Конспект уроку: Поняття про глобальні проблеми людства, роль світової громадськості у їх розв’язанні

Бесіда.

1) Пригадайте із курсу 9 класу, що таке глобальні проблеми людства.

2) На котрі групи можна розподілити глобальні проблеми?

3) Чому для вирішення глобальних проблем необхідне міжнародне співробітництво?

Вступне слово учителя .

В XX ст. усі галузі суспільної роботи розвивалися високими темпами, тому саме і соціальні переміни стали більше глибинними. Крах колоніальних імперій, успіх національно-визвольного руху, синтез незалежних держав продемонстрували органічний взаємозв'язок внутрішньодержавних й загальносвітових процесів, прискорили міжнародний поділ праці, себто формування єдиного світового господарства, єдиної світової економіки — глобального всесвіту . Визначальний вплив на ці процеси мала НТР, котра змінила продуктивні сили отже , що їх вплив на навколишнє середовище набув катастрофічних масштабів. Так з'явились глобальні, себто загально-планетарні проблеми..

Склад учасників конференції: доповідачі (за числом глобальних проблем), інші школярі — «кореспонденти», що пропонують після доповідей запитання для обговорення.

Вступне слово учителя .

Глобальними проблемами називаються проблеми, що, по-перше, стосуються усього людства, всіх країн, народів й соціальних прошарків ; по-друге, призводять до значних економічних й соціальних втрат, а в випадку їх загострення спроможні загрожувати існуванню людської цивілізації; по-третє, вимагають для розв'язання співпраці спільних дій урядів й народів.

Ось далеко не повний перелік оцих проблем:

—проблема запобігання новій світовій війні і міжнародному тероризму;

—проблема забезпечення господарської роботи природними ресурсами; '

—проблема забруднення оточуючого середовища;

—демографічна проблема;

—проблема відсталості країн, що розвиваються.

1-і доповідач.

Глобальних проблем, із якими людство зіткнулося у XX ст., надзвичайно дуже багато . Яка ж з них потребує першочергового розв'язання? Це проблема запобігання війні, саме тому що в світі, що нагромадив таку кількість ядерної зброї й розробив ядерні технології, локальний військовий конфлікт в абиякий момент спроможний стати глобальним. Обмежити вплив ядерної катастрофи на навколишнє середовище неможливо,

що довела аварія на Чорнобильській АЕС, саме тому застосування ядерної зброї просто винищить усе живе на планеті, й усі інші проблеми щезнуть. Розв'язання глобальної проблеми війни потребує припинення гонки озброєнь й роззброєння.

Звернемося до цифр. В початку 1990-х рр. щорічно в світі на війкові потреби витрачався 1 трлн доларів — стільки ж коштував увесь світовий ринок послуг, в 3 рази більше — повний оборот світової зовнішньої торгівлі. Уявіть, як змінили б обличчя нашої планети ці кошти, вкладені у розв'язання других глобальних проблем.

І Кореспондент.

Чи можна назвати країни всесвіту , котрі лідирують за обсягом військових витрат?

1-і доповідач.

Практично половина світових військових витрат припадає на дві держави — США й Росію. Декотрі країни, ����айперше учасники довготривалих військових конфліктів (зона Перської затоки, Північна Корея і інші), витрачають на військові потреби більше 10 Відсотків власного ВВП.

П'ять держав сучасного всесвіту є «офіціально ядерними»: США, Росія, Франція, Немала Британія, Китай. Однак чимало країн (Ізраїль, Паки-шан, Індія, Іран, КНДР) стоять на різноманітних ступенях створення власної ядерної зброї. Величезне занепокоєння світової спільноти викликають ядерні дослідження у мусульманських державах і КНДР.

В кінці XX ст. зовнішньополітична конфронтація поступово стала витіснятися прагненням до взаєморозуміння й співпраці. В 1988 р. США й СРСР уклали договір про ліквідацію ракет середнього радіуса дії. В 1994 р. від статусу ядерної держави першою відмовися Україна, котра на той момент мала 3-й за потужністю ядерний потенціал в світі. Слідом за Україною від ядерної зброї відмовилися Казахстан й Білорусь.

Зараз більша кількість регіональних конфліктів з'являється на національній або ж релігійній основі. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що з'явилась на південних межах колишньої світової системи. Вона простягнулась від Південної Європи (держави колишньої Югославії) крізь Кавказ (Грузія, південь Росії), Південно-Західну Азію (проблема Курдистану, Ірак) до Центральної й Південної Азії (Афганістан, прикордонні райони Індії й Пакистану). Регіональні Конфлікти часто породжують ще одну нинішню проблему — міжнародний тероризм.

