Конспект уроку: Новела М.Хвильового "Я (Романтика)"

Бесіда:

1. Розкажіть про дитинство й  буремну юність Миколи Хвильового.
2. Прослухайте вислів У .Коряка: «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється й  нас всіх хвилює, п’янить й  непокоїть, дратує, знесилює й  полонить. Аскет й  фанатик, жорстокий до себе й  до других , хворобливо вразливий й  гордий, недоторканний й  суворий, а іноді  – ніжний й  сором’язливий, химерний характерник, залюблений в  слово, в  форму «мрійник». Яким чином  ви розумієте псевдонім письменника?
3. Розкажіть про останні роки життя революційного романтика і  талановитого митця.
4. Коли було написано М. Хвильовим "Я (Романтика)"?
5. Яка тема твору? Сформулюйте ідею новели.
6. Який жанр твору?
7. Пригадайте властивості новели як різновиду оповідання.

Новела з'явилась  в  епоху Відродження в  Італії. Саме слово «новела» є синонімом до слова «сенсація», а українською мовою перекладається словами «новина», «несподівана звістка». У  українському відповіднику відбилася одна із головних рис новели – несподівана розв’язка, без котрої  новела перетворюється у  оповідання. Окрім  несподіваної розв’язки, новелі характерні  вельми стиснута сюжетна пружина, крізь  що і  достатньо  немала  за обсягом річ (типу «Я (Романтика)») читачеві може здатися  лаконічною, й  глибокий психологізм. Західноєвропейські літературознавці в початку  ХХ вік  виражали думку, що у  українській літературі взагалі нема новел, адже  наші митці не зображують  психологічних порухів власних  героїв, бояться заглянути у закапелки їх  свідомості і підсвідомості. В  дійсності це твердження хибне. Батьком української психологічної новели справедливо вважаємо В. Стефаника. Новелістами світового масштабу були Михайло Коцюбинський, Григорій Косинка, Микола Хвильовий, Юрій Яновський.

Проведення анкетування учнів

1. Із котрої літери вам хочеться писати слова «Бог», «мати», «людина»?

2. Або відчуваєте ви у для себе посів християнства?

3. Яке місце в становленні свідомості мають займати Біблійні заповіді? Коментар вчителя

Біблійні заповіді у тлумаченні фанатиків більшовизму втратили силу морального закону.

• Шануй отця й матір твою - дивлячись, хто вони.
• Не убивай - дивлячись кого.
• Не давай кривавих свідчень - дивлячись, або корисно.

Це був теоретично обґрунтований терор - безперервний й безнадійний, й він деморалізував людей. «Злочин й кара» - це у рамках психології й моралі. Однак безкарний злочин й безбожна вседозволеність - це безум, що агонізує й котиться із безодні у безодню. Бог творить позитивною силою кохання й надихає нею власні творіння. Диявол має негативну силу, й оця руїнна сила ненависті була суттю більшовизму. Саме тому усі найліпші слова стали словами-пастками. «Правдою» назвали газету, котра узаконила всяку брехню й обман - щоб на користь революції. Й це ключ до усієї жовтневої «революційної законності», якою розпочався увесь ланцюг терористичних актів, що були визнані за ефективні засоби для досягнення перемог над людиною на шляху до маячних цілей. Увесь шлях - це ланцюг страшних й нелюдських засобів, що застосовували людину як матеріал, як раба рабів. (Є.Сверстюк).

Чи одне і те саме, на вашу думку, відсутність святині і принципова відсутність святині?

Обговорення

Це різноманітні речі. Відсутність святині людина спроможний визнати, як сором, як біду, як власну ваду. Принципову відсутність святині людина перетворює на гасло й накидає його всім. Звідси усі гострі, жорстокі, негативні гасла й плакати більшовиків - із націленими гвинтівками й багнетами - культ ненависті. Усе одночасно набирає характеру епідемії. Блудний син стає позитивним героєм часу. Інші, ті, із -поміж кого вийшли подібні «герої», кричать, хто гучним, а хто німим криком, викрикуючи із себе кров й душу.

