Конспект уроку: Ю.Яновський. Роман "Вершники". Новела "Подвійне коло"

До сьогоднішнього уроку я пропонувала вам прочитати дві новели із роману Ю.Яновського "Вершники" - “Подвійне коло” і “Шаланда у морі”.

Бесіда:

1. В чому ви бачите взаємозв'язок поміж цими 2-ма новелами?
2. Яка із них справила на вас більше враження? Чому?

1935 року побачив світ роман Ю. Яновського "Вершники"... Художній рівень цього твору досить високий, а саме тому роман, не звертаючи уваги на нинішні трансформації у суспільстві й ідеології, не втратив особистої цінності й актуальності. За жанром це є роман в новелах й побудований із восьми автономних розділів. Із ознаками цього жанру ви ще не знайомі. Тож спершу пригадаємо, котрий твір зветься новелою.

Вісім новел, що складають роман саме про подібні події. Поміж новелами є нерозривний зв’язок.

По-перше, вони мають спільну тему (події громадянської війни на Україні), по-друге – ідею (ствердження загальнолюдських цінностей й основ народної моралі), по-третє - наскрізну образну систему ( сім’я Половців впливає у новелах “Подвійне коло” й “Шаланда у морі”.)

Новела – невеликий розповідний твір про якусь незвичайну подію із несподіваним фіналом.

Хоча вже було сказано, що усяка новела у романі автономна, поміж цими 2-ма є зовнішній змістовий й внутрішній психологічний взаємозв'язок, оскільки йдеться усе-таки про одну родину, представлену молодшим й старшим покоління.

- Прочитавши дві новели роману, як би ви визначили його тему із позицій сучасності?

Очікувана відповідь. Оповідь про братовбивчу війну на Україні у 1919 році, котра стала першою віхою у переліку трагедій, що випали на долю народу після революції 1917 року

Вчитель. Розгляньте репродукцію картини Сальвадора Далі “Передчуття громадянської війни”. Висловте власні почуття від її споглядання. Що за асоціації з'являються в вас з новелою “Подвійне коло”?

Вчитель. Після виходу із друку роману тогочасні підручники визначили його тему так: Героїзм народу у боротьбі проти внутрішньої і зовнішньої контрреволюції на Україні у роки революції й громадянської війни.

То що ж це було насправді - героїзм або трагедія?

Це перше питання, на яке будемо шукати відповідь в новелі “Подвійне коло”

Питання до класу: Чому новела названа "Подвійне коло"?

Очікувані відповіді школярів

1. Події відбуваються мовби у 2-х рівнях (2-х колах): іде збройна боротьба, однак вона є наслідком політичної непримиренності братів. Це боротьба збройна і боротьба світоглядна, сила зброї і сила переконань.

2. Гинуть бійці на фронтах громадянської війни, чиїсь сини, батьки, приймати— руйнується і гине рід. Це мовби дві сторони однієї медалі. Саме тому – коло подвійне. Одне і друге — це трагедія роду, народу й держави.

3. А я б назвав новелу не «Подвійне коло», а «Потрійне коло», адже три рази зустрічаються у смертельному двобої приймати Половці, три рази доля або якась вища сила надає їм шанс отямитися, й вони не розуміють цього.

4. На мою думку, назва новели засвідчує про те, що історія розвивається «по спіралі». Наш народ вже знає трагічні випадки: зрада роду — це й зрада народу, й батьківщини. Слово «подвійне» можна зрозуміти як повторюване, що є застереженням для майбутніх поколінь.

5. Звертаю увагу, що коло – це замкнута крива. Якщо вирішення проблеми у саме тому, аби його розірвати, то процес цей є болісним, як кажуть, по - живому.

Питання до класу: Із яким твором зарубіжної класики асоціюється назва (Данте, «Божественна комедія», «круги пекла»)

Назва "Подвійне коло" поширюється певною мірою і на новелу "Шаланда у морі". "Символічними сприймаються приймати Половці із новели "Подвійне коло", котрі опинилися із різноманітних боків політичних барикад й власними діями викликають освячений більшовизмом розпад роду людського; символічне світло випромінюють батьки Половців в "Шаланді у морі", зусилля котрих спрямовані на збереження роду". Яким чином бачимо, маємо відцентрову руйнівну силу 1-го кола (діти) і доцентрову творчу другого кола (батьки).

Таким чином, пропоную, аналізуючи новелу "Подвійне коло", шукати відповідь на питання:

В чому полягала трагедія роду Половців?

Для цього у нас є авторський текст, є знання із історії, є, врешті, розум й серце.

Робота у групах: приймати Половці, дослідники, аналітики.

