Конспект уроку: Залози внутрішньої секреції

Повторити знання учнів про те, як вони зрозуміли різницю між залозами зовнішньої секреції та залозами внутрішньої секреції.

Чому люди між собою відрізняються різним ростом, особливо чому є дуже високі або дуже низькі?

Чи пов’язано це із залозами внутрішньої секреції, які ми вивчаємо?

Особливості будови та функцій гіпофіза

Гіпофіз - це залоза внутрішньої секреції, розміщена при основі головного мозку людини. Маса залози - 0,5 г. Побудована з 3-х часток: передньої, середньої і задньої, кожна із котрих синтезує свої гормони.

Передня частка гіпофіза може посилювати або ж послаблювати вироблення гормонів, що впливають на інші залози. Дана частка гіпофіза синтезує гормони, котрі мобілізують захисні сили організму людини, стимулюють функції статевих залоз та регулюють ріст людини (зокрема, гормон росту) й інші.

Середня частка гіпофіза синтезує лише один гормон - меланостимулюючий, що сприяє синтезуванню меланіну та викликає забарвлення шкіри. В разі недостатньої кількості цього меланостимулюючого гормону з'являється захворювання - вітиліго (з лат. vitiligo - недолік).

Задня частка гіпофіза, або ж нейрогіпофіз, здійснює функцію «депо» гормонів, котрі синтезуються у гіпоталамусі: вазопресин, або ж антидіуретичний гормон, й окситоцин. Гормон вазопресин підвищує кров'яний тиск та зменшує діурез (тобто виведення сечі), звідси і 2-га його назва антидіуретичний гормон. Окситоцин вибірково впливає на непосмуговані м'язи матки, також він стимулює лактацію, тобто вироблення молока молочними залозами людини.

В разі порушення діяльності гіпофіза з'являються різноманітні захворювання. Зокрема, за надлишку гормону росту у молодому віці з'являється гігантизм, людина перетворюється на велетня, а за його нестачі - карликовість, тобто людина стає ліліпутом. В дорослому віці надмірне вироблення гормону росту викликає розростання окремих частин тіла (вуха, ніс, кінцівки) - акромегалію.

Таким чином, функція гіпофіза наступна: контролює синтез гормону щитоподібною залозою; регулює функцію надниркових залоз; регулює функцію чоловічих й жіночих статевих залоз, а саме вироблення статевих гормонів людини; плаценти як тимчасової залози; початок пологів, ріст тіла й водний баланс.

Епіфіз

В головному мозку розміщена ще одна маленька ендокринна залоза - епіфіз (шишкоподібна залоза). Вона виробляє гормон мелатонін, синтез котрого залежить від подразнення фоторецепторів на сітківці ока світлом. В темноті мелатоніну виробляється більше: світло зменшує його секрецію. Мелатонін має вплив і на пігменти клітин шкіри (зокрема, шкіра при цьому світлішає). Вчені припускають те, що епіфіз виконує значення внутрішнього годинника людини, який узгоджує переміни стану організму із циклічними змінами світлої та темної складові доби.

Особливості та функції інших залоз внутрішньої секреції

Щитоподібна залоза

Щитоподібна залоза прикріпляється до трахеї й гортані міцною і щільною волокнистою тканиною й прилягає до щитоподібного хряща (тому така назва). Вона непарна й є максимально великою із ендокринних залоз (маса її біля 30-60 г).

Щитоподібна залоза синтезує йодовмісні гормони тироксин й трийодтиронін і гормон кальцитонін. Тироксин й трийодтиронін зімовлюють розвиток органів й тканин, особливо кісткової і нервової, окрім того, вони пришвидшують обмін речовин, а таким чином, та вироблення енергії. Кальцитонін регулює уміст кальцію у крові й сприяє його збереженню у кістках. Порушення діяльності щитоподібної залози викликає захворювання: кретинізм, мікседему, базедову хворобу і т.п..

За нестачі синтезу гормонів щитоподібної залози, котрі регулюють обмін речовин, в новонароджених здатний розвинутися кретинізм (тобто, відставання в розумовому розвитку), а у дорослих людей - мікседема (з грец. мікса - слиз й одема - пухлина, набряк). Супроводжується вона набряком шкіри й підшкірної клітковини, випаданням волосся, сонливістю.

