Конспект уроку: Валер'ян Підмогильний. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

В літературознавстві побутує думка, що зрілою можна вважати ту літературу, у котрій є повноцінний роман. Модернізм 20-30-х років вносить відчутні трансформації в цей класичний жанр на тематичному, проблемному, стильовому рівнях. Однак поміж багатьох експериментів в цьому жанрі усе ж можна віднайти близький до класичного зразка (розповідного, описового). Це роман Валер'яна Підмогильного "Місто".

Наведемо оцінку постаті письменника його сучасниками.

Юрій Смолич згадує Валер'яна «найбільше інтелектуально заглибленим, душевно тонким, або ж, попросту кажучи, найбільше інтелігентним…»

Юрій Бойко малює такий портрет Підмогильного: «Делікатне, однак енергійне обличчя, струнка постать в легенькому пальті,фетровий капелюх,що в радянських умовах річ не зовсім звична для початку 30-х років. В усьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішній вид свідчила про внутрішню культуру.»

Тамара Стрілець, дружина Г.Косинки пригадує ось що: «…Враження справляв надзвичайно серйозної, неговіркої людини. Однак коли теми розмов були близькі його серцю, раптом в його очах із'являлись яскраві іскринки, й він підтримував бесіду, виявляючи енциклопедичні знання.»

Вчитель. Яким чином бачите за письменником ще за його життя закріпилась репутація вельми освіченої, психологічно тонкої людини, справжнього інтелігента, котрий не вписувався у рамки радянської дійсності.

Біографія В. Підмогильного

Народився письменник в с. Чаплі під Катеринославом 1901 року в сім'ї селянина, що завідував маєтком місцевого поміщика. Крізь революційні події не зумів добути вищу освіту. Підмогильний завершив лише "реальну школу" і 2 курси університету. Зате увесь власний вільний час посвячував самоосвіті, досконало ознайомився з західноєвропейськими літературами, повністю опанував французьку мову, цікавився літературою з психології й філософії.

«Повість без назви» - кінцевий твір В. Підмогильного, що дійшов до нас. На думку Валерія Шевчука, це один серед найблискучіших творів автора. Той же дослідник в цьому творі, як й у других, бачить образи - символи, бачить продовження літературних традицій Г. Сковороди і В. Винниченка.

Творчічть В. Підмогильного

Тут вже говорилось про те, що творам В. Підмогильного притаманний психологізм. За психологізм критика 20-х років неодноразово паплюжила письменника. Дуже багато дослідників творчості Підмогильного указують на те, що уже у ранніх творах помітне екзистенційне мислення автора.

Екзистенціалізм - це сучасна течія філософії і літератури, що оформилась у 20-ті роки й набула поширення в Франції і Німеччині. Однак остаточно оця мистецька течія сформувалась після Другої світової війни.

Довідка. Головною категорією в філософії екзистенціалізму (від лат.-існування) є поняття існування, яке ототожнюється із індивідуальним переживанням людини. Саме воно є первинним. Людина створює світ, яким бажає його бачити. Зовнішній світ без неї - ніщо. В бутті людина шукає власну сутність. Ці пошуки переростають в відчай, трагедію. Суспільство - це щось чуже людині, воно руйнує її внутрішній світ.

Звичайно, письменник не був знайомий із цією філософією, котра у роки його творчості лише-но формувалася. Однак його творчість зближує із екзистенціалізмом те, що за світоглядом Валер'ян був песимістом. Саме песимізмом й скептицизмом віє від його творів. Однак, його скептицизм не розпачливий, а тверезий, викликаний реаліями життя. Одним з найперших у українській літературі Підмогильний сказав слово не лише про будівничу силу революції, однак і про руйнівну її значення. Зрештою останню він відчув на власній долі.

Літературна роботу В. Підмогильного

В 1919 -20 роки Підмогильний вчителював в Катеринославі і Павлограді, а 1921 - в Ворзелі під Києвом, де одружися із донькою місцевого священика Катрею Червінською. Викладав математику. Однак педагогічна роботу не приваблювала його. Дуже швидко ставши знаменитим письменником, він переходить на редакційну працю в Києві. Із 1928 року ім'я Валер'яна Підмогильного, як редактора, виникає на обкладинці журналу "Життя і революція" - одного із найсолідніших тодішніх часописів.