Оця похмура трагедія, приміром і розгорнута перед нами М. Хвильовим, має 3 виміри. Спробуємо визначити їх:

1. Образно-описовий. (Це печальне море розлитої пам'яті, яке болить й ятрить душу).

2.Морально-етичний. (Вина злочинців в скоєному).

3. Містично-ідеологічний. (Це нелюдські злочини, запрограмовані в рамках феномену більшовизму й комунізму).

Аналіз новели "Я (Романтика)"

«Я (Романтика)» – психологічний твір. Хвильовий започаткував неоромантичну течію психологічного плану. На цьому поприщі у українській літературі він став новатором. Особливістю творів митця є теж те, що сюжет в них здійснює не ключову, а допоміжну значення , й саме тому часто розмитий. Позасюжетні елементи в творах Хвильового, на відміну від сюжету, домінують. М. Хвильовий присвятив новелу «Я...» «Цвітові яблуні» М.Коцюбинського. По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського. По-друге, в «Цвіті яблуні» також виведено персонаж з роздвоєною свідомістю; це письменник, котрий , переживаючи трагедію смерті власної дитини, водночас відчуває й муку батьківських почуттів, й діяльність письменницької пам'яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом - поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, однак не владен будь-що змінити. Втім торжествує в цій трагедії творча, життєстверджуюча сила.

М. Хвильовий теж розкриває глибини підсвідомості персонажа. Однак при цьому демонструє , що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, й злочин його непрощенний. В грудні 1923 року М. Хвильовий читав «Я (Романтика)» в київському театрі ім. Т. Г. Шевченка, й твір, як писав журнал «Нова громада», «справив глибоке враження на аудиторію». Твір торкається роздвоєння людської особистості. В світовій літературі часто спостерігаємо бінарні пари: Фауст, Доріан Грей… У українській – Лукаш, ліричний герой «Intermezzo». Власного героя Хвильовий ставить перед вибором: або ж служіння комуні, або ж життя матері. У образі безіменного чекіста із новели М.Хвильового наче живе 2 антиподи: людина за подобою Божою й ходяча догма, робот-виконавець.

Подумайте й скажіть, що є характерним для своє людини й для «робота-виконавця».

Робота над стилем твору (обговорення)

1. Оповідь  від 1-ї  особи

2. Драматизм

3. Внутрішні монологи героя

4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки

5. Лаконізм

6. Виразні художні деталі

7. Глибокий психологізм

8. Відмова від традиційного описового реалізму

9. Часові зміщення

10. Зіткнення віддалених епізодів

11. Історичні алюзії, асоціації (термін "версальці" і т.п. ) із  метою поставити революцію в  контекст визначних подій світової історії

12. Змістове згущення

13. Символічний зміст постатей , деталей

14. Своєрідність зорового й  звукового тла подій

15. Засоби поетичного синтаксису

Характеристика образів твору

В  ході обговорення формулюються стислі характеристики персонажів й  у зошити поступово записується план образної системи новели:

1) мати (матір Марія - Божа і  вселюдська мати - центральний гуманістичний символ новели, символ надії, кохання , життя, материнського всепрощення);

2) доктор Тагабат (доктор Тагабат – «людина із  холодним розумом й  каменем замість серця», безглуздо жорстокий п'яниця і  людожер);

3) дегенерат (дегенерат - вартовий революції із  душею «палача із  гільйотини»);

4) Андрюша (Андрюша - людина із  нормальною психікою, «чекіст мимоволі»).

Бесіда

1. Яким чином  автор атестує членів трибуналу: безіменного голову, Андрюшу, доктора Тагабата, дегенерата? Кого із  них названо татарином й  чому?

2. Яким чином  ви розумієте самовиправдання головного персонажа: « Я – чекіст, однак  й  людина»?

