Конспект уроку: Євген Маланюк – поет боротьби і вселюдських ідеалів

Бесіда:

1. Що означає поняття «еміграційна література»?
2. Назвіть поетів-представників «Празької школи»
3. Хто був найяскравішим представником, ,Празької школи” українських поетів?
4. Чому ми можемо назвати поетів-пражан справжніми патріотами особистої Вітчизни?

20 січня 2007 року виповнилося 110 років від дня народження Євгена Маланюка. Хочеться думати, що мине зовсім небагато часу й уже не необхідно буде давати коментарі до цього імені. Усі пам’ятатимуть геніального поета ХХ вік. Українська земля, як не одноразово бувало, народила для себе сина – на власну оборону й славу. Багато обдарувала його талантом, й не дала долі. Однак він сам збудував власну долю – всупереч усім перешкодам. Саме так й стають великими.

З відпущеного Богом 71 року життя – 48 прожив на чужині. Немала кохання до Батьківщини створила чудо: його душа ні в який час не розлучалася із отчою землею і вилилася у таку величну ріку поезії.

Хто ж він? Котрих батьків син? На це нам дасть відповідь школяр-біограф.

Школяр – біограф Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року у містечку Новоархангельську, яке, насправді, було географічним центром України, а ще, як пізніше писав сам митець, «околицею "Запівніччя", «окраїною античної Еллади», «окраїною Київської Русі», диким половецьким полем, «північним форпостом Золотої Орди», пізніше — турків й татар, а ще межовою територією поміж Гетьманщиною й Річчю Посполитою. В жилах Євгена Маланюка текла й запорозька, й сербська, й молдавська кров його предків. По батьковій лінії дід був нащадком запорожців, а бабуся дочкою українця й молдаванки, по материній лінії Маланюк походив від Якова Стоянова, нащадка переселенців з Сербії, котрих Катерина II запросила на запорозькі землі. В родини матері побутували легенди, що дід або прадід Гликерії був генералом, однак пізніше родина сильно підупала як у матеріальних статках, так й у займаній посаді, котру уже обіймав Яків, батько матері Євгена. Закономірно, що такий вибухонебезпечний генетичний «коктейль» також стимулював неабиякий характер нащадка, а легенди обох гілок роду плекали у Євгенові змалечку романтичну душу і потрібне світосприймання.

Батьки майбутнього поета жили близько діда Василя й бабусі Євдокії на лівому березі ріки Синюхи, хоч і на дві житла: старше покоління — у одній оселі, молодше — у іншій, однак на одному подвір'ї: «У першій хаті царював дух віків, старовинного побуту, тисячолітніх звичаїв й обрядів й свідомого, що так скажу, "україноцентризму"... У другій хаті панувала атмосфера, майже кажучи, "українського інтелігента", також "свідомого", себто не спокушеного ні далеким Петербургом, ані навіть близькою Одесою».

Малий Євгенко заробив перші власні уроки удома, адже навчився у малолітстві. Після завершення Новоархангельської школи здібного парубка віддали у Єлисаветградське реальне училище, яке справедливо рахувалося однією із найліпших гімназій в тогочасній Росії. До речі, саме із цим закладом були пов’язані імена братів Тобілевичів, наприклад Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського, а ще ім'я славетного мецената Євгена Чикаленка. Тут вчилися В. Винниченко й Ю. Яновський.

Після завершення закладу Є. Маланюк рішає продовжувати навчання в Петербурзькому політехнічному інституті. Й події 1-ї світової війни примусили й юного Маланюка різко змінити «курс»: він покинув технічних заклад й розпочав вчитися в Київській військовій школі. Це училище прийшлося йому закінчувати пришвидшеним курсом всього за рік. Поміж курсантів 90 відсотків складали етнічні українці. Із весни до літа 1916 року Маланюк служить в 39-му запасному піхотному батальйоні, а із другої половини серпня — вже на Західному фронті в складі Другого Туркестанського стрілецького полку. Ганебні бунти на фронті, солдатські самосуди над командирами призвели до того, що офіцери влітку 1917 року розпочали масово покидати армію.

Демобілізувавшись із російської армії, Маланюк негайно вливається у українську. Початок громадянської війни у Україні роз'єднав братів Маланюків, однак, як справедливо підкреслює Л. Куценко, не зробив їх братами Половцями, здатними пролити братню кров заради ідеї. У той час, коли Євген був бійцем УНР, його молодший брат Сергій установлював в рідному місті більшовицьку владу. Євген зробив усе, щоб Сергій уник розстрілу, попередивши його дружину про можливі підсумки. Переховуючись у полі пізньої осені, Сергій надзвичайно застудився й захворів на туберкульоз. Однак вдячність до брата за те, що не видав, а врятував, помилував, виявилася дуже великою. Під тиском переважаючих у дуже багато разів ворожих сил Українська (петлюрівська) армія, котру викошував тиф (декотрі дослідники припускають, що епідемія була спричинена застосуванням вперше у історії бактеріологічної зброї), вимушена була покинути Україну. Збруч перейшло практично 400 українських старшин. Поміж них й Євген Маланюк.

