Конспект уроку: УПЧ «Марія» Уласа Самчука

Для того, щоб  ми почали  роботу , пригадаймо, якою є тематика роману?

(В творі порушено подібні  найважливіші проблеми: тема праці, тема землі, тема духовності (віри й  життя за Божими заповідями), тема людських взаємовідносин, питання добра й  зла).

На занятті ми проаналізуємо зміст твору відносно  порушених письменником в ньому проблем, подумаємо  над питаннями добра й  зла, особливістю їх зображення Уласом Самчуком, проаналізуємо образи твору, втілені у  них ідеї. Отож, запрошую вас помандрувати сторінками історії української нації, образно втіленій генієм митця в  художньому творі "Марія".

Створення проблемної ситуації на основі запитання: Поясніть, будь ласка, як ви розумієте вислів " Роман Уласа Самчука "Марія" – зображення української людини на зламі століть й  "на зламі епох"?

Школярі : На зламі століть – це зрозуміло: в  творі події відбуваються в  кінці ХІХ вік  – в початку  ХХ вік .

Вчитель : А котрі  дві, таким чином  – різноманітні  епохи мають, на думку Уласа Самчука, місце у  українській спільноті? Спробуємо із 'ясувати це. Ми тільки  згадали , що автором твору як найважливішу розглянуто тему праці.

Завдання для груп: розкрийте, чим є праця для персонажів твору? Свої  міркування підтверджуйте цитатами із  роману (Робота в  групах – навчальний прийом "Мозкова атака" для вирішення запитань).

(1 група) Марія – праця: радість (коли вона працює – "це невгомонна, співоча картина", "І що для Марії праця?", вона "жне, у 'яже", співаючи й  весело спілкуючись); порятунок сім'ї  й  її любов  (Корній усе  більше після повернення пізнає смак праці); визнання її односельцями (її рясно  обдарував Мартин Заруба, коли Марія виходила заміж, адже  "заробила"); заможність сім'ї , змогу  забезпечити майбутнє власних  дітей.

(2 група) Корній – праця: небажання працювати – пусте життя; прилучення до праці – шана  дружини й  дітей, односельців, заможність сім'ї ; духовне відродження.

(3 група) Мартин Заруба – праця: увесь час працює ("не марнує часу"); заможність й  добробут, шана  односельців; праця (її результати) надає можливість  допомогти ближньому (придане для Марії); праця – обов'язок перед Богом й  людьми, засіб самоствердження.

(4 група) Син Максим – праця: не любив працювати ("вечорниці, гульня й  карти"), робота на землі – "служба батькові"; пошуки легкого хліба – робота лакеєм; лінощі й  повне моральне звиродніння – відмова від сім'ї , національних традицій (вигнав батьків із  їх  будинку, гульбища, коли інші, й  рідні теж, помирають від голоду, легке служіння новій владі). Вчитель : Таким чином , праця в  романі – це добро, це немала  цінність в  народній моралі. Гаразд, розглянемо ще одну проблему – проблему землі. Яким чином  ставляться до землі селяни? Чим вона є для них?

(5 група) Образи-персонажі твору – земля: Споконвіку земля для селян, таких, як зображені в  творі, – годувальниця, вона – "не чужа ж", вона – жива, вона – свята; селяни живуть з  землею одним життям – "Минуло святкування , й  Корній одразу у  поле... Приємно так ходити за плугом, приємно чутися зв'язаним з  землею...". Інші, зокрема, його син Максим, не любив працювати на землі, як й  її саму, його постать  – це постать  людини, у  котрої , за словами його батька, "нічого святого".

Вчитель : Себто  земля – це теж радість, складова свідомості й  життя селянина, це добро. А яким є відношення  до результатів праці людини (в  творі)? Це допоможе нам із 'ясувати ще одна група школярів .

(6 група) Споконвіку селяни як любили й шанували землю, так й  поважали власну  й  чужу працю на ній. Ось приклад: Корній на своєму полі милується результатами власної праці – "Скільки тих колосків… Боже, скільки їх тут!..". Господар гордий із  власної праці й  "почуває себе, як по молитві…легко, радісно…".

Однак , на жаль, прийшли інші часи, коли результати людської праці розпочали зневажатися: про це засвідчує  ті епізоди твору, в котрих  зображено, як Марія із  сином Лавріном на своєму полі перевертали конюшину. До них під'їхали кіннотники й  не стільки забрали їх  сіна для власних  коней, скільки потоптали його, кинувши зневажливо Марії: "Малчі, старая!.. Ето вайна".

А Корній ще повернувся з  новиною: "Прийдеться віддати корову.." радянській владі.

Потрібно  пригадати , що в  творі письменником відтворено й  голодомор, коли зерно, вирощене селянами й  забране в  них пропадало, а самі вони вмирали повільною страшною голодною смертю. 

