Конспект уроку: Трагедія роду Половців за романом Ю.Яновського "Вершники" (новела "Подвійне коло")

Назвіть події із життя Ю.Яновського, що відповідають цим датам:

«Хвилинка міцних знань» (Слайд 2)

Бліц-опитування «Продовжіть речення»(Слайд3):

1. Яновський починає власний творчий шлях як... (поет)
2. Літературні жанри, в котрих проявив себе – це... (вірші, оповідання, фейлетони, романи, кіносценарії, п'єси)
3. Сфери роботи письменника: (редактор, інспектор, письменник)
4. Його творче кредо – (новаторство), (показати в творах «чисте золото правди»)
5. Дві домінуючі теми в творчості: (море й громадянська війна)
6. Органічна риса характеру письменника: (романтик)
7. Ознаки мистецького слова: (глибокий ліризм, поєднання реалістичного й романтичного)
8. Жанр твору «Вершники» – (роман в новелах, новелістичний роман)

Робота із літературознавчим словником (в всякого на парті картки з визначеннями)(Слайд 4).

1. Роман – літературний жанр, найбільше поширений в ХVІІІ-ХХ ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, в котрому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
2. Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію із несподіваним фіналом, сконденсованою й яскраво вимальованою дією.
3. Роман в новелах – складний за побудовою й великий за величиною епічний твір, в котрому широко охоплені життєві події певної епохи; побудований із окремих новел, об'єднаних спільним задумом.

На минулому уроці ми познайомилися з складним й важким, а часом суперечливим творчим шляхом Юрія Івановича Яновського. Пригнічений хвилею репресій, несправедливою критикою й цькуванням, письменник вимушений був підкоритися радянській владі, визнати так звані власні «помилки» і піднести соціалістичну ідею як єдино правильну. Саме тому лише після 5-ти років мовчання, в 1935 році, він надрукує роман «Вершники». Істинний талант подолав пелену заангажованості й заідеологізованості.

Знайомлячись з новелами роману сьогодні, ми звернемо нашу увагу на загальнолюдські цінності.

Сюжетний ланцюжок (школярі переказують ключові сцени новели „Подвійне коло” із комп'ютерним супроводом) 

(Слайд 5).

1. Бій під Компаніївкою – серпень 1919 року
2. Петлюрівець Оверко приймає у полон офіцера армії Денікіна – Андрія Половця (брата)
3. Вбиває його, не звертаючи уваги на заповіт батька про збереження роду, адже для петлюрівця Оверка визначальне – держава, а не рід
4. Зустріч Оверка із махновцями Панасом і Сашком. Панас не визнає роду також, адже коли не потрібно держави, то і не потрібно роду, ����айперше – вільне співжиття. Панас вбиває Оверка. Хоч згодом й хоронить обох братів
5. Більшовик Іван приймає у полон Панаса й Сашка. Батьківські слова не зачіпають за живе, адже для Івана Панас, хоча й одного із ним роду, і не одного класу. Панас застрелюється.
6. Так Іван Половець загубив 3-х власних братів.

Бесіда за питаннями (опрацювання особливостей роману)

(Слайд 6-7)

1. Що за ознаки новели наявні в творі? (Напружена дія, незвичайність події, гострий конфлікт, лаконізм)
2. Скільки новел об'єднує роман «Вершники»? (8)
3. Якою новелою бере свій початок твір? («Подвійне коло»)
4. Чому 1-ша новела має таку назву?
   (Показано коло класових інтересів й коло родинних; події повторюються, бій іде буцімто по колу, хоч можна назвати і „Потрійне коло”)
5. Тема твору? (Події громадянської війни)
6. Що за проблеми піднімає автор в творі? (Розпад сім'ї заради ідеї, революція й народ, відданість справі, політичні платформи різноманітних політичних сил й партій, проблема братовбивчої громадянської війни, проблема трагедії роду й народу) (Слайд 8).

В чому ж трагедія роду Половців? (Слайд 9)

Робота у групах (захист проектів)

1 група. Взаємини і політичні переконання братів. 

З давніх часів є традиція у українських сім'ях — прислухати­ся до слів батьків. Чи дотримувалися цього правила приймати Половці? В романі Ю. Яновський три рази повторює вустами батька: «Саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду». Таким чином, батько закликає синів існувати у злагоді.

