Конспект уроку: Відтворення героїчного подвигу, духовної, патріотичної краси народу в кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні». Данина України у Великій Вітчизняній війні (бінарний урок української літератури та історії)

Вчитель . Страшне літо 1941 року.

«О українська земле, як укривавилася ти! Ріки кров’ю поналивано, озера слізьми і жалем. Байраки і  переправи трупом запалися… Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як в  нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах». Головним, наскрізним в  кіноповісті є постать  України, сплюндрованої фашистами. «Україна у  огні» – чому автор так назвав кіноповість? Оскільки в творі дуже багато  не лише  описів чудових краєвидів, а і  описів пожеж й вогню, оскільки автор демонструє  війну як трагедію землі у  битвах й пожарищах, й  перед нашим «духовним зором з'явилась  раптом вся  Вкраїна у  огні, в  множестві страждань й  тяжких протиречивих, трагедійних стиків. Немала  нещаслива земля!» (ст..202). Укотре уже  упродовж  особистої  історії Україна стала немалою руїною.

Згадайте, в  котрих  літературних творах Україна описується як немала  руїна?

Школяр. Так змальовували Україну Пантелеймон Куліш в  «Чорній раді», Леся Українка у  «Боярині», Тарас Шевченко у  містерії «Великий льох».

Вчитель. Таким чином , не уперше  Україна, як каже Лаврін Запорожець, стала «нещасливою землею», себто  руїною, й  саме такою постала перед нами в кіноповісті.

Сьогодні ми продовжимо діяльність  над кіноповістю Олександра Довженка «Україна у  огні».

Таким чином , характеризуючи образи твору, ми будемо працювати із  текстом, визначимо авторське й  історичне бачення подій Великої Вітчизняної війни.

Україна – це земля, багатюща земля, котру  гітлерівці вагонами вивозили до власного  «фатерлянду». Недаремно Крауз-батько говорить своєму синові: «Цю землю можна їсти. На. Їж!». Землею клянеться колишній поліцай, що прийшов до партизанів, Христя Хутірна.

А ще земля – це пісня, широка як степ, нею розпочинається  й  завершується кіноповість, крізь  неї виливають власну  тугу невільниці, літає пісня над табором полонених.

Однак  Україна – це передусім українці. В  кіноповісті створено безсмертну галерею постатей , особливо Лавріна Запорожця, Олесі, Кравчини, Христі.

Що за  головні риси характеру властиві  Довженковим героям?

Школяр. Вони працьовиті, винахідливі, терпеливі, співучі, мужні, сентиментальні.

Вчитель. Красота  й  ніжність України оспівана у  образах дівчат й  матерів. А силу й  мужність втілив автор в  чоловічих образах, переважно  однієї сім'ї Запорожців.

Запорожці – люди працьовиті, веселі, горді. Лаврін увібрав в  для себе  кращі традиції козаччини й  передав власним  синам-козарлюгам. В  чому ж ми бачимо незвичайність ситуації у  житті колгоспника Лавріна Запорожця?

Школяр. В  перші ж дні війни поранило дружину, загинув старий батько. Він везе до армії синів, а до житла  повертається із  мертвим Савою на руках.

Вчитель. А тут ще одне випробування: Лаврін «прийняв гріх на душу», адже погодився бути старостою, хоча  й  не по своїй волі. Школярі  зачитують цитату: «- Лаврін, в  тебе сини у  армії. Що тобі?... Прийми тягар… Кому, як не тобі, Лавріне… Лаврін, рятуй, адже  заклякнемо… Соглашайся…

Ну, хай буде так, - сказав Запорожець.»

Школяр. Просили люди, а визначальне  – боявся, аби не став кат другий.

Вчитель. Поясніть, чому Лаврін орав людьми?

Школяр. Зачитує цитату й  пояснює: «Не бажали  ярем, потрібно  було битися за волю» (ст. 178 – розмова із  Олесею). Розмова із  партизанами:

- Людей в  ярма запрягав?

- Запрягав.

- Нащо?

- Щоб  зліші були. (ст. 201)

Вчитель. Чи був Лаврін насправді зрадником?

Чому Лаврін так зробив? Чому наразив себе на небезпеку?

Школяр . На сторінках, де йдеться про Лавріна-старосту, є натяк на зв’язок з підпіллям. «Увійшло  до житла  двоє незнайомих людей. Стемніло. Говорили пошепки». Таким чином , Лаврін допомагав людям: склав списки юнаків й  дівчат, аби буцімто вивезти їх до Німеччини, а насправді бажав  відправити їх до партизанів.

