Конспект уроку: Літературний авангард. Авангардні тенденції в українській поезії 1920-х років. Михайло Семенко. Поет-футурист, експериментатор

24.09.2018
187 переглядів
Авангардні тенденції в поезії 1920-х років. Михайль Семенко – поет-футурист, експериментатор. Урбаністичні мотиви лірики, їх змістова новизна, деструкція класичної форми в віршах
Тема уроку
Літературний авангард. Авангардні тенденції в українській поезії 1920-х років. Михайло Семенко. Поет-футурист, експериментатор
Мета уроку:

Навчальна мета: познайомити  школярів  із  головними  ознаками авангардизму і  футуризму як течіями модернізму у  українській поезії XX ст.; 

Розвивальна мета: розвивати навички аналізу поетичних творів; 

Виховна мета: виховувати зацікавлення незвичайними літературними явищами.

Тип уроку:
комбінований
Терміни і поняття:

Обладнання і матеріали: портрет М.Семенка, літературознавчі словники, вірші поета.

Хід уроку
Організаційний момент
Актуалізація опорних знань та перевірка домашнього завдання
Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

О куле  земна
Куле, прекрасна ти й велична
Як останній поет на тобі
Я… куле земна
І тобі таки справді співає
Останній на тобі поете
Цебто я -
Лірик океанів
І континентів
О куле земна –
Куле земна моя!
 

М. Семенко "Меридіан"

То хто ж він – кінцевий  поет земної кулі? Майстер епатажу у  українській поезії, нещадний критик заштампованих поетичних прийомів, карколомний експериментатор в  художній поетичній формі, прихильник верлібру, а у  цілому неординарна особистість поезії 20–х років XX вік . Це Михайло Васильович Семенко.

Основна частина уроку

Словникова робота

З’ясування за літературознавчим й  тлумачним словниками роль  слів: авангард, футуризм, урбанізм, епатаж, верлібр.

Авангард – один серед  етапів розвитку модернізму – мистецтво протесту і  руйнування. 

Футуризм - формалістичний напрям, особливими ознаками котрого  є заперечення реалізму, відкидання класичної спадщини, руйнування традицій й  прийомів старого мистецтва створенням нового стилю.

Верлібр – форма вірша, котра  не має наскрізної симетричної будови. Відсутній поділ на строфи, структурно наближений до пози. Рядки різної довжини. Притаманний фольклору.

Урбанізм – (від лат. – міський) – культ дуже великого промислового міста, його атмосфери, штибу життя.

Епатаж – скандальна витівка; поведінка, що порушує загальноприйняті норми й  правила.

Міні – лекція

Тепер спробуємо створити цілісне уявлення про одне з  відгалужень модернізму – футуризм і його представника у  поезії – М. Семенка.Насправді футуризм є виявом авангардизму – радикального етапу модернізму. Цей етап з'явився  в  роки 1-ї  світової війни й  у  різноманітних  формах є  у  сучасній літературі. Це мистецтво протесту і  руйнування. Авангардисти заперечують міщанство і  банальність культури. Вони жадають зруйнувати традиційний стиль життя. Саме тому  в  житті і  творчості вдаються до епатажних «вибриків», до пародіювання того, що в  суспільстві є священним й  непорушним. Їх  відтворення життя гротескне, цинічно – саркастичне. Втім, часто  така поведінка – це маска, під якою криється романтична вишукана душа. Метою авангардизму є зведення усе  до гри, щоб  показати несерйозність, дріб’язковість всіх  тих цінностей, котрі  звикли вважати серйозними і  важливими. Авангард надзвичайно  благополучно  здійснює  функцію оздоровлення суспільного життя і  мистецького смаку.

Футуризм – це перший й  найяскравіший вплив авангардистської течії у  модернізмі. Яким чином  уважається , поклав початок цьому напрямку 1909 р. італійський поет Марінетті. Цей стиль, суперечливий й  строкатий, розпадається на кубізм, егофутуризм, імажинізм, дадаїзм і інші. В  10-20-х роках XX вік  футуризм бурхливо розвивається в  Росії. Там існувала група «Гілея», до котрої  входили приймати  Бурлюки, У .Хлєбников, У .Маяковський, О. Гуро. У  українській літературі цей стиль в  1914 році під впливом російського футуризму започаткував Михайло Семенко 2-ма  збірками: «Дерзання» і «Кверофутуризм».