Огороджені табори для інтернованих у Каліші стали для Маланюка місцем глибокого переосмислення долі України й особистої власної судьби. Тут він пробув цілих 3 роки, й саме тут у ньому прокинувся митець. Спершу він займається виключно публіцистикою, що вирізняється філософським осмисленням дійсності і виробленням концепції свого світ Затим, як табори інтернованих восени 1923року було розформовано, Євген Маланюк почав навчання в Подебрадській господарській академії у Чехії. 1-ша окрема збірка поета «Стилет й стилос» із'явилася 1925 року, потому побачили світ книги «Гербарій» (1926), «Земля і залізо» (1930), «Земна мадонна» (1934) «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943). В_Чехії Євген_Маланюк одружується із студенткою Зоєю Равич, котра пізніше написала про нього чудові спогади. Однак життя в цього подружжя не склалося, ����айперше, крізь матеріальні негаразди, адже у пошуках роботи Маланюк_від'їхав до Польщі Коли у роки Другої світової війни Маланюк повернувся у Чехію, в Зої уже була інша родина, а його заполонило любов до Богумили Савицької. В подружжя народився син Богдан, однак родина надзвичайно хутко розпалася, а саме тому у Німеччину перед наступом радянських військ Маланюк відбув сам.

В роки Другої світової війни цей митець, на відміну від Олега Ольжича, Олени Теліги, Уласа Самчука й деяких других митців, котрі повернулися із чужини у рідний край для державобудівництва, беззаперечно відмовився повернутися у Україну. Причини власного вчинку він виклав в «Щоденнику», даючи пряму відповідь перед самим со бою на запитання «Чому не їду?». Маланюк не творив жодних ілюзій, що німці не заборонять будувати самостійну Україну на ними окупованій українській території.

Влітку 1949 року Маланюк покинув Європу й відплив до Америки. Після приїзду у Америку починається другий період творчості поета.

В «Щоденнику» Євгена Маланюка знаходимо достатньо цікаву фразу: «У мистецтві, як правило, є трагічна рівновага поміж життям й творчістю: за істинний твір мистецтва митець мусить заплатити еквівалентом власного життя». Цю фразу цілком можна віднести до його трагічної біографії.

Помер Євген Маланюк на чужині, у Нью-Йорку, 16 лютого 1968 року. Вже після його смерті вийшла остання книга — «Перстень й посох» (1972), видана у Мюнхені.

У українську материкову літературу ім'я й твори Є. Маланюка повернулися тільки десятиліття саме тому.

Євген чудово розумів, «що у літературі на еміграції потрібно робити те, чого не можеш робити удома, що потрібно розробляти теми, на котрі у Україні накладено «табу». Це стало «золотим правилом» діаспори.

Звучить вірш « Стилет Й стилос» й інші поезії із 1-ї збірки поета.

Із якою непідробною щирістю він пригадує на чужині рідний Архангород (зараз Новоархангельськ), блакитну прохолоду річки Синюхи, куди бігав хлоп’ям купатися, батькову хату, мамину ласку.

Ні, не обміняв Євген Маланюк цю степову широчінь, цю стареньку, під стріхою, дідівську рідну хату на “паризькі бруки”, “прастарі вулиці Праги”, котрі для поета були тільки “пустелями емігрантських Сахар”:

Запитання для школярів

1. Якою уявляється поетові його рідна земля?
2. Визначити основний мотив твору?
3. Якими засобами автор передає власні почуття кохання до рідного краю?
4. Визначити художні засоби в творі.

Тема України у творчості Маланюка розроблялась завжди. В ній чітко простежуються напрямки:

- кохання до рідного краю, гнітюча туга за Україною;

- звернення до історії;

- гнів й обурення рабським духом українців;

- пошуки шляхів до волі;

- осмислення власного мистецького обов’язку перед поневоленою Україною.

Кохання до України, ні одного разу не зрадивши, проніс Маланюк крізь усе життя, усі довгі роки еміграції нею жив, нею дихав, нею марив:

... Пригадав. Пройшло дванадцять літ тяжких,

Що усякий рік був довгий, як віки,

Що усякий час, й днина, й година

Пекли ім’ям єдиним: Україна.

(“Голоси землі”, 1929)

Яким чином же трапилось, що поета, для котрого Україна була сенсом життя, – це не штамп, не гіпербола, – радянське (й не тільки) літературознавство називало україноненависником, “обпльовувачем України”?

Тести за біографією Євгена Маланюка

Подані запитання можна використати до літературного диктанту

1. 1-ша збірка мала назву а) «Стилет й стилос»; б) «Земля і залізо»; у) «Земна Мадонна».

2. В 1916 році закінчує а) Київську військову школу; б) Петербурзьку школу; у) Миколаївську школу.

3. Вірші розпочав писати, коли йому було а) 10 років; б) 13 років;у) 15 років.

4. В Євгена було ще: а) 2 приймати; б) брат й сестра; у) дві сестри.