Вчитель . Однак  сталося навпаки, його видав поліцай. Й  ми знаємо, що Лаврін, схоплений й  катований усе  ж не втрачає мужності, із  гідністю розмовляє із катом. Яким чином  пояснює Довженко в  кіноповісті появу поміж  «чесного роду» дезертирів й  зрадників?

Школяр . Це й  погане військове керівництво (сини Хуторного, ст. 157), ненависть до влади таких, як Григорій Заброда, а визначальне  те, що не виховували у людях національної гідності. «Й  ніхто не став їм в  пригоді із  славних прадідів історії, дуже велеких  воїнів, оскільки не вчили їх історії…» (ст. 169).

Вчитель  історії зачитує уривки з  Довженкового «Щоденника»: «Війна стала немалою, як життя, як смерть. Воює усе  людство». Говорить, що Довженко був упевнений , що тема війни буде головною  для української літератури, це буде «правда про народ й  його біду». Таким чином , Довженко показав дійсно правду війни: погане військове керівництво, яке зумовило дезертирство, велику кількість полонених, відступи, появу батьковбивць, таких, як Павло з  кіноповісті, зрадників, історичне безпам’ятство (наводяться цифри).

Вчитель  української літератури. Таким чином , саме на історичне безпам’ятство розраховує завойовник Фон Крауз: «…Ти знаєш, вони не вчать  історії. Дивовижно. Вони уже  двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім’ї, дружби! В  них від слова нація остався лише  прикметник. В  них немає вічних істин. Саме тому  поміж  них так дуже багато  зрадників… вони самі винищать один одного». Звідси так дуже багато  риторичних запитань: чому ми подібні  (Христя, відступаючі поранені)? А відповість Іван Запорожець: «… не могли  ми існувати  як слідує. Ні, ні…»

А саме героїчне минуле додає людині сили. Зійшлися близько  колючого дроту Лаврін Запорожець й  Заброда: «Вони били один одного важкими іржавими уламками особистої  важкої історії…» (ст. 189)

Чому Запорожець отримав перемогу ?

Школяр . По-перше він не боявся смерті, «не страшно мені смерті», по-друге він людина з  святістю в  серці, оскільки коли побачив, як Заброда топтав чорний хліб в  вузлику й  мертву Левчишину руку «із  широких українських степів, із ярів й  темних байраків повіяло на нього смалятиною історії… Пристрасть боротьби й  помсти…. Спалахнули у  ньому…» (ст. 191).

Школяр . Козацький дух й  волелюбність умножили його силу: «Такого ще не бачив ні український місяць, ані зорі. Запорожець один понищив  половину ворожих автоматників… Він виводив людей на волю…» (ст. 192).

Вчитель . Чому Фон Крауз боявся Запорожців?

Школяр . Оскільки таких, як Лаврін, було дуже багато , оскільки українці – це Запорожці, а не Заброди. Вір боявся запорозького лицарства (ст. 226).

Вчитель . Можливо , тому саме  у  уста Лавріна вкладає автор слова-мрію: «Погані ми були історики? Прощати не могли  один одному? Національна гідність не виблискувала у  наших книгах класової боротьби? Почекай, засяє, й  так засяє на увесь  добрий світ людський, що осліпнуть від заздрощів навіки усі твої фашистські нащадки» (ст.228). Є ще у  кіноповісті персонаж також козацького роду, однак  на ймення Кравчина. Василь вражає читача величчю духовною й  фізичною.

Яким виникає  перед нами в початку  твору танкіст Василь Кравчина?

Школяр . (Зачитується портрет персонажа (ст.155)

Однак  окрім  зовнішнього вигляду автор в  цьому описі передає спопеляючу самокритичність: «Я відступаю. Тікаю… Я покидаю тебе. Пойми мій сором. Я не герой» (ст.155). Олеся «відродила» його до життя, а дороги війни «зробили» із  млявого нерішучого юнака справжнього командира, хороброго, із волею до перемоги, месника й  патріота.

Далі уривки із  кіноповісті читають заздалегідь підготовлені школярі -герої.

«Кравчина»: «За що ми б’ємось? За що умираємо?...» «Ми б’ємося за те, чому нема ціни в  усьому  світі, – за Батьківщину» (ст. 238).

Вчитель . Пекло війни буда спроможна  витримати лише  людина. Знайдіть в  кіноповісті епізод, де автор відображає  правдиву баталію, коли загін Кравчини витримав 13 атак, визволяючи Тополівку.

Школяр -«автор»: «Яка була річка!... Це була уже  не річка, а стік нечистот. Лисиці дрижали у  смердючих лисячих норах. Вовки у  кущах, наївшись людського м’яса, припадали черевами до землі… Від жаху в  них віднялися ноги й  шлунки, й  закарлючились хвости під животами… Вовчиці плакали.