Першим з роду Половців ми зустрічаємо Андрія, офіцера царської армії. Слова, що зриваються із його уст, вражають ненавистю до бра­і і рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія-матінка, а рідному брату він кидає у обличчя образливе: «Мазепа проклятий», «петлю­рівське стерво». Останні спогади Андрія Половця про те, як бив до смерті галичан в Карпатах. Отож, перед нами — запеклий шовініст. Він знехтував батьківським заповітом, кинувши злісно: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії-матінки од Варшави до Японії, од Білого до Чорного моря, проклинаю ім’ям брата й згодою роду, проклинаю і ненавиджу у мою останню хвилину».

З коротких, мов спалахи блискавки, спогадів братів ми або не най­більше дізнаємося про Оверка.

Він — представник табору Петлюри, завзятий й проклятий. Однак не допомагає йому завзятість, могутність — втрапляє він під колесо історії, яке не забарилось його розчавити задопомогою брата Панаса.

Непутящим був в родини Половців Панас, колишній моряк торго­вельного флоту і контрабандист, а зараз вільний моряк батька Махна.

Водночас з Панасом знаходиться і 14-річний Сашко. Його привабила романтика волі, однак згодом, коли він побачив кров, в нього виникає сумнів, або правильно він вчинив? Цей молодий юнак не має ще власного політичного переконання, він просто заплутався, повірив старшому брату і пішов за ним.

Іван Половець — шахтар, більшовик, командир Червоної Армії. Він служить революції і інтернаціоналізму (Слайд 10).

Таким чином, проаналізувавши взаємовідносини і політичні переконання братів, наша група дійшла висновку: трагізм роду Половців в саме тому, що приймати мають різноманітні політичні переконання, що стимулює негативне ставлен­ня один до одного, а таким чином, призводить до ненависті, зла й, врешті, смерті.

2 група. Відношення до роду родини Половців (Сладй 11) 

Школяр 1. Рід — соціальне об'єднання кровних родичів, родина, що походить від одного предка.

Андрій Половець, підпрапорщик російської армії, герой Сарикамиша і Ерзерума. Воював постійно сміливо, смерті не боявся, за матінку Росію готовий накласти головою. Він лише перед смертю зрозу­мів, що визначальне у житті — це рід, родина. У останні хвилини життя, з розкраяною головою пригадує Оверка, батька, Андрія й їх слова: «Саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду». Лиш за­раз вони стали йому зрозумілі.

Школяр 2. Оверко першим пригадує про рідну Дофінівку, море, бать­ка і навіть його бінокль. Однак не просто пригадує: море у нього «грає», батько «видивляється» у бінокль й навіть в вітрах, що дмуть рідними степами, він розуміється: «майстро віятиме, коли б дощу не навіяв». Оверко визнає рід основою й, передчуваючи трагедію, кається перед ним: «... прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме». Найголовніше для нього — держава, Українська держава.

Школяр 3. Зграя махновців промчалася степом на тачанках, «мов хури демонів». Не хвилюють ані їх, ані їх ватажка «криваві сльо­зи України», мчать вони «по степах її з ножем за халявою». Панас лише регоче: «Іменем батька Нестора Махна призначаю тобі суд й слідство. За вбивство рідного брата Андрія — утопити у морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії — одрубати голову». Й коли Оверко нагадав йому слова батька, Па­нас задумався: «Рід в державу вростає, у закон і обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не потрібно держави, не потрібно сім'ї, а вільне співжиття». Йому не потрібно ні України, ні ро­дини, саме тому Половців переслідує смерть, адже зіштовхнулись не інтереси роду, а інтереси класів.

Школяр 4. 1-ша зустріч з Сашком вражає жорстокістю підлітка до переможеного ворога: «Дай я його домучу!» Вражає: не розстрі­ляю, а домучу, докатую. Й впізнавши у саме тому, кого лише що бажав мордувати, рідного брата, Сашко переймається його раною і незавид­ним становищем: «Оверку, горе моє», — сказав він голосом старої Половчихи. Становище даної дитини на війні далеко не романтичне, однак вроджена гідність забороняє Сашкові повернутися додому, адже це ганьба і дезертирство: «Сашко скулився на тачанці коло кулемета, він забув за дощ, йому мріялося, що рука старої Половчихи смиче його за чуба, навкруги берег і море, й можна скупатися і не ждати кулі, й сітки сохнуть на приколах. Й таке недосяжне рибальське жит­тя, і так пахне море, і і чого він взагалі пішов, а Панас його не жалує, ну, і назад хай чорт лисий ходить, не він, Сашко, — таке кляте Половецьке насіння!». Перед лицем смерті малолітній Сашко не проявляє слабкості духу. Він готовий зустріти власну кулю із гідніс­тю сильної особистості: «Стріляй й мене, — сказав Іванові клятий Сашко, — стріляй, байстрюче».

