Конспект уроку: Г. Тютюнник. "Зав'язь" , "Три зозулі з поклоном"

Бесіда

Що таке новела?

Хто із українських письменників звертався до цього жанру? (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Г. Косинка, Г. Тютюнник)

Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Клас поділений на групи:

Й група - працювала над спостереженнями за Миколою;

І. - група – за Сонею;

ІІІ - група – працювала із усною народною творчістю.

Григір Тютюнник – людина дуже великого серця. Для нього ідеалом повсякчас були "доброта, самовідданість й милосердя людської душі"... Герої його творів звичайні люди, чуйні і добрі, із щедрою душею, можу на глибоке, вірне любов. Більша кількість творів письменника – новели. І у оцих невеликих оповіданнях талановитий письменник створив колоритні – незабутні образи простих людей.

2.Аналіз новели "Зав'язь"

-Яким чином ви розумієте назву новели? (Назва новели символічна. Навесні Микола із Сонею побачили зав’язь на деревах, а поміж хлопцем й дівчиною також здійснюється зав’язь – народження любов).

-Яким чином народжувалося любов поміж Миколою й Сонею? Особистими спостереженнями із нами поділяться школярі, котрі працювали над цією проблемою.

Школяр.

-Я спостерігав за Миколою. Микола – юний герой оповідання, що живе із дідом Лавріном по сусідству із дівчиною Сонею. Поміж Миколою і Сонею народжується любов, хоча Миколці це почуття ще не знайоме. Однак він із трепетом приймає його. Відчувається, що він жадає бачити Соню, саме тому так старанно готується до зустрічі із нею: "нап’яв нову сорочку й чубчика на голові прислинив, носовик полив одеколоном". Здалеку помічає "маленьку білу постать". Й Миколці може здатися, що він ширшає у плечах, твердішає у ході, однак від хвилювання втрачає голос. Миколка із Сонею лізуть із кручі у чорну холодну прірву. Коли в небі сягнула заграва, й повиднішало, Миколці стало добре ясно Сонині очі, подібні дивні, котрі "наче злякані, а і сміються". Й від цього в парубка починають терпнути ноги й стають, як мотузяні. Миколці так хочеться поцілувати Соню, однак він стримує себе, адже боїться, що дівчини за це дасть "в пику". А коли, вилазячи із прірви на гору, Миколка чує шепіт Соні:" Миколко, а я?", то від того шепоту у парубка паморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін.

Миколка стрибає вниз, хапає дівчину за плечі і із розгону цілує у холодну хустку, й практично виносить Соню вгору на руках.

А у природі здійснюється диво: листя у садках лише проклюнулось, саме тому у гіллі рясно миготять срібні, мов роса, зеленуваті крапельки: то зав’язь майбутнього плода. Так й у Миколки із Сонею зав’язується любов, себто народжується світле почуття, що зветься коханням.

Учениця.

А я спостерігала за Сонею, що відчувала вона, чекаючи Миколку, власне перше любов. Це почуття уже знайоме мені, тож я розумію Соню. Яким чином затишно і приємно стало дівчині, коли зустрічає Миколку. Міцно взявши його під руку, відчуває його парубоцьку силу й у той же час зніяковілість. Соня тримається впевненіше за Миколку, однак, коли він першим вилазить з прірви на гору, вона жалібно шепоче: "Миколко, а я?". Й коли парубок виносить дівчину на руках, Соні приємно і радісно. Їй хочеться бути лагіднішою, турботливішою, саме тому вона горнеться до його плеча і запитує, або не змерз. А милуючись зав’яззю, що подібна на намисто, каже, що якби їй таке намисто, то ні в який час не знімала б його. Й коли Миколка обіцяє їй купити таке, вона згодна вишивати для нього "сорочки, кращі, ніж в лавці". Соня така щаслива, вона "потихеньку, обома долонями, нахиляє до себе голову Миколки й шепоче: "У сто раз кращі. ... милий..... у тисячу!".

Й від оцих слів Миколка уже нічого не бачить, й нічого не чує.

Отак поміж Сонею й Миколкою народжується зав’язь – перше любов. Хочеться, щоб вони пронесли це світле почуття протягом всього життя.

Вчитель.

-А або розуміє дід Лаврін почуття Миколки? (Так, розуміє, хоча на адресу Миколки посилає насмішки. Однак цим він намагається підготувати парубка до життя)

Вчитель.

Любов – прекрасне почуття. Воно залишає потрібно на усе життя. Однак приходить воно до усякого по-різному. В. Винниченко сказав: "Любов приходить зразу, у один момент, й спроможний одійти із такою ж раптовістю й несподівано. Кохання приходить помалу, "приходить непомітно, стає господинею й одходить трудно, із муками, із смертю".

