Конспект уроку: Григорій Косинка (Г.Стрілець). Трагічна доля митця. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі. “В житах” - зупинена мить, пошуки порушеної гармонії

Часто чуємо фразу: “Вiн – людина епохи Вiдродження”. Так говорять про iнтелектуалiв, людей тонкої натури, всебiчно обдарованих і т.п.. Ще одним сенсом фрази, гадаю, має бути i характеристика людини-митця, творче кредо котрої не розходиться із власним реальним життям. Такими були бiльшiсть митцiв 20-30-х рокiв, недарма ж той час i тих людей назвали “Розстрiляним вiдродженням”. Поміж них i майстер новели, закоханий в жито-життя, – Григорiй Косинка. Сьогодні…

Ознайомлення з життєвим й творчим шляхом Григорія Косинки

Вступне слово учителя

Літературознавець Григорій Костюк пригадує один серед вечорів 1925 року, на котрому Григорій Косинка читав власне оповідання «Політика»: «На сцену вийшов молодий, середній на зріст чоловік років 26-27, трішки присадкуватий, із русявим чубом й відкритим простим обличчям. Став із боку кафедри, обпершися на неї однією рукою, спокійно дивився на переповнену залю. Публіка поволі затихла. Він не мав в руці ні книжки, ні рукопису, ні абиякої записки. Коли публіка втихла, він заговорив. Заговорив так, як говорять в себе у хаті селяни, у родинних або святкових різдвяних обставинах. То не було звичне читання із книжки, рукопису. То була жива оповідь напам’ять. Я таке побачив вперше. Я нікого із письменників більше і пізніше не знав, аби власну прозову річ був спроможний читати напам’ять. Й ще і як читати! Із таким природним перевтіленням в характери, у психологічні нюанси героїв. Ні, то була містерія художнього читання! Публіка сиділа, як загіпностизована.»

Повідомлення школярів про життєвий й творчий шлях Григорія Косинки (школярі записують вирішальні факти з життя письменника в зошити).

1-і школяр.

Народився в бідній селянській сім'ї у селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині. Батько щоліта йшов на заробітки, а восени наймався до цукроварні. В пошуках кращого життя у 1908 році родина виїхала на Далекий Схід, оселившись на березі Амуру, розпочали будувати хату, однак невдовзі повернулися на Батьківщину, де розпочав працювати й Григорій. Полов буряки, тягав плуга, був чорноробом на цукроварні, а вільний час присвячував читанню книг, котрі йому купував неписемний батько. Це була головним чином пригодницька література російською мовою. Першою українською книжкою стала «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка. За словами Косинки: «Квітчина повість мене надзвичайно вразила і здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицькому, а про те, що це книжка українського письменника, я і не поміркував, де там, я довго ще після «Конотопської відьми» не знав — «хто ми й чиї ми діти...»

Після завершення початкової школи у селі Красному 1913 року працює писарчуком в волості. В 1914 році Григорій їде до Києва на заробітки, мріючи про навчання. Однак насамперед чистить на вулицях черевики — нічого кращого не знайшлося. Невдовзі вдалося влаштуватися кур’єром-реєстратором до земської управи. Це дало змогу скінчити вечірні гімназійні курси й скласти іспити.

2-і школяр.

Про життя Григорія Косинки протягом визвольних змагань практично нічого не відомо. Лиш у одній з автобіографій є таке свідчення: «Приймав активну участь в боях».

Писати розпочав з віршів. Невдовзі більше-менш стабільний заробіток дали йому короткі нариси, памфлети, статті, котрі друкувались в київській газеті «Боротьба» (орган Української партії есерів-боротьбістів), «Більшовик». В них піднімає актуальні проблеми «молодої Країни Рад», проповідує соціалістичні ідеї. Скоріш за усе це було наслідком щирих уласних переконань автора. 4 травня 1919 року в газеті «Боротьба» із’явився перший художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний вже знаменитим з журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка. Його Григорій Стрілець взяв за назвою скромних польових квітів — червоних косинців.

В 1919-22 учився у Київському інституті народної освіти, в цей же час, 1920 року, стає членом літературно-мистецької групи «Гроно», до котрої входили М. Терещенко, Д. Загул, Г. Шкурупій, П. Филипович, художники А. Петрицький, М. Бурачек, Г. Нарбут й ін. У однойменному альманасі друкувалися невеликі оповідання Косинки: «Мент», «За земельку», «Під брамою собору». Гронівці виступали за оновлення мистецтва крізь долучення усіх найкращих здобутків, й поміж мистецьких течій вирізняли імпресіонізм й футуризм. Вже після розпаду групи 1922 року і з’явилася 1-ша збірка Григорія Косинки «На золотих богів», котра відразу ж принесла визнання. В цей час друкувався й працював в редакції газети «Вісті Київського губревкому», журналах «Нова Громада» й «Всесвіт», був директором Харківського й Київського радіокомітетів. Належав до літературних об'єднань АСПИС (1923-24), «Ланка» й «МАРС». Листувався із Василем Стефаником.