Школяр 5. Іван — єдиний уцілілий в творі нащадок старих Мусія і Марії. В кривавому поєдинку Іван виступає переможцем. Однак коли махновець Панас згадуй перед смертю слова батька стосовно збереження роду, то Іван не звертає на них уваги, вони для нього нічого не зна­чать, адже класова боротьба затьмарила йому усі людські почуття, зро­била глухим до чужого горя. Це найстрашніший фанатик з братів. На­віть одна фраза засвідчує про його зневагу до сім'ї, до рідної крові: «... Рід розпадається, а клас стоїть, й увесь світ за нас...».

Таким чином, приймати черстві і безжалісні, адже, як каже Герт, — «одного роду, і не одного класу».

Однак у ті гарячі роки, дні і сім'ї дійсно можна було втратити здоровий глузд, збитися із правдивого шляху. Чи заспокоїв би себе Герт такими словами, коли б ішлося про його рід? Чи «осміхнувся» б він, коли б із його п'ятьох братів залишилося двоє: один — Сашко-підліток, котрий, пройшовши жахи війни, підсвідомо бажає повернутися до матері, а другий — Іван-переможець, що загубив 3-х братів. Саме так: загубив. НЕ покарав, НЕ винищив як ворогів, а загубив.

Таким чином, трагедія роду Половців в саме тому, що приймати не шанували власний рід (адже у Біблії пишеться, що великий гріх образити «кревного», а тут не лише ображають, а вбиває брат брата), не поважали народну мо­раль й не виконували заповідей Бога.

3 група. Громадянська війна й долі людей.

Школяр 1. Події громадянської війни у Україні не були спроможні покинути Юрія Яновського байдужим. Він постійно писав про народ, Україну, українську пісню. Однак роман «Вершники» став найвизначнішим твором, котрий був присвячений подіям громадянської війни, фронти котрої проходили не лиш по територіях, а і по долях людських?

У ім 'я «революційних ідеалів» в процесі даної війни від воєнних дій, терору, голоду, епідемій загинуло 8 мільйонів чоловік, були зруйновані промисловість, сільське господарство, транспорт, а суспільство на довгі десятиліття втратило загальнолюдські моральні і світові орієнтири. 

Школяр 2.Страшні картини громадянської війни постають й із сторінок роману «Вершники»: «Лютували шаблі,й коні бігали без вершників, й Половці не пізнавали один одного... Дехто простягав руки,й йому рубали руки,підіймав до неба покрите пилом обличчя,й йому рубали обличчя,падав до землі й їв землю, захлинаючись передсмертною тугою,й його рубали по чім потрапило й топтали конем».

Школяр 3. Жахливою була громадянська війна.Брат йшов проти брата, батько проти сина. Не обминула оця трагедія й роду Половців. Не послухалися сини батька, котрий казав: «Саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду». Скільки прикладів нам наводила історія із цього приводу! Згадаємо лише «Слово о полку Ігоревім». Роздрібнені князівства не здолали половців, адже самі боролися поміж собою. І.усякого разу минуле вчить нас існувати гуртом, цього вчать нас й наші батьки: «Половчиха тримала хату у залізному кулаці, мати стояла на чолі сім'ї, стояла, мов скеля у штормі». Однак сини пови-ростали і роз'їхалися. Примарні ідеали захопили їх, вони забули батьківську науку.

Школяр 4. Вогненні роки революції руйнували життєві цінності, вироблювані німими предками протягом багатьох століть. Й рід тримається не на цінностях скороминущих, не на бажанні якихось класів, а на вічності кохання, прощення, турботи. Таким чином,трагедія роду Половців,на мою думку, у саме тому, що приймати видалися недостатньо сильними й мужніми,щоб вистояти в оцих умовах громадянської війни. Вони загинули,адже їх голови були забиті марними ідеалами, однак, ідеали — це мрія, а родина — реальність.

4 група. Символіка новели 

Школяр 1. У Ю. Яновського символічним є уже сама назва роману. Вершники — це люди на конях, кіннотники. В цьому творі кіннотни­ками можна вважати лиш братів Половців. Губенко, Мусій Половець, листоноша — це вершителі. Ці люди стали на бій за щасливе життя. Літературознавець О. Шаховський сказав: «Батальйонних кіннотних сцен мало у розповіді, а уславлене червоне козацтво згадується тіль­ки раз. То чому ж «Вершники»? Це верхівці, верховинці, верши­телі народної долі у революції...» (Слайд 12).