Такий страшний був світ в  бою. Одна людина тільки буда спроможна витерпіти бій… Тут боролось безсмертя із  смертю.»

Вчитель . Яка ідея кіноповісті «Україна у  огні» проходить крізь  постать Кравчини й  бійців?

Школяр . Ідея – безсмертя. Наші воїни – «герої дуже великого гнівного часу», перемога над загарбниками – «це буде немала  горда правда на множество століть».

Школяр . Василь Кравчина зробив висновок: «Скажу, що війна буде довга. Й крові нашої проллється дуже багато , більше  ніж би мало змогу  пролитись. Й  страждань» (ст. 177).

Вчитель . Це кіноповість, «мелькають» кадри: то товариші витягли його із палаючого танка, то він обпечений, то на операційному столі…

А що давало волю до життя?

Школяр . Кохання  до Олесі, саме її він кликав на операційному столі; ненависть й  помста – надавали допомогу  перемогти. Ще зачитують цитату про партизана: «… відтоді уже  ні куля не приймала  його, ніщо – така сильна була у  ньому жадоба помсти» (ст. 229).

Вчитель . Василь Кравчина не тільки відважний командир, а і  кмітливий, урівноважений, уважний до бійців. Яке звинувачення кинув своїй дружині командир батареї Сіроштан, й  що відповів на це Кравчина?

Школяр . Сіроштан винить власну  дружину, котра  буда спроможна  в процесі  окупації із  німцями «качатись», на що Кравчина відповів: «Усякий  із  нас мусить заслужити  дві перемоги. Перемогу над загарбниками – фашистами… Й  другу перемогу власну  малу, – над великою кількістю  власних  недостатків, над грубістю, дурістю, пробач мене Сіроштане, над злом, неуважительностю й , до речі, поганим відношенням  до жінки». В  оцих словах шана  до людей, що волею обставин змушені були залишитися під фашистами (ст. 230). В  цьому образі – втілення вірності, духовної чистоти, поваги до жінки (ст. 158).

Вчитель . «Він був надзвичайний», це своє  він виграв вирішальну битву із фашистами.

Школяр -«автор». «Що за  бились люди! Рідна батьківська земля умножила їх гнів й  силу бойового запалу. Вони немов уросли у  землю, й  коли німці були уже  зовсім біля , вони встали як один й  пішли у  атаку…» (ст. 244). Крізь цей постать  проходить ідея незалежності й  невмирущості народу, духовна чистота.

Вчитель . «Мелькають кадри» – це кіноповість. «А на зустріч із  заростей лісних уже  мчали партизани… Множество ворогів винищили вони у  глибоких небезпечних тилах. Дуже багато  непрошених гостей знайшло для себе безславну і  страшну смерть од невблаганної партизанської руки.

Роман Запорожець із  батьком у ’їжджали у  рідне спалене село» (ст. 245).

Котру  характеристику подає автор командирові партизанського загону Романові Запорожцю?

Школяр -«Запорожець». «Довго гуляв Роман по Вкраїні, дуже багато  висадив у  повітря мостів, поїздів, військових складів… Це був воїн, безстрашний месник, схожий  до прадідів власних , ім’я котрих  він носив» (ст. 197).

Урок веде вчитель історії. Наведемо окремі  історичні факти із  історії партизанського руху на Україні. В  перші тижні окупації у  українській громадській думці формувалися дві течії. 1-ша  виступала за участь українців в  боротьбі із більшовизмом на боці Німеччини за умови визнання незалежності. Друга була за участь без попередніх умов, прихильники її вважали, що німецька армія звільнила українські землі. Населення із  приходом німецької армії зітхнуло із полегшенням й  зустрічало її радо. Скоро українці відчули, що німці вважають їх нижчою расою, у всіх  містах населення недоїдало, німці очікували зростання смертності взимку, почалися страти ослаблених військовополонених, притиски  у  політичному й  культурному житті, надзвичайно  дуже багато  українців знаходилось  у  таборах полонених.

Усі ці фактори й  величезне  розчарування в  населення привели до того, що українці усе  більше переходили до пасивного опору. Особливо коли у  1942р. населення семи сіл було депортоване, аби звільнити місце для німецьких колоністів. Давайте згадаємо, як поширювався партизанський рух по Україні, як фашисти із  цим боролися.

Школяр . Надзвичайно  хутко формувалися загони з  військових, що опинились у  окупації, й  мирного населення. Німці надзвичайно  жорстоко розправлялися із  партизанами й  запідозреними в  підпільній роботи , називаються партизанські загони, що діяли у  Україні, їх керівники (Ковпак, Федоров, Сабуров).