3-і школяр.

В 1923 році у журналі «Нова Україна» (Берлін-Прага) поряд з творами Т. Осьмачки, В. Підмогильного із’являється оповідання Г. Косинки «Анархісти», в котрому відтворюється складна пореволюційна ситуація на селі— протест проти насильницької більшовицької політики. Цій публікації сприяв В. Винниченко, котрий на той час знаходився за кордоном. Оця подія у минулих мистецьких колах набула гучного розголосу. Авторів звинувачували у небезпечних зв’язках з ворожою до радянською владою еміграцією.

Крізь матеріальну скруту Косинка залишив навчання у інституті, однак на той час вже став однією із найяскравіших постатей поміж київських письменників, часто виступає на літературних вечорах, зібраннях Всеукраїнської академії наук (ВУАН) з читанням своїх творів.

В1924 році знайомиться із власною майбутньою дружиною, студенткою Київського інституту кінематографії, Тамарою Мороз, котра залишалася вірною йому до глибокої старості, зберегла у важкі роки пам’ять про нього, дбайливо впорядковувала посмертні видання його творів. Мешкало подружжя на Володимирській вулиці у одному із будинків на території Софіївського собору. Їх помешкання часто ставало місцем зборів найталановитіших київських літераторів, котрі об’єдналися під назвою «Ланка»: Валер’ян Підмогильний, Борис Антоненко-Давидович, Євген Плужник, Марія Галич, Тодось Осьмачка. Особливо Косинка дружив з останнім, таким самим сином бідного селянина. Жартома їх назививали Косьмачкою.

Офіціальна радянська критика звинувачувала Косинку в сповідуванні «куркульської ідеології й «націоналізмі». В початку 1930-х рр. видання творів Косинки було заборонено. В листопаді 1934 він був заарештований. Проходив по судовій справі одночасно із письменниками Антіном й Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, О. Влизьком, Дмитром Фальківським. В процесі судового процесу у грудні 1934 був звинувачений в приналежності до контреволюційної терористичної організації й засуджений до розстрілу. Реабілітований 19 жовтня 1957 посмертно.

Бесіда

1. Назвіть письменників, одночасно із якими проходив по судовій справі Григорій Косинка?
2. В чому звинувачувала Григорія Косинку радянська влада?
3. Де друкувався письменник? Назвіть його твори.
4. Із ким найдужче дружив?
5. Чому письменник вимушений був покинути навчання у інституті?
6. Із ким з славетних українських письменників листувався Григорій Косинка?
7. До котрих літературних угрупувань входив письменник?

Аналіз новели Григорія Косинки «У житах»

Проза Косинки відзначається правдивістю й гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Косинка уважається продовжувачем традицій імпресіоністичної новели у українській літературі (М. Коцюбинський, С. Васильченко, В. Стефаник). В творах Косинки змальовуються трагічні події української революції 1917-21.

- Давайте пригадаємо, що таке імпресіонізм? (тенденція у літературі і музиці, пов'язана із малярським мистецтвом; з'явилась насамкінець XIX - поч. ХХ ст., полягала в суб'єктивізації образу, прагненні виразити минущі відчуття вільним асоціюванням вражень (барв, звуків); представники: П. Верлен, П. Тичина, В. Чумак (лірика), Я.К. Гюйсманс, приймати Ґонкури, С. Жеромський, М. Коцюбинський, О. Кобилянська (проза), М. Метерлінк, О. Вайлд, С. Виспянський, С. Черкасенко (драматургія), К. Дебюссі, М. Равель, І. Стравинський (музика); напрям в живописі і скульптурі останнього тридцятиліття XIX ст. й поч. XX ст., сутністю котрого був суб'єктивізм, що виражався в фіксації індивідуальних відчуттів; з'явився в Франції (назва від картини К. Моне); гол. риси: відтворення безпосередніх чуттєвих вражень дякуючи проникливому дослідженню кольору і світла, вільна живописна техніка; гол. представники: К. Моне, К. Піссарро, О. Ренуар, Е. Деґа,О. Роден, у Україні О. Мурашко, М. Бурачек.)