Школяр 2. Роман «Вершники» бере свій початок новелою «Подвійне коло».

— Коли здійснюється подія, описана у новелі? (Серпень 1919р.)

— Що у цей час здійснюється у Україні? (Громадянська війна.)

— Яка це війна? (Братовбивча; на ній брат убиває брата.)

Ось це подвійне коло: громадянська війна — братовбивча війна (далі школярі зачитують цитати, де брат вбиває брата, й простежу­ють жорстокість даної війни, від котрої обурюється навіть природа). В початку новели «дмухнув із південного заходу майстро...». Після 1-го вбивства «майстро поволі переліг на грего... й почувся при­глушений гуркіт». Після другого вбивства «ударив грім, — й пішов дощ, лив безперестанку». В новелі «Подвійне коло» письменник вико­ристовує пейзаж не лиш як опис природи, а як вияв настрою обуреної природи (адже вона жива). Дощ в слов'янській міфології означає очи­щення. Таким чином, дощ, котрий «лив безперестанку», є символом очищення від жорстокості, бездушності людей (Сладй 13).

Дощ, котрий супроводжує похорони, надає відчути авторське спів­переживання: «По обличчю Панаса Половця бігли дощові краплі, із боку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, в усього загону текли дощові сльози, це була страшна річ, щоб отак плакав гірко цілий військовий загін, а дощ не вгавав». Образом дощу пере­дано сумну атмосферу, суголосну авторському переживанню. Панас не усвідомлює очевидну трагедію братовбивчої війни, на відміну від природи, котра плаче і переживає, саме тому по його обличчю течуть несправжні «дощові сльози як символ невисловленої печалі, німого закиду».

Школяр 3. Символічним в творі є слово «шлик»: «Оверкові чор­ні шлики падали під копита...». Якщо звернутися до словника, то шлик — це: старовинний, круглий або ж конічний головний убір, обшитий або оздоблений хутром; історичний конусоподібний верх шапки (головним чином із тканини), що звисає вниз.

Чорний колір — символ горя, суму, смерті. То ж деталь «чорні шлики» підкреслює, що це смерть іде за Половцем.

Школяр 4. Марево — ще символічний постать: «Й т.п. за дощем із’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі із Іваном Половцем». За словником, марево — це видіння. Саме тому саме загін Івана — переможця револю­ції — Ю. Яновський зве маревом. Себто у підтексті автор ствер­джує, що революція мало що змінила у житті людей. Таким чином, деталлю «виникло марево...» письменник уточнює, що Іван — символ роз­паду роду Половців (Слайд 14).

Школяр 5. На мій погляд, прізвище братів Половців ще є сим­волічним. В X—XIII ст. на території Дикого поля існував такий на­роді як половці. Він був войовничим, й ці кочові племена поступово зникли, розсіялися по землі. Таким чином, й приймати Половці крізь власну войовничість загинули, зник їх рід (Слайд 15).

(Групи представляють власне бачення проблеми із мультимедійним супроводом.)

Вправа “Мозковий штурм”: 

Визначте вирішальні думки новели „Подвійне коло”.

(Засудження братовбивчої війни, жорстокості, насилля; заклик до єднанні роду; заклик до терпимості; толерантності; надання переваги загальнолюдським цінностям).

Повертаємося до нашого проблемного питання, поставленого в початку уроку:„В чому трагедія роду Половців?”

Школяр. Ю.Яновський в новелі „Подвійне коло” відтворює боротьбу братів, що належать до різноманітних класів, мають різноманітні інтереси, хоч і вийшли із однієї сім'ї.

Трагедія їх роду у саме тому, що, маючи різноманітні політичні переконання, приймати не дотримувалися заповіді батька існувати у мирі і злагоді, а винищили одне одного.

Гине родина, гинуть люди, що були спроможні працювати на благо Вітчизни, – й у цьому трагедія.

- В чому причина трагедії? (різноманітні політичні переконання, нетерпимість, свавілля, жорстокість й обставини часу, що цьому сприяли)

2. „Займи особисту позицію” (Слайд 16).

– Хто з братів, на вашу думку, є переможцем?

3. Інтерактивна гра „Мікрофон” (Слайд 17).

Чи актуальна проблема, котру ми розглядали, для нашого часу?

Від новели „Подвійне коло” у мене залишилися. ...... враження......( або ж мене вразило)

1. опрацювати матеріал підручника.
2. скласти тестові завдання (за бажанням);
3. написати твір „Трагедія роду Половців – трагедія України”;
4. прочитати новели „Дитинство”, „Шаланда у морі”, визначити ознаки стилю письменника;