Створення інформаційного грона «Особливості футуризму як стилю»

  1. повне заперечення усіх  попередніх культурних і  естетичних традицій;
  2. намагання створити нове мистецтво, підпорядковане життю індустріального міста;
  3. домінування агресивного урбанізму (обожнення техніки, виробництва, точних наук, ворожість до «нетехнізованої» природи, до села);
  4. культ надлюдини, що задопомогою  техніки змінює світ;
  5. дегуманізація (перенесення уваги із  людини на механізм);
  6. експериментування із  формою: лексикою, тропами, фігурами, 
  7. звукозаписом (часто форма переважає над змістом).

Футуристичні угрупування

Ця течія у  мистецтві зародилась у  1-му  десятилітті XX столітті у  Італії. Духовні причини поява  даної  течії, її природу обґрунтував російський філософ М. Бердяєв. На думку мислителя, футуризм є наслідком утвердження нової епохи – індустріальної, міської, що прийшла на зміну патріархальній, сільській. Цілісний людський постать  зникає в  всезагальному розпорошенні.

Маніфест футуристів написав поет Філіпо Марінетті, оприлюднивши його в  паризькій газет «Фігаро» 1909 року. 1-шу  українську футуристичну організацію «Фламінго» створив Михайло Семенко в  1919 році. До неї увійшли Олекса Слісаренко, Гео Шкурупій, Володимир Ярошенко, художник Анатолій Петрицький. Символами футуристів були жовта лінія і жовта блуза, котру  пізніше  замінили синьою, що мали вказувати на їх  пролетарське походження. 1921 року Слісаренко формує  науково – мистецьку групу «Ком космос», крізь  рік перейменовано на «Аспанфут».

1927 року Михайло Семенко утворив організацію «Нова генерація» і  видавав до 1930 року під цією назвою журнал, котрий найсильніше європеїзував тогочасну українську літературу.

Михайло Семенко. Риси футуризму в його творчості

Семенко Михайло народився 1892 року у  селі Кибинці на Полтавщині, він був сином письменниці Марії Проскурівни. 1911 поїхав навчатися в  Психо-Неврологічний Інститут у  Петербурзі. Скінчивши дворічні загальноосвітні курси юнак став студентом природницько-історичного відділення педагогічного факультету. 1914 року М. Семенко опинився в  Києві. В. 1916 році мобілізований до армії. Служив військовим телеграфістом в  далекому Владивостоці. На Україну повернувся насамкінець 1917 року.

Дебютував М. Семенко у  "Українській хаті" (вірші "Дарунок, "Гріх", "Мов квітка"). 1-ша  збірка виходить 1913 року під назвою -"Prèlude". У  цю збірку увійшли мелозвучні, однак  неглибокі вірші. Це традиційна романсова лірика із  властивою їй елегійністю, безпосередністю почуттів. Вирішальні розміщення  теорії, котру  М. Семенко влучно означив як пошуковий футуризм, викладені у маніфестах 1914 року (вірші "Сам" й  "Кверофутуризм"), що були передмовами до збірок - "Дерзання" й  "Кверофутуризм". Спрямовувалися ці маніфести проти канонізації й  усякого культу у  мистецтві. Проголошувалися красота  пошуку" й  "динамічний лет". Кверофутуризм М. Семенко думав тимчасовим явищем як течію, однак  неодмінним  - як метод.

Повернувшись на Батьківщину, Семенко працює навдивовиж продуктивно й  тільки протягом 1918 року створює дев'ять поетичних циклів. Із  світів матеріальних вигнана моя міць нечувана" - так поет характеризує власний  стан й  додає: "стояв, чорні руки заломлюючи". В кінці  20-их років починається III період творчості поета. На тлі згортання стильового полілогу, в результаті уніфікації радянської літератури під дахом єдиного методу, відхід Михайля Семенка від власної поетичної системи був вимушений: йому, авангардистові, тяжко  було підкорятися не внутрішній, а продиктованій потребі писати, як усі.