Вчитель . Таким чином , вікова шана до результату праці людини минула. Не в усіх , звичайно, Таке відношення прийшло із  новою владою. Проаналізуємо ще одну проблему, порушену письменником, – це проблема віри. Пропоную попрацювати ще одній групі й визначитися із  проблемою: людина – віра.

(7 група) Людина – віра. Письменник в  творі доводить, що віра для українця – духовна потреба. Зокрема, Марії в  церкві "спокійно, радісно". Вона радісно іде на Великдень до храму: "Чути величне святкування …Над землею сталося щось надзвичайне…Коло церкви огні, веселі, натхненні люди". 

Навіть вчинок Гната Марія сприйняла як спокуту за гріх, за те, що скільки років прожила із  ним без кохання , пережила смерть 3-х  дітей, а згодом образила цю людину, пішовши від нього.

Із  іноді , із  приходом іншої влади, усе  змінилося – син Максим дав дозвіл  для себе  розстріляти ікону. Марії здалося, що це він не ікону, "а її розстріляв". 

А ось інший приклад: на Новий рік в  церкві зібралися люди. "На самому переді у шапках 2  матроси в процесі  служби курять цигарки. Курять й  посміхаються. Свобода ж! Коли, як не зараз , встругнув би чоловік таку штуку". 

Вчитель . Підсумовуємо, котрі  ж різноманітні  епохи відтворив письменник в  романі.

Відповідь на проблемне запитання: в  романі Уласа Самчука відтворено різноманітні  часи, котрі  відрізняються світосприйняттям, мораллю, способом життя людини. Дві епохи – це життя української людини в  традиційному для неї світі із  одвічними духовними цінностями: Бог, земля, праця, рід, честь, гідність, самоповага, обов'язок. Це, своє , й  є філософська система духовності українського народу загалом, й  українського селянина приміром . Й  хоч людина слабка, й  хоч  не повсякчас у  її душі перемагає добро, однак , опираючись на ці засади  духовності, у  одвічній боротьбі добра й  зла людина усе  ж зостається  людиною. Й  так було доти, доки удару не було завдано самій основі духовності. Й  народилася нова людина, котра  сповідувала іншу мораль. Й  це була уже  інша епоха: зло почало перемагати.

Вчитель . Поміж  порушених письменником проблем проблема добра й  зла є або  не найголовнішою. Про це йдеться уже  на найперших  сторінках роману. Пригадайте, як розповідає письменник про народження Марії: "В  неї будуть оченята. Так. Будуть оченята, й  вони бачитимуть. В  неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, котра  от-от розів’ється, розцвіте й  пізнає добро й  зло".

Бесіда (характеристика образу Марії).