Розв'язання військової напруженості потребує не лише роззброєння, однак і готовності конфліктуючих сторін до ведення переговорівпевних взаємних поступок.

2-і допов й дач.

Демографічна проблема — що це таке? Звернемося до визначен­ня: демографія — наука про закономірності відтворення населення у суспільно-історичній обумовленості цього процесу. Демографія, як всяка наука, застосувує власні методи отримання інформації й оперує такими типами даних:

—аналіз населення за віком, родинними стосунками, фізичними умовами, етнічними групами, родом занять й суспільним станом. Цей аналіз дає дозвіл визначати розмір й густоту окремих прошарків населення;

—зміна кількості населення в результаті народження й смерті, якості населення — унаслідок шлюбу;

—статистика переміщень населення й результатів оцих переміщень в відношенні до економічних умов життя;

—статистика злочинів, незаконних дій, самогубств;

—рівень освіти населення;

—економічна й соціальна статистика, у саме тому числі у галузі страхування.

Якщо демографія — настільки різностороння наука, котру саме глобальну проблему прийнято називати демографічною?

Кількість населення Землі завжди росте й уже перевищила 6 млрд осіб, викликавши демографічну проблему перенаселення. Початком даної проблеми став демографічний вибух 1950—1960-х рр. в державах Азії, Африки й Латинської Америки. Переважна більша кількість населення сучасного всесвіту живе у державах , що розвиваються, й частка оцих країн в світовому населенні завжди росте.

Сама тільки зростаюча кількість населення всесвіту не є позитивним або негативним фактом. Проблема заключається у саме тому , що зростання кількості населення за темпами перевищує економічний й соціальний роз виток, себто зростає кількість безробітних, бідних, безграмотних, людей, що голодують, гіршає якість життя.

Загалом в світі спостерігається стійка тенденція зниження темпів природного приросту населення, одначе у окремих державах й регіонах високі темпи зростання населення призвели до ускладнення демографічної ситуації. Вирішить проблему ймовірно задопомогою прове­дення відповідної державної демографічної політики. Індія й Китай, приміром , проводять демографічну політику зменшення народжуваності, підвищуючи мінімальний вік вступу до шлюбу, видаючи дозвіл на народження дитини, вводячи фінансові санкції.

Кореспондент.

Чи є демографічна проблема у нашій країні?

2-і доповідач.

На жаль, демографічна криза у Україні продовжується. Для країни характерною є інтенсивна депопуляція, себто здійснюється зменшення кількості населення країни. Відсутнє просте заміщення поколінь (смертність практично удвічі перевищує народжуваність). Україна теж стоїть перед проблемою «старіння нації».

3-і доповідач.

Проблема забезпечення господарської роботи природними ресурсами — ровесниця самої господарської роботи людини. Турбота про запаси необхідних ресурсів не лише на даний момент, однак і на перспективу постійно була характерна людям, одначе в наш час споживання ресурсів досягло величезних масштабів й продовжує зростати.

Чи зуміє людство забезпечити себе необхідними ресурсами у самому найближчому майбутньому? Це питання гостро постало в 1970-х рр., коли нафтова криза, що вибухнула, передусім позначилася на транспорті, а згодом — й на світовій економіці загалом. Першим відреагувало автомобілебудування, запропонувавши нові економічні моделі, котрі виготовлені із меншої кількості дефіцитних матеріалів (передусім металів) й споживають меншу кількість пального. Інші галузі перейняли практику ресурсозберігання й мінімізації, відкривши широкий шлях впровадженню мікротехніки.

Розрахунки довели, що абсолютної нестачі мінеральних ресурсів на сьогодні не є й у перспективі не передбачається. Втім є відносна обмеженість сировинних ресурсів, котра зумовлена можливостями геологорозвідки, погіршенням природно-географічних умов видобутку багатьох видів мінеральної сировини, складностями її доставки із місць розробки, звичайно віддалених від районів споживання, нерівномірністю розташування запасів і т.п. .

Кореспондент.

Яким чином можна рішить сировинну проблему або ж хоч б знизити її гостроту?

3-і доповідач.

Шляхи вирішення сировинної проблеми не лише розроблені, однак і достатньо активно використовуються розвиненими країнами. Йдеться впровадження нових ресурсозберігаючих технологій й технологічних процесів, раціонального застосування ресурсів в виробництві (приміром питна вода не зобов'язана використовуватися для промислових потреб, а метали — там, де їх можна замінити пластмасами), застосування повторної сировини.

4-і доповідач.