Вчитель. Умовно наш клас буде уособлювати ті сили, котрі були домінуючими у буремний 1919 рік. Хоч погляди, котрі ви сьогодні захищатимете, не повсякчас збігатимуться із вашими, постарайтеся перевтілитися і бути переконливими. Таким чином уявимо себе у саме тому рідному для героїв новели степу під Компаніївкою.

Пропоную всякій з 4 груп висловитися із позиції братів Половців

1. Петлюрівське стерво,... мать Росію продаєш галичанам! Ми їх в Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма... Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії Матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім'ям брата й згодою роду, проклинаю і ненавиджу у мою останню хвилину!

2. Рід — це основа, а саме перше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!.,. Махновський душогубе,... ненька Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах з ножем за халявою... Проклинаю тебе немалою ненавистю брата й проклинаю тебе долею нашою щербатою, душогубе махновський, злодюго каторжний, в бога у світ, в ясний день...

3. Іменем батька Нестора Махна... призначаю тобі суд й слідство. За вбивство рідного брата... — утопити у морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії — одрубати голову... рід наш рибальський, на морі бувальський, рід в державу вростає, у закон й обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не потрібно держави, не потрібно сім'ї, а вільне співжиття?.. Проклятий байстрюче, підземна гнидо, вугляна душе! Наймит Леніна і комуни, кому ти служиш, комісарська твоя морда?! Проклинаю тебе, проклинаю моєю останньою хвилиною!

4.. ..Я служу революції, Інтернаціоналу... Бідняки �� трудящі будуть із нами, й усі, як один, до перемоги, хай живе Радянська влада, Червона армія!.. Рід наш й не усі у роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, а є злодюги і несвідомі, вороги і наймити ворогів. От й сам бачиш, що рід розпадається, а клас стоїть, й увесь світ за нас, й Карл Маркс.

Перед наступним етапом уроку пропоную робити записи у анкетах братів Половців.

Першим із роду Половців ми зустрічаємо Андрія, офіцера царської армії.

Питання до Андрія (орієнтовно)

А що тобі згадується у останню хвилину життя? Батько Половець й його старі слова: саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду.

За що ти воюєш? Ради котрої мети ладен підняти руку на брата? Воюю я за вєру, царя і отєчество, аби вернути єдіную й нєдєлімую.

Де твоя земля-батьківщина? Кому служиш? - Земля моя – Росія - матушка од Варшави до Японії, од Балтійського моря до Чорного.

Що є для тебе Україна? - Вигадка галичан! Бив я вас в Карпатах до смерті, адже не хочу австрійського ярма.

Хто хоче висловитися?

Дослідники (очікувані думки)

Поміж синів Половців Андрій відзначався холоднокровністю, погордою, невмінням принижуватися.

Хочу ще звернути увагу, що Андрій – людина відважна, георгіївський кавалер із часів 1-ї світової війни, де за проявлений героїзм його було удостоєно чину офіцера і возведено в дворяни.

Однак після згадки Оверка про рідну Дофінівку, старого батька Мусія Половця й після питання «Що тобі пригадується?» — старший брат відповів: «...батько Половець й його старі слова: саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду». У останню хвилину життя він не ідеологічні лозунги викрикує, пригадує рідний дім й батьків. Підсвідомо він розуміє, що рід, це основа життя людини.

Він знехтував батьківським заповітом, кинувши злісно: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії-матінки, проклинаю ім'ям брата й згодою роду, проклинаю і ненавиджу у мою останню хвилину» В нашого народу слово в великій пошані. Ним можна вселити віру у людину, воскресити її, а можна вразити у саме серце гостріше, аніж мечем. Слово-прокляття — це один із найбільших гріхів людини. Саме тому думаю, що у Андрія не зосталося, напевне, нічого святого у житті, якщо він проклинає рідного брата, навіть пригадавши мудрі батькові слова про святість роду..

Слова, що зриваються із його вуст, вражають ненавистю до рідного брата й рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія-матінка, а рідному брату він кидає у обличчя образливе: «Мазепа проклятий», «петлюрівське стерво»... Останні спогади Андрія Половця про те, як галичан бив в Карпатах до смерті. Отож перед нами — запеклий шовініст.

Висновок аналітиків: Андрій - носій російського шовінізму, людина, котра, не маючи жодних уявлень про історію України, завчено повторює насаджені йому монархією фрази.

Учениця. Із коротких, мов спалахи блискавки, спогадів братів ми або не найбільш дізнаємося про Оверка.

Питання до Оверка (орієнтовно)

Що є головнішим для тебе за життя братів, за ваш Половецький рід? – Найголовніше для мене держава... Українська держава!

За що воюєш? За незалежну, вільну неньку Україну.