І у житті буває, що ні муки, ні страждання не спроможні затьмарити світле почуття. Отож, познайомимось із героями новели "3 зозулі із поклоном". Після заголовка читаємо: "Кохання всевишній присвячується".

(Школярі читають вголос новелу й відповідають на запитання)

Вчитель.

Скільки горя і смутку в творі. Що за нелегкі долі героїв. Й над усім цим возвеличується земна кохання. Чиста, щира, безкорисна і безнадійна.

Бесіда із школярами

1. Хто ж із героїв може на таке високе почуття? Зачитати рядки із твору на підтвердження думки.
2. Що відчував до Марфи Михайло?
3. Якими рисами наділив його автор?
4. Що розказував Михайло про власне життя у "Сибірі неісходимій"?
5. Хто у новелі наділений милосердям, здатністю розділити чужий біль, як свій?
6. Який біографічний момент в новелі? (Батька Григорія Тютюнника як ворога народу було заарештовано у 1937 році. З Сибіру батько так й не повернувся. Родина не одержала навіть відомостей про дату смерті і місце поховання.)
7. Що за символи використані в творі?
   (Група школярів, котра мала прочитати народні пісні, в котрих використано постать зозулі, слово "3", зачитує домашнє завдання).

Учениця.

-Народ створив дуже багато пісень, в котрих присутній постать зозулі. Це подібні пісні: "Прилетіла зозуленька", "До Петра зозулі да кувать, да кувать", "Ой летіла зозуленька усе вгору й вгору", " Ой петрівочка минається, сива зозуленька ховається" й інші. В усіх оцих піснях зозуля – це символ туги, смутку.

Вчитель.

-А як ви пояснюєте 3 зозулі?

Школяр.

-Число 3 у народній творчості надзвичайно поширене: в казках ("Мудра дівчина", "Названий батько"), в думах ("Бідна вдова й 3 сини", "Дума про втечу 3-х братів із города Азова, із турецької неволі"), в піснях ("Ой в полі 3 криниченьки", "Ой летять галочки да в 3 рядочки"). Ймовірно, в Григора Тютюнника це 3 долі: Марфи, Михайла, Софії. Михайло, передаючи Марфі "3 зозулі із поклоном», хоче їй душевного спокою, щастя, кохання. Я вважаю, що слово 3 – символ щастя. А ще крізь всю новелу проходить постать сосни. Він є символом рідного житла.

Робота у групах

(Клас поділяється на групи)

("Сидить на поріжку, обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: "Є – нема, є – нема, є. ..". Зрівняння, епітети. "А Марфа біжить на діяльність, птахою летить, щоб дов'язати до вечора власні шість кіп, й вітер сушить – не висушить сльози в її очах". "Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так й печуть, чорнющі". "Сині Марфині очі запливають слізьми й сяють угору...". " Карпо (чоловік Марфи) тьопає (їсть) як за себе кидає...". "Товстопикий був, товстоногий. Й рудий. ... Яким чином стара солома. Марфа проти нього перепілочка. .. а сльози у очах - наче дві свічечки голубі. .." і т.п..

Таким чином, автор може добирати лише потрібні слова, влучні художні засоби.

Оповідь від імені Марфи.

Любий Михайле! Яким чином я кохаю тебе. Я відчуваю усякий твій крок, рух, твоє дихання. Усе моє єство, всяка моя клітинка належить тобі, хоча знаю, що не маю ніякої надії на власне любов, адже ти чоловік іншої жінки, батько рідного сина. І впевнена у саме тому, що ніхто тебе так не відчуває, як я. Страждаю, мучусь, однак я щаслива, що кохаю тебе. Не можу передати словами, що я відчуваю, знаючи, що ми у далекому Сибіру. Так хочеться полегшити твоє життя, тож думкою, душею я повсякчас поруч із тобою. Я із нетерпінням чекаю твоїх листів, хоча вони не для мене. Кожного дня бігаю до пошти, щоб першою дізнатись, або є від тебе лист. А тоді благаю листоношу, щоб дав дозвіл потримати у руках твого довгожданого листа. Я наче відчуваю тепло твоїх рук, плачу від радості, пригортаю листа до грудей, цілую зворотну адресу – й мені стає легше, адже це дає мені сили для життя і кохання. Дякую тобі, любий, за те, що відчуваєш, як ходить коло тебе моя душа.

І. група. Твір-оповідь від імені Соні. Бажаючі спроможні скласти поезію.

ІІІ група. Твір-оповідь від імені Михайла.

І. група. Скласти оповідь від імені героїв новели (можна в формі листа).

Й група – досліджує художню майстерність Григора Тютюнника, демонструє уміння автора застосувати лише потрібні слова, влучні художні засоби.

Який же ідейний зміст твору? (Утвердження добра, гуманізму, уславлення великої любов - найсильнішого почуття, даного Богом).

Хто не завершив твір на уроці, закінчити удома. Біографія В. Стуса.