1. Що переважало в  вчинках Марії: добро або  зло? Чи засуджуєте ви цю жінку?
2. Я, гадаю, що ні раннє сирітство, ні наймитування не знівечили Марію. Вона знаходила в  праці порятунок. "Й  що Марії праця? Жне, у 'яже за косарями й , мов дзвінок, гомонить. Виграють оті чорнезні, оті бездонні... Гляне – опалить". Саме кохання  до праці й  поєднала її з  Гнатом.
3. На мою думку, Марія чинила зле, коли виходила заміж без кохання , навіть на весіллі "внутрішньо ячала, тужила за Корнієм".
4. Маріїна доля була така, що у  чорні її хвилини біди сипались на голову нещасної, мов з  дірявої торби. За всякий її гріх доля нещадно карала її, як кажуть в  народі, "що посієш, те і  пожнеш".
5. Марія не буда спроможна  примусити себе любити Гната, хоч  вони були створені один для одного. Замість того, аби просити в  Бога щастя, вона усі  власні  гріхи пояснювала тим, що їх з  Гнатом благословили непарними іконами.
6. Коли Марія пішла від Гната, то забрала із  собою постать  Матері Божої, якою благословляли їх на шлюб. "Того вечора Гнат не був спроможний  молитися. Гляне на образи, а найсвятішого немає. Порожнеча й  павутиння на саме тому місці, де стояла вона, немала  й  усміхнена Мати". Може, дивлячись на постать , він уявляв Ма¬рію, котру  міркував  Богинею.
7. Усе  життя Марії були непереливки із  образами, коли Максим розстрілює ікону, жінці може здатися , що то він "не постать , а її розстріляв". Знов  гріх молодості дав про себе знати.
8. Марія думає себе грішною, саме тому  рішає  будь-котру  кару прий¬мати за покуту. Сім років одруження із  Гнатом – сім довгих літ тяжкої каторги: життя із  нелюбим чоловіком, смерть 3-х  дітей. "Ти мучиш мене, Гнате! Сам Бог не бажає , аби ми жили водночас". Після розлучення "весело їй. Здаєть¬ся, лише  родилася, лише  зачинає свобідно, по-своєму існувати  й справедливо дивитися на великий Божий світ".
9. Марія спокутує, терплячи лайку й  стусани Корнія. Врятувавши його душу, вона спокутує власний  гріх.
10. Чому ж по-різному дивляться на шлюб Гнат й  Марія: "Чому ти пішла, Маріє? Спроможний , сказав тобі за сім літ одне погане слово? Спроможний скрив¬див тебе одним недобрим вчинком? Спроможний , скажеш, не піклувався  про тебе? Діти наші. Чи ж я, Маріє, винен, що вони повмирали? Ні, я не винен. Любив їх. Турбувався за них, болів їх смертю. Й  хіба ж, Маріє, я винен? Чого ж ти тоді пішла від мене, Маріє?".
11. Можна подивуватися характеру Марії, котра  вимушена  терпіти сварки з свекрухою, хоч  у  Гнатовій хаті вона була господинею. Навіть затим , як сільська баба-знахарка позбавила її ненародженої дитини, про котру  й  чути не бажав  жорстокий Корній, Марія вистояла, не розлюбила його, витер¬піла усі його побої й  лють й  таки хитрощами і  обіцянками ситого життя зму¬сила працювати на землі. Й  вона заслужила  винагороду – Корній потягся до землі, вибився з  злиднів, розпочав  радіти народженню стебла й  дитяти.
12. Лише -но життя Марії почало розквітати, як нові біди посипались на її голову, коли Корнія забрали на російсько-японську війну. Вірно кохаючи чоловіка, вона тримається одного берега, любить чесно і  вірно.
13. Усе  ж таки, Марія мала щиру душу, увесь  вік чекала кари Божої за знехтуваний церковний шлюб, саме тому  ще раз згрішила заради Гната, побожившись, що він не винен в  підпалі.
14. Скажіть, в  котрих  епізодах автор наводить пророцтва із  Біблії?
15. "Й  стане син на батька, батько на сина..." "Й  буде голод по цілій землі" (різноманітні  погляди батьків, дітей, голод). Пророцтва книги збулися у  Україні. Саме на сторінках останнього розділу постать  головної героїні за силою узагальнення підноситься до рівня образу-символу, втілюючи у  для себе страждання усіх  матерів України. Із  останніх сил порається вона близько печі, готуючи вечерю своєму чоловікові, останнім ділиться із  дочкою і внучам. Не вважає  про себе, її думки і  прагнення спрямовані на других . У  її очах, думах, словах – біль, скорбота й . .. безмежжя терпіння. Вона не проклинає світ, а тихо страждає, не знаючи, як зупинити зло у  людських душах.
16. Хто із  митців змалював в  власних  творах постать  Матері-страждальниці?
17. Кара прийшла. Страшна, невблаганна кара – голод. Означає , зло отримало перемогу ? Помирає Марія, гинуть Лаврін, Архип, убивши Максима, навіки йде із  села Корній. Вбиває маленьку донечку й  саму себе Маріїна дочка Надія. Опис села – це опис царства зла: село неначе вимерло. Зелений хутір поблизу зник. Знівечено сад. Запустіння.
18. Ні, зло не спроможний  тривати довго. Добро неминуче переможе. Такий закон життя. Це стверджує  сам автор, оскільки добро жило у  душах його героїв, й  йтиме після їх  смерті. Аби людина залишилась людиною, їй підходящі кохання  й  віра. Вони дають силу. "Слово моє для мертвих й  ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте ви, сини й  дочки великої землі... Затямте, гнані, принижені, затямте, витравлювальні голодом, мором!.. Немає кінця на-ому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений самого себе! Кажу їм правду велику: краще буде Содомові і  Гоморрі у  день страшного суді, ніж їм, що відреклися і  плюнули на матір власну !".
19. Саме із  Гнатових уст Марія почула чернечий гімн "Світе ясний! Світе тихий..." – велику подяку всепрощаючому Господу, котрий  навіть після гріхопадіння Адама й  Єви не кинув їх у  сніги, у  палючі піски або  на безплідне каміння, а дав прекрасну, подібну до втраченого раю, землю. Марія помирає на руках в  Гната, в  власного  законного чоловіка, із  яким взяла церковний шлюб, поміж смертю вона уявляє рай, де їх ждуть ангелочки – Роман й  Надійка. Таким чином , Маріїна душа жадає  раю. Бог простив їй гріхи, котрі  вона спокутувала усе  життя.

Вправа "Продовж речення"

У романі Уласа Самчука "Марія":

1. Зло – це…
2. Лихо – …
3. Віра – це…
4. Радість –це…
5. Щастя – …
6. Земля – це
7. Праця –це…
8. Добро – це…

Бесіда:

1. Чи допоміг вам роман Уласа Самчука краще зрозуміти світогляд, ментальність, своєрідність української людини? Події у  Україні? Чим?
2. Над чим допомогло замислитись знайомство із  романом "Марія"?

Написати твір-роздум за однією з  запропонованих тем:

1. "Роман Уласа Самчука "Марія": уроки минулого для прийдешнього",
2. "Мої роздуми над романом Уласа Самчука "Марія",
3. "Українська людина у  романі Уласа Самчука "Марія".