1919 року проголосив "революційний футуризм" і  опублікував "ревфутпоему" - "Товариш Сонце" й  "Дві поезофільми". Був редактором журналу "Мистецтво". 1920 року видав одночасно  із  М. Любченко й  О. Слісаренком "Альманах 3-х ". 1921 року збірку "проміння погроз". Тоді ж організував "Ударну групу поетів футуристів", перейменовану на асоціацію панфутуристів "Аспанфут" (1922-1924 рр.), кредо і  маніфест котрої  були проголошені у  альманасі "Семафор в  майбутнє" (1922 року). Зазнавши критики літературних кіл, Семененко перейшов на позицію "лівого фронту" (укр. "ЛЕФ") й  перетворив "Аспанфут" на "Комункульт" (1924 року), водночас працював (1924 - 1927 рр.) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ. 1924 року видав в  "Кобзарі" дві збірки власних  творів 1910 - 1922 років, 1925 року збірку У  революцію" й  поезофільм "Степ"; 1927 року, одночасно  із  Г. Шкурупієм й  М. Бажаном, "Зустріч на перехресній станції" й  заснував нове об'єднання футуристів "Нова Генерація" із  журналом даної  ж назви (1927 - 1930 рр.). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірка "Малий кобзар й  нові вірші", 1928 року).

1930 року вийшов зібрання  памфлетів й  віршів "Європа й  ми" із  центральною тезою: Потрібно  вчитися в  Європи - це так, й не думати "ефіопою". Памфлети Семенка цікаві і  із  художнього боку: іронія згущується до сарказму, використовуються гротескні образи, поетика парадоксів, поєднання різноманітних  мовних стилів і т.п. . 

1930-их років визнав "помилковість" власних  колишніх позицій, виявом чого були збірки "Сучасні вірші" (1931), Із  радянського щоденника) й  "Китай у  огні" (1932). 

В  віршах 1932-33 років поет вже , "як усі", прославляє СРСР. Політичним твором того часу стала хіба що "Німеччина" (1936 року) - гостросатирична поема політичної, філософської думки, напівстилізована під манеру Г. Гейне. 

23 квітня 1937 року у  Києві ще відбувся творчий вечір Михайля Семенка, а крізь  3  дні його заарештували. 24 жовтня 1937 року Семенко був розстріляний одночасно  із  іншими українськими письменниками. В  серпні 1960-их років - реабілітований.

До війни українське письменництво черпало теми головним чином  із  села, адже  місто було українцям практично  чуже. Й  лише  після війни футуристи мов-то відкрили його для себе. Їх захопили подібні  почуття й  емоції, що вони не встигали переводити їх в  звиклі слова, а висловлювалися уривками слів й  окремими складами: “дир... бул... щил... ва... мак... кро... Футуристи дали українській літературі надзвичайно  значного  поступу, особливо Михайль Семенко. Вони розкріпачили й  урбанізували українську мову.

Рання футуристична творчість Семенка, просякнута урбаністичними і  мариністичними мотивами і  сюжетами, відзначається мовними й  формальними експериментами і  намаганням епатувати читача. Ми можемо відрізняти у  його віршах різноманітність тем, від оспівування київських предревніх каварень переходить до захоплення революцією, сприймаючи її зовнішньо, поверхово. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми і  відкидання класичних й  колишніх літературних надбань, наприклад спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-их років.

Семенко був "фігурою доби". Він одним з  найперших  розпочав  згуртовувати літературні сили; його аскетичні функціонувальні вірші - це гостроагітаційна, практично  лозунгова поезія, що реалізувала теорію "соцзамовлення", побудована за згубним для поетів-ліриків принципом раціоналізму. Семнко не одноразово  "проговорювався", висловлюючи невимовний сум й  затаєний біль від того, що "творчість сковано жорсткою й  жорсткою": "Писать про активність я мушу забуваючи людську душу".

Переконання Михайля Семенка: українська версифікація потребувала реформістських змін на котрі  "хатяни" й  молодомузівці із  їх половинчастою "модерністю" не пристали би.