В Києві Підмогильний став однією із головних фігур літературного життя, утворивши у 1924 році літературну групу "Ланка" (він, Є. Плужник, Осьмачка, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Марія Галич), котра (після виходу із неї Осьмачки й вступу Фальківського, Тена, Багряного) перетворилась 1926 року на "Марс" ("Майстерня революційного слова").

Валер'ян Підмогильний заявив про себе як письменник в вельми ранньому віці. Перші його оповідання написані в 16-17 років, а 1-ша книжечка вийшла під назвою "Твори, том 1". В 1922 році в Харкові виходить повість "Остап Шаптала", котра стала своєрідним рубіконом поміж ранньою прозою й майстерними оповіданнями: "У епідемічному бараці", "Собака", "Проблема хліба". В багатьох його творах піднімається проблема інтелігенції і революції, її борсання і занепад, намагання зберегти своє "я", пристосуватись до мирного життя. Однак входження людини у новий побут здійснюється болісно. Не цурається письменник й прямого опису колізій громадянської війни очима пересічного інтелігента або учня гімназії (у оповіданні "Гайдамака", котрий кидається в військові змагання не із ідейних переконань, а крізь відчуття власної неповноцінності).

Перу письменника належать 2 романи. В 1927 році друкується роман "Місто", а у 1930 році - "Невелика драма". Перший із них має успіх, саме тому він крізь рік перевидається, а Б. Єлисаветський перекладає твір на російську мову. Роман написано як психологічний твір. Це історія душі людини, однак письменник сам застеріг проти ототожнення героя із автором. Головна цінність роману у саме тому, що герой Степан Радченко - людина неоднозначна, далека від плакатних героїв радянської літератури.

Після 1930 року перестають друкувати твори письменника із політичних причин. В той час благодійність всякого літератора визначалася одним питанням: як ставляться його герої до радянської влади. Людинознавча, гуманістична творчість В. Підмогильного заперечувалася. В період вимушеного мовчання письменник переходить виключно на переклади. Йому належить у історії української культури слава перекладача практично усього Анатоля Франса, багатьох шедеврів Бальзака, Мопассана, Стендаля. Навіть в тюремній камері Валер'ян не полишає перекладів. Він дуже багато читає, вчить англійську мову, перекладає "Портрет Доріана Грея" Уальда й "Генріха VI" Шекспіра. Переклади письменника друкували у 30-ті, 50-ті роки, щоправда, без зазначення імені перекладача. Й лише у 60-ті близько перекладів виникло ім'я автора.

В. Підмогильний як перекладач

Перекладати письменник розпочав надзвичайно рано. Вже у 1921 році У катеринославському альманасі «Вир революції» повідомляє, що він скінчив переклад роману Анатоля Франса «Таїс» (хоч цей твір було видано лиш у 1927 року).В 20-30 –х роках нашому читачеві не вистачало новинок зарубіжної літератури. До перекладацької справи долучилися «неокласики»: М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський.

Письменник планував видати 24-х томне видання творів українською француза А. Франса. На жаль, вийшло лиш 8 томів. Його перу належать переклади Оноре де Бальзака: «Батько Горіо», «Бідні родичі». Окрім оцих улюблених власних письменників, У.Підмогильний приймав участь в перекладах Гі де Мопассана, Вольтера, Дідро, Меріме, Флобера, а ще Жуля Верна, У.Гюго. В 1930 році він був залучений до видання оповідань А.Чехова українською, яке готувалося за редакцією М.Рильського. Навіть у ув’язненні, на Соловках, письменник, удосконалюючи власну англійську, перекладав Шекспіра і О.Уальда. Особистими перекладами У.Підмогильний долучав українського читача до кращих зразків європейської літератури, а в власного улюбленого А.Франса навчився дивитися на людину як на складний світ(поєднання фізіологічного, соціального, емоційного).

Світогляд В. Підмогильного

За способом світосприйняття У Підмогильний - реаліст. Він сприймає світ складним, суперечливим, однак будучи освіченою й розвиненою людиною, по-філософському сприймає життєві драми. Даючи оцінку життєвим фактам, письменник розставляє не ідеологічні, а психологічно мотивовані оцінки. Для нього людина – це комплекс гарного й поганого, це складний внутрішній світ, де йде боротьба людського (тваринного) й духовного начал. Цей світогляд сформувався під впливом зарубіжної літератури, а ще психології. У.Підмогильний був знайомий із працями батька психоаналізу Із.Фрейда, філософією Ф.Ніцше, А.Шопенгагуера.

Прочитати роман В. Підмогильного "Місто".