В творах Косинки звучать тривожні нотки, нагадування про нетривалість повнокровної краси, схопленої зором художника, однак разом з тим всвідомлення минущості дає зображуваному ще більшої принадності, вияскравлює барви й форми. Яскрава, радісна тональність новели «У житах» твориться перш за усе із допомогою багатої й вишуканої кольорової гами. Косинчині герої головним чином не схильні до роздумів. Чи не найбільш важливішим засобом психологічного аналізу стає в Косинки художня деталь (асоціативна, лейтмотивна, символічна і т.п.) як фіксація моментального враження або безпосередньої реакції на реальність. Цю рису його творчої манери відзначали уже перші рецензенти Косинчиної прози: «Вражає вмілість Гр. Косинки підкреслити певний психологічний момент чисто фізіологічною рискою, суто натуралістичного типу», — відзначала В. Клименко.

Бесіда за змістом твору

1. Якою ж є фабула новели? (герой, котрий дезертирував iз царської армiї, вимушений переховуватися у житах, щоб не бути розстрiляним. Пiд час перебування в сховку із ним вiдбуваються двi iсторiї: вiн спостерiгає за багатiєм і зустрiчається зi власною колишньою коханою Уляною – це, своє, i усе, про що розповiв нам Косинка в новелi. А далi починається розповiдь Корнiя – героя новели, котра своє не є розповiддю, а це, радше, череда спогадiв, асоцiативний ряд, вибудовуваний ним на основi протиставлення мирного i повстанського життя, це глибоке почуття ненавистi до багатiя i так само глибока закоханiсть в дiвчину).
2. Хто в творі є свідком поневірянь головного героя? (Житнє поле – єдиний свiдок поневiрянь героя, єдиний друг i захисник його, житнє поле стає самим життям).
3. Яким чином ви розумієте слова «Жито, існувати, любити…» (Це увесь Косинка, це його поезiя. Читаючи його твори, часто просто-напросто забуваєш, що це проза, а не поезія. Такi цi новели насиченi образами, мелодiєю, почуттям)
4. Сформулюйте проблематику новели. (Це гiмн життю, що проростає на обпаленому вiйною полi наперекiр нищiвнiй силi тваринного у людинi, це утвердження думки, що навiть, здавалося б, вкрай понiвечена людська душа спроможний i мусить повернутися в свiй нормальний стан. А цей стан характеризується наповненiстю серця людини радiстю, людянiстю, кохання’ю i закоханiстю у життя.
5. Коли й де здійснюється зустріч дезертира Корнія із власною юнацькою кохання’ю? (Зустріч дезертира Корнія із власною юнацькою кохання'ю, «загубленою у житах» долею-Уляною здійснюється на тлі чудового ранкового пейзажу. Тут усякій спостереженій барві відповідає певний нюанс настрою, душа героя навдивовижу співзвучна із навколишнім світом. Негадане побачення — як чарівне інтермеццо у нелегкому, «дикому, вовчому» дезертирському житті)
6. Що за художні засоби застосувує автор в творі. Навести конкретні приклади.
7. Чи сказати можна, що новела «У житах» є життєлюбною новелою? («У житах» — одна із найжиттєлюбніших Косинчиних новел. Вона пронизана, як на полотнах імпресіоністів, сонцем — прозорістю, тремтлива далина степового шляху манить несподіванками).
8. Чи є щось спільне в новелах Г.Косинки й М.Коцюбинсього. Думку аргументуйте. (Новелістика Г.Косинки має дуже багато спільного із новелістикою М.Коцюбинського. Напоєність сонячним сяйвом, яке змішує в мінливій грі відтінки барв, оповиває землю тремким заколисуючим маревом, «тліючим» мерехтінням, — риса, що дає імпресіоністичним пейзажам Косинки і Коцюбинського близького колориту і емоційного звучання).

- Що за риси є особливими для новелістики Г. Косинки?

Слово учителя

«У житах» — якраз із тих творів, що і дали підстави Я. Савченку вирізнити «надійне радісне світовідчування» Косинки. «У його творчості почуття сили, бадьорості, навіть певного чисто біологічного щастя, б'ють мов із глибокого джерела». «Творів його не можна читати, не проймаючись переживанням фізичного здоров'я. В них дуже багато — сонця, руху, повітря і простору». Це якраз і повнота сприймання всесвіту, повнота чуттєвого досвіду й чуттєвої насолоди, котрі насправді характерні Косинчиним творам й котрі є одною із характерних рис імпресіоністичного відношення до всесвіту, а відтак й імпресіоністичної поетики.

Підготувати матеріали про життєвий й творчий шлях Ю.Яновського.

Прочитати новели.