Відколи Семенко став футуристом, він всяким чином  намагався форсувати ствердження у  українській поезії образної стихії міста, - це було його програмним моментом. Михайль Семенко-імпресіоніст зображує  звук й  колір, динаміку міста, зображає  його у  різноманітні  пори року.

Поезія Михайля Семенка довго, набагато довше, аніж російських футуристів, "не приймала" революційної тематики. Почасти це дивувало, адже  Семенко ще в  Владивостоці вступив до лав РСДРП(б), працював в  більшовицькому підпіллі, а у  своїй творчості попервах відтворив тільки психологічну реакцію на негативні підсумки  революції.

Михайло Семенко видав більше  20 збірок різної мистецької вартості: «П’єро задається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює», «Кобзар», «Проміння погроз», «Зібрання творів». 

Поет екзальтовано захопився революцією і  вітав її як руйнацію традиційних устоїв життя. Звідси надмірне уживання революційної риторики, публіцистичність в  багатьох творах. Семенко вибудував у  українській поезії культ урбанізму. Він запов’язався зруйнувати селянську основу поезії. Замість споконвічної мрійливості і  лагідності Семенко «малює» динамічний урбаністичний пейзаж. Він величає автомобілі, локомотиви, задимлені міста. 

Культ урбанізму створив особливий стиль поета: «телеграфний стиль» , синтаксичний максималізм, введення розмовно-побутової й науково-термінологічної лексики. Або  не головна мета Семенка – футуриста – експериментувати із  формою. Найпопулярніший його здобуток – віртуозний звукопис, вибудуваний за динамічним, музичним принципом.

Авангардські твори митця написані верлібром. В  «Поемі повстань» він закликав поетів: «Поети, зривайте метр! Ляжте під колеса революції». Слово й  фрази поет розташував в  графічні конструкції, вдався до акростихів, різноманітних  комбінацій слів, бажаючи усім цим викликати певні суб’єктивні почуття. 

Аналіз  поезій М. Семенка (за хрестоматією). Поезія «Місто»

  1. визначіть головний мотив твору;
  2. поясніть особливість побудови вірша; відсутність строф, рядки - слова, рядки-склади, відсутність розділових знаків;
  3. назвіть авторські неологізми;
  4. назвіть образи твору (автомобілі, дим, бензин, образ задимленого міста);
  5. поясніть, яку роль відіграє нагнітання приголосних звуків у поезії, які приголосні повторюються, як називається це явище? (алітерація: бі, бо, бу, бігорух; палять, пах, паска; кохають; 
  6. життєдать, життєрух,  життєбензин).
  7. Чи є цей вірш верлібром? (Так)
  8. Наведіть приклади дисонансу (співзвучність, при якому приголосні збігаються, а голосні різні: елі-мілі; жить-благать).

Аналіз поезії «Товариш Сонце»

1. Яким чином  автор встановив  жанр твору? (революційний футуризм)

2. Визначте жанр твору (громадянська лірика)

3. Визначте провідний мотив (заклик до об’єднання для спільного руху в  майбутнє; створення колективного образу будівничого нового життя)

4. Котра  частка  мови переважає в  творі, із  якою метою Семенко це робить? (дієслова створюють в  читача ілюзію руху)

5. Знайдіть приклади:

повторів;

тавтології;

градації;

анафори.

6. Що символізує постать  сонця в  поемі? (нове життя).

 

Закріплення знань і вмінь

Інтерактивна вправа «Мікрофон»:
«На уроці для мене було відкриттям…..

Підведення підсумків
Надання домашнього завдання

Самостійно проаналізувати поезії М. Семенка «Тротуар», «Меридіан».

Коментарі ( 0 )

Залишити коментар

ГДЗ з української літератури

Підписатися на оновлення

Залиште свою едектронну адресу, щоб отримувати останні новини та оновлення на сайті yrok.net

Всі права захищено.

Копіювання матеріалів без зміни заборонено.

При використанні матеріалів обов'язкова наявність активоного посилання (не закритого для індексування пошуковими системами) на джерело.