Дослідники

1. Поміж братів цей Половець відзначався ясним розумом й прагненням до знань:"... Той артист й грав із греками в "Просвіті" й читав книжки, написані по-нашому. На дядькові гроші завершив учительську семінарію, рибалка із нього був ніякий, а і його жалко, не чути за нього давно..." Така атестація надає нам змогу збагнути ейфорію, імовірно, і 1-ї Оверкової перемоги (над загоном Андрія), й його палку промову на захист незалежності України.
2. Може здатися, після таких слів Оверко не спроможеться на вбивство, однак ж Андрій вже сам спонукає до трагічної розв'язки: "Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії-матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім'ям брата й згодою роду, проклинаю і ненавиджу у мою останню хвилину..." Аж ці слова викликають в Оверка приступ нестримного гніву: "Й рубайте його, козацтво! - скрикнув Оверко".
3. Слова Оверка перед смертю брата Андрія нагадують плач в думах або похоронне голосіння, що засвідчує про певні душевні переживання цього доброго від природи сина Половців: "Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме. Навіки амінь".

Висновок аналітиків: ( орієнтовно)

Оверко – людина освічена, громадянсько свідома особистість, бажає побудувати незалежну Українську державу. На жаль, застосовуючи для цього зброю.

Учениця. Виждав Панас, допоки приймати билися, а тоді налетів як шуліка...

Питання до Панаса.

1. Кого ти вважаєш власним ворогом? Тих, хто закони напридумував, а я за анархію й проти держави.
2. Навіщо ти забрав на війну чотирнадцятирічного Сашка? – Нехай привчається бити-мучити ворогів.

Дослідники (очікувані думки)

• Рідній люблячій матері він й надалі завдавав болючих ударів: забрав із собою на війну неповнолітнього Сашка, привчив його убивати і навіть катувати.
• Однак у душі анархіста не повна пустка Розуміючи, що життя Оверка у його руках, махновець пропонує братові пристати до них, потому сам ховає братів.
• Першим власноручно вбиває рідного брата, хоча й пам'ятає пророчі батькові слова про силу роду. На відміну від Оверка, котрий власноручно не вбивав Андрія, Панас особисто розстрілює Оверка.
• Нечесно і підступно поводить себе Панас на полі бою, в чому і сам зізнається: «...А я сиджу для себе у лісочку і чекаю, доки вони кінчать битися».

Висновок аналітиків: ( орієнтовно)

Панас людина, котра не визнає порядку, законів, держави. Це ж– просто бандит із великої дороги, для котрого анархістська ідеологія – гарне прикриття його чорних справ.

Учениця. Інтернаціональний загін Івана, здавалось, ще ждав в ліску. Не встиг Панас поховати братів, як червоні наскочили зненацька. Декілька хвилин скаженого бою — й уже Панас перед Іваном.

Питання до Івана

1. Яке роль має для тебе рід? – Ніякого, рід – не найголовніше, адже за більшовиків увесь світ й Карл Маркс.
2. Кому ти служиш? – Революції й Інтернаціоналу.

Дослідники.

1. Іван також може на підлість. Він пропонує полоненим махновцям або ж приєднатися до його загону, або ж йти додому, до мирної праці. Оскільки поміж махновців переважали сини заможних й середніх селян, більша кількість вибрали друге, наївно повірили більшовикові і жорстоко за це поплатилися - Іван наказав кулеметникам розстріляти тих, яким лише що гарантував життя й волю, а така підлість із сторони червоних командирів в ті часи була нормою.
2. Заслуговує схвалення Іванове бажання врятувати від розстрілу хоча Сашка. Однак комісар Герт, котрому надана вся влада у загоні і із яким мусить рахуватися Іван, скептично відноситься до того, що Сашко ще дитина, а саме тому малому перед смертю таки прийдеться пройти страшну катівню революційного трибуналу:
3. Іван - не людина із камінним серцем, його глибоко зачепила смерть рідних, що передано словами: "Й Іван Половець загубив 3-х власних братів".

Висновок аналітиків: ( орієнтовно)

На перший погляд цей персонаж може здатися позитивним. В дійсності - це найстрашніший фанатик із братів. Навіть одна фраза засвідчує про його зневагу до сім'ї, до рідної крові: "...Рід розпадається, а клас стоїть, й увесь світ за нас, й Карл Маркс". Іван – комуніст-фанатик, для нього має роль лише його світле майбутнє, ради даної примарної цілі він готовий покласти не тільки рідних братів, а півсвіту, що і довела подальша історія.

Пропоную школярам пригадати і зіставити запитання, котрі одразу ж зриваються із уст братів при зустрічі.

