Конспект уроку: Микола Куліш – драматург світового рівня

Микола Куліш – або не найтрагічніша постать у українській драматургії доби «Розстріляного Відродження». Твори його, заборонені в тридцятих роках, поверталися на українську сцену тяжко. Перше видання спадщини основоположника нової української драми рідною мовою на батьківщині побачило світ в 1980 році.

Доля Миколи Куліша висвітила й увібрала у себе усі вирішальні проблеми становлення й поступу українського театру ХХ вік.

Микола Григорович Куліш народився 18 грудня 1892 року у селі Чаплинка на Херсонщині у бідній селянській сім'ї. Із дитинства зазнав гіркої бідняцької долі: був пастушок, доглядав менших за себе дітей. В вісім років пішов до народної школи, вчився охоче й старанно. Пізніше на зібранні односельцями кошти майбутній письменник продовжив навчання в міському училищі у Олешках (Цюрупинськ).

Вже у 2-му класі училища М. Куліш знайомиться із програмою РСДРП, приймає участь в заборонених політичних гуртках, за що його виключили із училища. Мав велику жагу до знань, мріяв про університет, однак для цього треба було закінчити гімназію. Прогресивна молодь, вчителі допомогли Миколі вступити до Олешківської земської гімназії. І невдовзі її закрили. М. Куліш рішив скласти іспити за гімназію екстерном. В 1914 році він заробив атестат зрілості. І надіям на вищу освіту не судилося збутися. Почалася світова війна, й замість університету учорашній гімназист втрапляє до Одеської школи прапорщиків, із лютого 1915 року служить в Смоленську, а у серпні втрапляє на передові позиції. Там молодий офіцер зазнав всіх незгод фронтового життя, декілька разів був поранений. В 1918 році М. Куліш повертається до Олешків.

Пізніше він формує Дніпровський селянський полк, його визначають начальником штабу. М. Куліш став прототипом образу комісара Д. Чабана із роману Ю. Яновського «Вершники».

Після завершення громадянської війни М. Куліш повертається до Олешків. В 1921-1922 роках він редагує газету, завідує повітовим відділом народної освіти, що дало йому змогу часто їздити по селах, вчити життя селян. В 1922 році Куліш перебирається до Одеси, де очолює губернський відділ народної освіти. Взагалі, педагогічний справі майбутній письменник приділяв дуже багато уваги. Із його ініціативи й за його участю було відкрито ряд шкіл, дитячих садків й дитбудинків.

М. Куліш створив перший на той час український буквар, котрий назвав «Первинкою», а ще читанку для початкової школи. Виникнення оцих підручників мала вагоме роль для розвитку народної освіти. Тоді ж із’являються і оповідання М. Куліша для дітей. Однак як письменник він знайшов себе не у прозі, а у драматургії, хоч це було несподіванкою і для нього самого: він, вчора ще нікому не славетний письменник-початківець, одного ранку прокинувся славетним драматургом. «Ні в який час не мав на думці, що виступлю на літературну царину із п’єсою. Коротеньке оповідання, новела мусила бути за первачка. А сталося, так що п’єса вилупилася», - дивувався він сам.

Свіжі враження од незліченних поїздок по хуторах й селах півдня України – й т.п., коли із 1923 року, уже у Одесі, завідував губернським відділом соціального виховання, - оті перші паростки вільного й нового життя, за яке він воював, яке утверджував власною працею на ниві народної освіти, культури, а надто страшні картини голоду, організованого більшовиками у Україні, наклались на попередній життєвий досвід, вирізьблились в надзвичайно живі, рельєфні картини п’єси із «сучасного життя», із пекучого сьогодення.

Успіх 1-ї п’єси послужив причиною того, що в 1925 році М. Куліш був відкликаний до Харкова, де він із головою поринув в бурхливе літературне життя, займався творчістю уже як професійний літератор. Він став членом, а пізніше і очолив літературне угрупування ВАПЛІТЕ, редагував журнал під такою ж назвою, а ще часописи «Профілтрон», «Літературний ярмарок». Куліш тісно співпрацює із М. Хвильовим, одночасно із талановитим режисером-новатором Лесем Курбасом закладають основи нового українського театру.

На той час у Україні діяло більше 70 професійних театрвів, чимало аматорських труп. Розвиток сценічного мистецтва гальмувала відсутність нового національного репертуару. В початку 20-х років відносилось окремі п’єси Я. Мамонтова, М. Сірчана, дещо пізніше із’явились твори І. Кочерги, І. Микитенка, І. Дніпровського. П’єси М. Куліша відзначались гостротою проблематики, актуальністю, емоційною напруженістю.