За гіперфункції щитоподібної залози, тобто, надлишкового потрапляння у кров тироксину - з'являється базедова хвороба. Вперше описав її в 1840 р. німецький лікар Карл Базедов. При хворобі підвищується інтенсивність обміну речовин, тобто, зростає збудливість нервової системи, а також спостерігається тремтіння кінцівок та схуднення.

В склад гормонів (тироксину, трийодтироніну) щитоподібної залози включений йод. За нестачі йоду в воді й їжі кількість гормону щитоподібної залози у крові зменшується. Для підтримання достатньої кількості гормонів залози у крові посилюється вироблення одного із гормонів гіпофіза, це зумовлює зростання клітин щитоподібної залози та відповідно - її розмірів. Дану хворобу іменують ендемічним зобом. Для того, щоб запобігти даному захворюванню, вживають профілактичні заходи, основним із котрих є йодування кухонної солі. Йод також входить в склад окремих продуктів харчування, зокрема: бура водорість ламінарія (або ж морська капуста), морська риба, хурма і т.п.

Таким чином, від гормонів щитоподібної залози залежать правильний ріст та розвиток тканин, кісткової, обмін речовин, діяльність нервової системи.

Паращитоподібні (прищитоподібні) залази

Паращитоподібні або прищитоподібні залози занурені в тканину щитоподібної залози. Цих залоз чотири. Їх функції доповнюють одна іншу. Паращитоподібні залози синтезують тільки один гормон - паратгормон, що є антагоністом кальцитоніну. Коли кальцитонін щитоподібної залози понижує рівень Кальцію в плазмі крові, тоді паратгормон його підвищує.

Вилочкова залоза

За грудиною розміщена важлива залоза - вилочкова (або тимус). Вона побудована з залозистих клітин й клітин ретикулярної тканини, характерної органам кровотворення. Розвивається вилочкова залоза до періоду статевого дозрівання,а після - здійснюється її зворотний розвиток, в результаті чого епітеліальна тканина цієї залози атрофується й змінюється скупченням жирової тканини. Тиму або вилочкова залоза відіграє головне значення в розвитку клітинного імунітету. Має вона вплив на дозрівання клітин крові, які називаються Т-лімфоцити.

Надниркові залози

Надниркові залози - парні залози, що побудовані з 2-х шарів: зовнішнього (або кіркового) й внутрішнього (або мозкового), котрі функціонують незалежно один від іншого. Так, кірковий шар синтезує гормони, котрі регулюють водно-сольовий баланс, мають вплив на обмін Натрію, Калію та білків, жирів й вуглеводів.

Мозковий шар синтезує гормони адреналін й норадреналін, які здійснюють термінову мобілізацію усіх ресурсів організму людини, активізацію функцій органів і їхніх систем, спрямовану на зростання м'язової працездатності та виживання організму у стресових ситуаціях. Норадреналін наділений ознаками гормону й медіатору, оскільки може передавати збудження у синапсах. Таким чином, гормони надниркових залоз здійснюють важливе значення в захисних та пристосувальних реакціях організму.

У ендокринній регуляції роботи внутрішніх органів приймають участь також окремі відділи нервової системи, наприклад гіпоталамус. Разом із гіпофізом він формує гіпоталамо-гіпофізарну систему, яка є звичайним прикладом нервово-гуморальної регуляції діяльності організму. Докладніше про її діяльність ви дізнаєтеся в процесі вивчення будови головного мозку.

1. Виберіть гормони, котрі виділяють надниркові залози:

а) тироксин;

б) адреналін;

в) норадреналін;

г) вазопресин.

2. Виберіть залозу, на функцію котрої впливає наявність у організмі людини йоду:

а) вилочкова;

б) прищитоподібні;

в) щитоподібна;

г) гіпофіз.

3. Встановіть відповідність між залозами і гормонами, що вони виробляють.

4. Сконструюйте відповідь у вигляді схеми «Значення щитоподібної залози для розвитку молодого організму».

§ 51,

скласти кросворд використовуючи терміни з параграфу