3. Або  підкреслено типовість образу голови трибуналу тим, що автор не надає йому навіть імені?

4. Чому мати вірить в  перемогу добра над злом в  душі власного  сина?

5. Яким чином  на вас вплинула картина присудження до розстрілу вдови, матері 3-х  дітей?

6. Усі , хто проти комунарів, в  творі названі версальцями. В  роки революції це слово часто вживалося як символ подоланої монархії, адже було запозичене із історії часів Паризької Комуни. Навіть У .Сосюра, примкнувши до червоних, застосовував  схожий  відповідник на позначення не більшовицької України:

І знову ти лежиш, обпльована і п’яна,
Й над іменем твоїм Петлюра і Версаль…

Кого саме іменують  версальцями члени трибуналу у  новелі? Або  стає це слово синонімом до слова «ворог»?

7. Котру  значення  в  новелі здійснює  число 666? Який зміст вкладають теологи в  цю цифру? В  котрій  частині Біблії воно фігурує?

8. Або  розуміє головний герой, що служить дияволу?

9. Почитайте уважно уривок від слів «Так, це були неможливі хвилини…» до «сам не пам’ятаю, котру  я втрапив  до підвалу». Або  мав змогу  голова трибуналу розстріляти дегенерата і  випустити усіх  полонених на волю? Чому не зробив цього?

10. Яким чином  ви розумієте підтекст такого уривка: «Я йшов по дорозі, як тоді – у  нікуди. А збоку мене брели сторожі моєї душі: доктор й  дегенерат, я дивився в  натовп. Однак  я там нічого не бачив. Зате я відчував: - там ішла моя мати із похиленою головою. Я відчував: пахне м’ятою. Я гладив її милу голову із нальотом сріблястої сивини. Однак  раптом переді мною виростала загірня даль. Тоді мені знов  до болю хотілося впасти на коліна і  молитовно дивитися на волохатий силует чорного трибуналу комуни»? Або  вдалим є протиставлення запаху м’яти волохатому силуетові? Чому?

11. Останки совісті спонукають голову трибуналу попрощатися із  мертвою ненькою. Або  надає  це зробити дегенерат? Про еволюцію або  деградацію головного героя можна говорити на основі прочитаного?

12. Маяками «загірної комуни» головний персонаж в  кінці твору міркує підпалені чекістами стодоли і  стіжки сіна. Позитивним або  негативним образом є ці вогні? Або  проливають вони принагідне світло і  на майбутню «загірню комуну» як державу знущань, імперію зла?

Визначення проблематики твору в  процесі бесіди із  школярами

1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу кохання , гуманізму, добра, традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією - із  однієї сторони , й  служінням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики - із  другого.

2. Неминучість втрати людської сутності крізь  зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе.

3. Проблематика носить надчасовий, філософський характер.

Бесіда

1. Чому, на вашу думу, новела зветься  "Я (Романтика)"?

2. Чому ми називали героя «блудний син»? Що єднало «блудних синів"? (Втрата вартостей, підміна їх фанатичною ідеєю, спільна мета, спільна боротьба).

3. Хто небезпечніший для людства: доктор Тагабат або  дегенерат?

4. Чи  не є дегенерат частиною душі певної  людини, а не лише  героя новели М. Хвильового? Вмотивуйте власну  думку, наведіть приклади із  історії й , ймовірно , свого  життєвого досвіду.

Ще раз повернемося до ідеї цього глибокого філософського твору:

1.Фанатизм убиває у  людині людину.

2. На крові не спроможний  постати гуманне суспільство.

3. Гармонійна світобудова виключає насильство як шлях її досягнення.

4. Новела М. Хвильового "Я (Романтика) ", як й  вся література розстріляного відродження, перейнята пафосом гуманізму.

- Опрацювати підходящий  матеріал підручника.

- Написати твір-мініатюру «Конфлікт фанатизму й  людяності в  новелі М. Хвильового «Я (Романтика)»