Проблема відсталості країн, що розвиваються, на перший погляд, практично не торкається інтересів держав із більше високим рівнем соціально-економічного розвитку. Втім ми живемо у епоху глобального всесвіту , де відділити себе від власних близьких або ж далеких сусідів просто неможливо. Яким же чином відсталість деяких країн позначається на усьому світі? Є декілька аспектів даної проблеми.

Екологічний: економічна відсталість країн, що розвиваються, пе­решкоджає розвиткові екологічної роботи , тим самим порушую­або всесвітній екологічний баланс. Так, хижацьке вирубування еквато­ріальних лісів Африки й Латинської Америки винищує «зелені легені» планети, виробництво чавуну у Китаї призводить до забруднення атмосфери, гідросфери й ґрунтів і т.п. .

Епідеміологічний: часто саме на території країн, що розвиваються, з'являються осередки епідемій, котрі звідти розповсюджуються на території других країн, загрожуючи здоров'ю людства. Низький рівень розвитку медицини й соціального захисту у оцих державах не лише не перешкоджає поширенню інфекційних захворювань, а навіть сприяє мутаціям хвороботворних мікроорганізмів, підвищенню їх життєстійкості і небезпечності.

Міграційний: низький рівень життя й напружена військово-політична обстановка у державах , що розвиваються, стають головними причинами зростання потоку біженців. Громадяни країн, що роз­виваються, часом практично вимушені емігрувати до других країн, порушуючи обмеження на у 'їзд. Нелегальні іммігранти (приміром із Грузії, Вірменії, Мексики, В. #39;єтнаму і т.п. ) провокують активізацію злочинної роботи — контрабандних перевезень людей.

Правоохоронний: слабкий розвиток економіки забороняє ефек­тивно працювати правоохоронним органам країн, що розвиваються, унаслідок чого зростає рівень злочинності.

Культурний: перенаселення, низька якість життя призводять до знищування історичних цінностей. В Індії, приміром , для сплати зовнішнього боргу були переплавлені на злитки тисячі найунікальніших творів мистецтва. Широко славетна «піратська» спеціалізація деяких поселень у Азії: дуже багато поколінь «розкрадачів гробниць» продають історичні цінності, здобуті варварським способом, іноземним туристам.

В результаті ми стикаємося з загальною проблемою гальмування, стримування загальносвітового поступального розвитку.

Кореспондент.

Яким чином світова спільнота спроможний урегулювати проблему відсталості країн, що розвиваються?

4-і доповідач.

Різноманітні міжнародні організації й фонди надають матеріальну й , гуманітарну допомогу: засновують спільні підприємства, інвестують капітал, розвивають сферу туризму, навчають кадри.

5-і доповідач.

Чверть віку назад було відмічено різке погіршення якості навко­лишнього середовища — забруднення повітря, гідросфери й ґрунтів, зростання шумових навантажень, засмічення відходами людської діяльності дуже велеких територій, збіднення видового складу рослинного й тваринного всесвіту . Так людство вперше зіткнулося із екологічною проблемою, що набула планетарних масштабів.

Сучасна екологічна ситуація характеризується надзвичайною напруженістю, оскільки суть екологічних проблем заключається у конфлікті й поміж зростаючою природоперетворювальною діяльністю людини й протесами, котрі регулюють динамічну рівновагу у біосфері.

Безумовно, навіть саме тільки застосування техніки у процесі «обміну речовиною й енергією» поміж людиною й природою призводить Ідо порушення балансу природних сил й ресурсів. Втім загроза екологічної кризи стала реальною крізь те, що індустріальний розвиток [цивілізації довгий час проходив за принципом вседозволеності: вирубувалося стільки лісу, скільки вимагало виробництво; крізь моду на; хутро, шкіру або ж кість повністю знищувалися декотрі різновиди тварин; для ' потреб меліорації бездумно відбиралася кількість води, котру не можна було поповнити природним шляхом, і т.п. . Глобальність екологічної [проблеми потребує таких же глобальних, загальних дій.

Кореспондент.

В. можете навести приклади таких дій?

5-й доповідач.

Наочним взірцем є ряд міжнародних договорів, спрямованих на охорону Світового океану: заборона на поховання у його водах радіоактивних відходів, мораторій на видобуток зникаючих видів китів, морських видр — каланів і інші угоди.

Учитель та учні аналізують найбільш цікаві доповіді й запитання, труднощі, що виникли в ході «конференції», проводять оцінювання га самооцінювання.

1) Опрацювати текст підручника [7, § 22—24].

2) Підготуватися до уроку тематичного оцінювання.