Невдовзі після драми «97» із’являється п’єса «Комуна у степах» (1924), у котрій зображено пошуки селянською біднотою нових шляхів в житті.

В 20-х роках актуальною стала тема переродження комуністів, зайнятих облаштуванням особистого добробуту, а ще тема міщанства, яке намагалося якнайвигідніше влаштуватися в новому суспільстві, проникало до керівних, в тім числі і партійних, органів. Предметом сатиричного зображення ставали намагання деяких революціонерів побудувати соціалізм зараз же, негайно, командним методом, дарма що цей соціалізм нагадував казарму із холодною цементною підлогою. До подібних тем зверталися українські й російські письменники: М. Хвильовий – «Іван Іванович», А. Платонов – «Котлован», «Чевенгур», М. Булгаков – «Собаче серце». Поряд із цими творами стоїть ряд гостросюжетних п’єс М. Куліша – «Отак загинув Гуска» (1925), «Хулій Хурина» (1926), «Зона» (1926), «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазайло» (1929).

В названих п’єсах якнайповніше розкрився драматургічний талант Куліша: майстерне освоєння всіляких жанрових форм, новаторський підхід до відтворення вад суспільства в формі сатиричної комедії.

В 1933 році п’єсою «Прощай, село» М. Куліш завершує створення своєрідної трилогії про життя українського села 20-х – початку 30-х років. До трагічних сторінок громадянської війни драматург звертається у ліро-епічній драмі «Патетична соната» (1929), а у п’єсі «Вічний бунт» 1932 розповідає про важкі роки найперших п’ятирічок й початок «переведення села на соціалістичні рейки». В цій драмі виразно відчувається тривога як героїв, так й автора за хибність визначеного партією й урядом шляху до «світлого майбутнього». В п’єсі «Маклена Граса» (1933) Куліш звернувся до життя буржуазної Польщі й розкрив трагічну долю дівчинки-підлітка, котру обставини зробили вбивцею.

Художньо довершені, гостроконфліктні твори М. Куліша добули визнання їх автору не лише у Україні, а і далеко за її межами. Вони перекладалися російською, англійською, німецькою мовами, ставилися на сценах театрів багатьох міст Європи.

Однак висока оцінка творчості драматурга робила його для тоталітарної системи небезпечним, адже він розумів побудову соціалізму як виконання мрії про справедливе суспільство, у котрому особистість розкривається в кращих власних якостях. В початку 30-х років почалися цькування М. Хвильового, до друзів котрого належав й чиї погляди поділяв й М. Куліш. Вже переслідувалась українська культура й мова, культ особи Сталіна набирав сили, заборонялися до постановки п’єси письменника. Тож не дивно, що 7 грудня 1934 року Микола Куліш в процесі похорону власного друга Й Дніпровського був заарештований. Його засудили до 10 років Соловецьких таборів.

Остання звістка про М. Куліша датована 15 червня 1937 року (лист до дружини). Пізніше вістей од нього не було. Імовірно, що драматурга було розстріляно 3 листопада 1937 року одночасно із групою постатей української культури на сумнозвісній Сокирній горі (за іншими свідченнями, тоді ж таки скинуто під лід Білого моря).

4 листопада 1956 року Військова колегія Верховного суду СРСР реабілітувала М. Куліша посмертно «за відсутністю складу злочину».

Зачитаємо слова Леся Танюка й запропонуємо школярам пояснити, як вони розуміють подану цитату:

«Талант приймав в Кулішеві гору – він єдиний диктував йому шлях до вічності, хоч то був шлях крізь Голгофу, - шлях, на котрому давно уже лежали його побиті і розгублені блакитні й червоні мрії. Ось чому, опановуючи творчість Миколи Куліша, мусимо пізнати у ній усе: від плоских агіток на злобу дня до його драматургічних шедеврів, від ядучої публіцистики доби ВАПЛІТЕ до найінтимніших листів, адресованих друзям й рідним, від сміху до плачу, від кохання до ненависті. Нам немає чого соромитись в Кулішеві – в усіх проявах власного «Я» він був однаково щирий…»

Підготувати розповіді про життєвий й творчий шлях М. Куліша, скласти хронологічну таблицю, прочитати п’єсу «Мина Мазайло».