак найбільше у помірних та холодних широтах. Оселяються вони на грунті, камінні, стовбурах дерев т.п.. За формою слані бувають лишайники накипні, листуваті і кущисті. Беруть лишайники участь в грунтоутворенні й руйнуванні гірських порід, являються середовищем існування й їжею для тварин. Здавна людина споживає окремі види лишайників в поживу. В промисловості із лишайників добувають барвники, цукор, окремі лікувальні речовини. Вони являються показниками чистоти повітря.

Рис. 2. Лишайники:
1 - накипні (золотянка стінна), 2 - листуваті (пельтигера собача), 3 - кущисті (кладонія альпійська)

Особливості будови й життєдіяльності лишайників, що зумовлюють їх витривалість

Тіло лишайників складається із двох компонентів: водорості і гриба. Нитки або гіфи гриба переплітаються, таким чином ущільнюючись із верхнього й нижнього боку талому. Звуть ущільнені шари відповідно нижньою і верхньою кіркою.

Забарвлена верхня кірка у неоднакові кольори дякуючи зеленим, фіолетовим, синім, червоним й коричневим пігментам. Вона дещо товстіша за нижню й забезпечує захист та поглинання води із повітря й мінеральних речовин.

Нижня кірка дещо топкіша, має вирости, які забезпечують прикріплення. В середині тіла поміж гіфами гриба розміщуються клітини водоростей, що і здійснюють фотосинтез, перетворення і накопичення речовин.

Відмінною особливістю лишайників являється формування особливих кислот, що разом з пігментами викликають колір талому, формують захист від бактерій та приймають участь в розчиненні мінеральних речовин з довкілля. Найбільш важливішим пристосуванням до виживання являється їхня здатність досить швидко висихати. Так при висиханні фотосинтез, котрий здійснюють водорості, припиняється. Лишайники в подібному зневодненому стані здатні витримувати сильну спеку й лютий мороз. Зволожуючись під дощем, лишайники досить швидко вбирають воду й відновлюють процеси життєдіяльності. В значної кількості місцях життя вологість тіла лишайників здатний коливатися впродовж доби, й саме тому фотосинтез в них відбувається тільки декілька годин. Головним чином це здійснюється після зволоження росою котрі туманом.

Наслідком даного являється низька швидкість їх росту (від 0,1 до 10 мм на рік). Максимально активно лишайники проростають й розвиваються на узбережжях морів чи у горах з постійними й густими туманами. Живлення у лишайників виключно повітряне і здійснюється за участю обох організмів.

Таким чином, витривалість лишайників викликана особливостями будови їх тіла, здатністю висихати, при цьому залишаючись живими, та відновлювати процеси своєї життєдіяльності, як лише з'явиться вода, наявністю лишайникових кислот.

Різноманітність й поширення лишайників

Науку, яка вивчає лишайники, звуть ліхенологія (латии. «ліхен» - лишайник, «логос» - наука). Зараз відомо близько 25 000 видів лишайників, котрі розповсюджені по усій земній кулі. Проростають лишайники на найбільш різноманітніших субстратах, однак при цьому провідною умовою для їх поселення являється тривале перебування предмета у нерухомому стані.

Лишайники за формою слані розподіляють на три групи:

- кіркові, або накипні, в формі кірки (так наприклад графіс),

- листуваті - в формі листоподібної пластинки (так наприклад стінна золотянка)

- кущисті - в формі кущиків (так наприклад ягель).

Тривалий час вчені вважали, що лишайник - це яскравий приклад взаємовигідного співіснування гриба і водорості. Однак зараз учені дійшли до висновку, що гриб паразитує на водорості. Всі водорості, які входять в склад лишайника, здатні та навіть мешкають більш краще в вільному стані. Лишайникові же гриби, коли їх вилучити із тіла лишайника, чи вмирають, чи розвиваються погано. Досить часто у тілі лишайників зустрічаються одноклітинні й нитчасті зелені водорості і ціанобактерії.

Таким чином, різноманітність та розповсюдження лишайників залежні від умов життя і видового складу грибів й водоростей, котрі входять в склад лишайника.

Значення лишайників в природі й для людини

Лишайники грають важливу функцію у формувані покриву боліт тундри. Заселяючись на гірських породах та виділяючи кислоти, сприяють вони їхньому вивітрюванню та утворенню грунту, па якому здатні оселятися рослини. Саме тому їх звуть «піонерами рослинності». Лишайники виступають укриттям й їжею для значної кількості безхребетних й окремих хребетних тварин. Наприклад, північні олені їдять лишайник кладонію, котру звуть оленячим мохом, що зазвичай невірно. Ще одна назва даного лишайника - ягель.

Велику функцію грають лишайники і в житті людини. Вони являється джерелом сировини для промисловості (добування цукру, спирту т.п.), джерелом барвників й хімічних індикаторів (так наприклад лакмус). Людина окремі види здавна вживає у поживу (так наприклад аспіцилія їстівна). Лишайник гірофора їстівна нетільки використовується японцями у поживу, а і експортується до країн Південно-Східної Азії. Лишайникові кислоти, котрих зараз відомо уже біля 300, використовують в медицині як антибіотики (так наприклад, усній, котрий добувають із кущистого лишайника під назвою уснеї бородатої), в парфумерії - як ароматичні речовини і для фіксації запахів. Ці лишайники невибагливі до умов середовища, просто переносять досить тривалі періоди без води, коливання температури, однак досить чутливі до забруднення повітря. Також лишайники не витримують значного вмісту у повітрі чадного газу й оксидів сірки, саме тому їх застосовують як біоіндикатори чистоти повітря.

Таким чином, в природі лишайники грають функцію «піонерів рослинності слугують кормом для тварин, у житті людини їхня функцію зумовлюється наявністю у них цінних речовин.

1. Що таке лишайники?

2. Назвіть найхарактерніші ознаки лишайників.

3. Де поширені лишайники?

4. Па які групи за будовою тіла поділяють лишайники?

5. Яка роль лишайників у природі? 6. Яка роль лишайників у житті людини?

7. Як будова лишайника пов’язана з його пристосуванням до виживання в будь-яких умовах?

8. Від чого залежить поширення лишайників?

9. Чому лишайники називають «індикаторами чистоти довкілля»?

10. Завдяки чому лишайники можуть довго жити?

11. Чим зумовлюється різноманітність лишайників? 12. Які речовини визначають використання лишайників у їжу?

- прочитати параграф,

- дати відповідь на запитання,

- інше.

За підручником Біологія 7 клас. Соболь В.