Вчитель . Саме партизанські загони відіграли вирішальну значення  в переломному моменті ходу війни. Гітлер вимагав: «… в усіх  районах Сходу війна проти партизанів – це боротьба за повне нищення  однієї  або ж  другої сторони… безжально діяти й  стосовно жінок, й  дітей». Усе  це ще більше поширювало опір. Саме тому  Довженко так писав про партизанів: (Школяр зачитує)

Школяр . «Й  партизанські загони уже  були не ті, що в початку  війни… То були люди, котрих  ніщо у  світі не мало змогу  уже  спинити, ні обеззброїти, ні втихомирити. Молоді юнаки, підлітки, старі батьки й  навіть дівчата, котрим в століттях не снилось таке життя, творили у  загонах сувору помсту народу» (ст. 224).

Далі урок веде вчитель української літератури.

«Синочки мої, сини! Діточки мої! А боже мій, боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої, – так й  не докінчила власний  монолог мати, Тетяна Запорожчиха.

«Ой, діточки ж мої, діточки… – жалібно голосила більше  шляхом розлука».

Школяр -«автор». Смерть не поскупилася на них, не пожаліла на них ні гриму, ні фарб, ні роз’ятрених ран, ні жорстоких нелюдських каліцтв…

Усе  віддали… Поквиталися із  життям, війною, із  ворогами на всю силу. Не мудрували, не ховались по резервах й  тилах…, нехтували талантом, не любили виставляти напоказ ні у  цілому вигляді, ні у  пораненому, ні в котрих  доблестях. Усі  інші були у  кущах, де рука, де нога, а де і  голова».

Вчитель . Злодійка-смерть викрала життя й  наших земляків. Зверніть увагу на стенд: ось вони в  німій мовчанці наші Кравчини й  Запорожці. А або  не нагадують вам рід Запорожців цілі сім'ї -династії Марченків, Макаренків, Кириленків, Захарченків. Згадайте нашого земляка, героя Радянського Союзу, Юрченка Михайла Івановича.

Вчитель  історії. Друга світова війна завершилася  в  Східній Європі, 8 травня 1945року поміж  СРСР й  Німеччиною було підписано мир. Якою ж була оця ціна, що Україна заплатила війні.

Школяр  1. Більше 20 мільйонів громадян загинуло в процесі  війни. Із  них 8 млн. становлять українці (3 млн. – військових, 5 млн. – цивільне населення).

Школяр  2. У  Україні було більше 200 концентраційних таборів й  таборів примусової праці. (Наводяться цифри винищених в  таборах різноманітних  міст)

Вчитель . В  світі знають долю чеського села Лідіце й  французького села Орадур-сюр-Глан. Німці спалили ці села одночасно  з  сотнями мешканців. Однак  хто в  світі знає, що у  Україні було 250 таких сіл (97 на Волині, 32 в Житомирській, 21 в  Чернігівській, 17 в  Київській…)? Згадайте с. Ядлівка – тепер  Перемога в  нашому Баришівському районі.

Школяр . Демографічні цифри – астрономічні. В  січні 1941 року у  Українській РСР проживало 41,9 млн. осіб, із  них 14,5 млн. в  містах. В  1945р. у  Україні проживало лиш  27,4 млн., із  них 7,6 в  містах. Втрати – 14,5 млн. (убиті, померлі від хвороб й  голоду, евакуйовані, депортовані, мобілізовані, емігранти, втрати в природному прирості).

Школяр . Не потрібно  забувати й  про 2,2 мільйона чоловік, котрі  були депортовані із  України до Німеччини як робоча сила.

Вчитель  української літератури.

«Не було у  них ненависті до других  народів, ні заздрості. Не бували вони ні по Америках, ні по Парижах, ні по Лондонах. Не бачили вони союзників власних  у обличчя, ні їхніх союзних дружин, ні благополучних їхніх дітей. Лише  злобливі лики жорстоких закляклих ворогів бачили вони за життя у  атаках. От котрі  були» (т.. 241).

1.    Українська література.

Постать  України, її красота  й  ніжність оспівана Довженком й  у  образах дівчат, й  матерів. В.  удома  підготуєте цитатні характеристики оцих  постатей . Кажуть, герої народжуються з  страждань й  трагедій, й  Довженко подає нам осмислення війни як трагедії. То ж ви, працюючи, подумайте: жіночі образи – героїчні або  трагічні?

2.    Історія.

Повторити §§ 42-45 із  підручника історії України. Застосовуючи  місцевий матеріал (музейні дані), підготувати повідомлення про партизанський рух, кількість жертв, матеріали про вивезених людей до Німеччини.