Пам'ятаєте Панасове до Оверка: «Що, України тобі захотілось?». До Івана його звертання інше — зовсім не риторичне: «Кому ти служиш, комісарська твоя морда?»

Яким чином відповів Іван? Так— «революції й Інтернаціоналу» — й сьогодні, й у ті часи така відповідь була абсолютно непереконливою, надзвичайно абстрактною. Очевидним є тільки те, що Іван усе це «співає» із чужого голосу.

Із чийого ж голосу співає Іван? - Із голосу комісара Герта.

Комісар Герт, котрий тінню стоїть за його плечима, мовчить до останнього рядка новели, однак події розгортаються за його сценарієм.

Школярі помічають, як Іван часто звертається до комісара — й перш ніж розмовляти із братом, й перед промовою до махновців. Й і розстріл полонених — справа не одного Івана, а більшою мірою комісара Герта.

Герт... Коротко і жорстко, як постріл. Це ім'я не співзвучне ні із Компаніївкою, ні із південними українськими степами. Наскільки прізвище комісара інтернаціонального загону чуже для нашого слуху, настільки ж, напевно, ідеї більшовизму чужі для України. Із такими Гертами й була експортована революція у Україну

Я думаю, що надзвичайно цинічно звучать слова Герта: одного роду, й не одного із тобою класу. Чи заспокоїв би себе Герт такими словами, коли б ішлося про його рід? Чи «осміхнувся» б він, коли б із його п'ятьох братів залишилося двоє: один — Сашко-підліток, котрий, пройшовши жахи війни, підсвідомо бажає повернутися до матері, а другий Іван — переможець, що загубив 3-х власних братів».. Не покарав, не винищив як ворогів, а загубив. Це слово ввійшло у нашу свідомість із відтінком вини в скоєному злочині. Що ж, можливо, Юрій Яновський не був упевнений втому, що правда на боці Івана.

То на чиєму ж боці правда?

Хто, на вашу думку, переможець?

Говорять школярі (орієнтовно)

1. Новела «Подвійне коло» сприймається як оповідь про трагедію матері — роду —України, трагедію, що розігралася у роки революції й громадянської війни, а потому ще довго відлунювала голодом, смертями, репресіями.
2. Хочу згадати слова російського поета й художника М. Волошина: «Коли діти однієї матері вбивають одне одного, потрібно бути із матір'ю, а не із одним з братів». Ми добре розуміємо, що раніше «бути із матір'ю» значило бути із сином Іваном, адже він переможець-більшовик, член партії, в його руках влада. Однак або так вважав письменник, творячи картину громадянської війни? Тим паче, що постать старої Половчихи згадує нам постать матері-чайки, що вивела чаєняток при битій дорозі. Цей постать здавна асоціюються із рідною землею — Україною.
3. В новелі усе-таки немає справжнього переможця: загинули приймати Половці, страждають люди, батьки втрачають власних дітей, в країні голод й розруха.

На чиєму боці ви? Пропоную школярам записати власну думку, аргументувати її. (листи здати для оцінювання)

Слово братам.

Пропоную школярам, котрі говорили від імені братів й їх лексикою, висловити свій погляд на події, зображені у новелі, оскільки вони найглибше проникли в світ Половців, пережили їх почуття й вчинки.

1. Автор бажає, аби ми зрозуміли, що таке добро й зло, жорстокість й милосердя. Думою, що ідея твору — не заклик до кривавої помсти, а заклик до єднання. Автор мовби бажає сказати: «Нехай бачать сини й внуки, що батьки і діди їх помилялися, нехай живуть дружно приймати-українці».
2. Я зрозумів, що трагедія роду Половців в саме тому, що син підіймає руку на матір, брат на брата, діти однієї Вітчизни поливають рідну землю власною кров'ю.В такого роду немає майбутнього.
3. Коли приймати дружно стануть пліч-о-пліч на захист власного роду, власних батьків, домівки, тоді їх рід буде опорою рідного народу, міцної держави, мирного життя й продовження роду.
4. В творі переплелися реалізм із романтизмом, історична правда і авторський домисел. Усе це водночас було немалою художньою правдою, надзвичайно повчальною для нас, адже визначальне, аби наша сьогоднішня самостійна Україна не була втягнута знов у «подвійне», а то і «потрійне коло».

Нехай стануть вам застереженням слова із “Подвійного кола”: “Лютували шаблі, й коні бігали без вершників, й Половці не впізнавали один одного....” Дай Боже, щоб ні за яких обставин не трапилося подібного із вами. Запам’ятайте слова старого Половця “Саме тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду”

Прочитати новели «Шаланда у морі» і «Дитинство», підготуватися до їх аналізу.