5. Вона була із роду а) селян; б) збіднілих дворян; у) козаків.

6. Матір Євгена звали а) Гликерія; б) Марія; у) Антоніна.

7. Батька звали а) Филимон; б) Пантелеймон; у) Іван.

8. Дід поета був а) стельмахом; б) чумаком; у) козаком.

9. Указати місце, де народився поет: а) в м. Новоаргангельську на Херсонщині; б) в м. Сміла на Черкащині; у) в м. Малин на Житомирщині.

10. Євген Маланюк народився: а) 1890; б) 1897; у) 1900.

11. Із котрого твору слова

Не трибун – оскільки це тільки рупор мас,

Й уже менш за усе – «Кобзар Тарас».

Він, ким зайнялось й заплакало.

а) «Шевченко»; б) «Куліш»; у) «Невичерпальність».

12. Про котру збірку автор сказав: « …підходяща, як черговий удар ломакою по голові замакітреній Сов- владі» а) «Земля й залізо»; б) «Серпень»; у) «Влада».

13. До кого він написав у листі подібні слова: « На Україні голод…На Херсонщині доїдають яшний хліб… На східних окраїнах степу уже їдять лободу…» а) до Ю.Липи; б) до Н. Лівицької – Холодної; у) до Є. Пеленського.

14. Яка книга вийшла по смерті поета? а) «Влада»; б) «Поезія у одному томі»; у) «Перстень й посох».

15. Дуже багато років проживав в а) Мексиці; б) США; у) Аргентині.

16. Назвати роки, коли поет знаходився у’язнем польських таборів для інтернованих а) 1900- 1920; б) 1921-1923; у) 1924-1925.

17. 1-ша збірка вийшла у а) 1939; б)1924; у) 1930.

18. Кому присвячені рядки Ще молитесь, далекий брате,

Поміж звенигородських піль

Ще не стомились карбувати

У коштовних ямбах вічний біль.

а) П. Тичині; б) М. Рильському; у) Ю. Дараганові.

19. Дружиною поета була а) Олена Теліга; б) Богуміла Савицька; у) Марія Башкирцева.

20. Сина Є. Маланюка звали а) Богдан; б) У’ячеслав; у) Олег.

21. Коли був вимушений податися в другу еміграцію? а) 1945; б) 1946;

у) 1947.

22. Протягом 1945-1949 років є учасником письменницької організації

а) МУР; б) Житло; у) Нью-йоркська група.

23. У котрому році відбуває в власну третю еміграцію а) 1948; б) 1949; у)1950.

24. У котрій поезії вживаються слова

Не хочу – ні! – оцих похорон. Прости.

Хай лише ворон три рази десь прокряче,

Що уже похований ти, неповторний ти.

Осьмаче – символе, як Вій від мук незрячий!

а) «Одна пісня»; б) « Пам’яті Т. Осьмачки»; у) « Високий ранок».

25. Із котрого вірша ці слова

Так. Без тебе повільна, нестямна загибель,

Батьківщино моя, Батьківщина німа!

Навіть гіркість у черствому щоденному хлібі

Мстить нагадуючи, що тебе нема.

а) «Лютий»; б) «Лист»; у) « Кінець літа».

26. Євген Маланюк помер а) 1968; б) 1970; у) 1971.

27. Поет похований на кладовищі а) у Бавнд-Бруці у Нью–Джерсі;

б) у Києві на Байковому кладовищі; у) у Празі на Ольшанському цвинтарі.

28. Яку має назву книга. видана у Україні до 100-річчя Є. Маланюка?

А) « Доба»; б) «Невичерпальність»; у) « Світло».

Відповіді

1) б; 2) а; 3) б; 4) а; 5)а; 6) б; 7) а; 8) б; 9) а; 10) а; 11) б; 12) б; 13) б; 14) у; 15) б; 16) а; 17) а; 18) б; 19) б; 20) а; 21) а; 22) а; 23) б; 24) б; 25) б; 26) а; 27) а; 28) б.

А зараз ще раз звернемо увагу на епіграф до уроку й спробуємо довести, що назвою 1-ї збірки «Стилет й стилос» Євген Маланюк встановив програму власного життя.

Маланюк – поет глибокої думки і вольової напруги, поет боротьби й вселюдських ідеалів.

«Гріх оспівувати, - казав поет,- квіточки, сонечко й банальне любов. Муза поета зобов'язана тоді бути наснажена боротьбою, волею до перемоги. Тільки така поезія спроможний сформувати активну ділову людину».

В 1920 році пішов із України переможеним, а повернувся – переможцем. Отож. Євген Маланюк повернувся додому. Поети «Празької школи» сповідували вічні духовні цінності, гідно несли власний хрест вимушеної розлуки із батьківщиною, зберігаючи при цьому людську й національну гідність, піднімаючи до нових висот ідеали Добра, Людинолюбства й Справедливості.

Підготувати ідейно-художній аналіз однієї поезії на вибір, вивчити біографію Маланюка.

Написати твір-мініатюру на тему «Україна у поезії Євгена Маланюка»