Конспект уроку: Око. Вади зору. Окуляри

Зір

Більшу частину інформації про довкілля й усі зміни, що відбуваються у природі, ми отримуємо через зір.

Око сприймає світло й передає сигнали у мозок людини. Мозок, прийнявши сигнали по нервових волокнах, створює зорове відчуття.

Котра будова ока? Як воно сприймає світло, що іде від оточуючих предметів? На дані запитання ми дамо сьогодні відповідь.

Будова ока

За формою око нагадує кулю діаметром близько 24 мм.

Воно оточене трьома оболонками. Зовнішню непрозору оболонку звуть склерою, чи білковою оболонкою. Склера - тверда й міцна оболонка, котра оберігає око від механічних пошкоджень. В передній частині вона переходить в прозору рогову оболонку - рогівку, що має форму опукло-вгнутої лінзи.

За рогівкою розміщена передня камера, що заповнена прозорою рідиною. Між передньою та задньою камерами розташований кришталик. Задня камера заповнена скловидним тілом.

Склера переходить в судинну оболонку. Вона складається з сплетіння кровоносних судин, що живлять око. Спереду судинна оболонка переходить в райдужну, котра має певний колір, неоднаковий в різноманітних людей. В центрі райдужної оболонки являється отвір (зіниця), через котрий світло потрапляє у око. Діаметр зіниці здатний змінюватися від 2 до 8 мм.

Внутрішня сітчаста оболонка (чи сітківка) вкриває усе дно ока, окрім його передньої частини. Сітківка складається із розгалужень зорового нерва, котрі закінчуються світлочутливими елементами - колбочками й паличками. Зоровий нерв входить у око в задній його частині. Частину сітківки, у котрій зоровий нерв виходить із ока, звуть сліпою плямою, а найбільш чутливу ділянку - жовтою плямою.

Око. Заломлюючі частини ока

Світло, проходячи у оці через неоднакові його частини, поступово заломлюється, в результаті чого на сітківці формується чітке обернене зменшене зображення предмета.

Першого заломлення світло зазнає у рогівці. Заломлені промені, пройшовши передню камеру, потрапляють на кришталик, котрий має форму двовипуклої лінзи, та переходять в скловидне тіло. Пройшовши скловидне тіло, світло потрапляє на сітківку, створюючи на ній зображення предмета.

Акомодація ока - 1

Предмети, що ми розглядаємо, розташовані на різноманітних відстанях від нашого ока. Таким чином, зображення, виходячи із формули лінзи 1/F = 1/d + 1/f, теж має бути на різноманітних відстанях. Однак, око має незмінні розміри й зображення завжди формується на одній відстані - на сітківці.

Неважко зрозуміти, що, якщо відстань f залишається незмінною, а відстань d здатний змінюватися, то чітке зображення отримаємо, якщо буде змінюватися фокусна відстань ока.

Дослідом встановлено, що ми можемо розглядати як далекі предмети, так й ті, що розташовані від ока на відстані біля 10 см.

Зображення предмета формується на сітківці незалежно від відстані до нього.

Акомодація ока - 2

Із свого досвіду ви знаєте, що, розглядаючи далекі та досить близькі предмети, ми напружуємо зір та очі швидко втомлюються. Чому?

Кришталик, котрий являється частиною оптичної системи ока, прикріплений до склери м'язами, що здатні змінювати його кривизну, тобто його фокусну відстань.

Чим більше змінюється кривизна кришталика, тим більше напружуються м'язи. Саме тому саме при розгляді далеких та близьких предметів м'язи стомлюються.

Дякуючи саме тому, що м'язи змінюють форму кришталика, зображення предмета завжди формується на сітківці. Властивість ока пристосовуватися до розглядання предметів, що розташовані на різноманітних відстанях, звуть акомодацією.

Акомодація ока - 3

Прослідкуйте уважно, як змінюється форма кришталика, якщо ми розглядаємо предмети на різноманітних відстанях.

Якщо предмет розташований далеко, м'язи дещо розтягують кришталик, він стає вузьким. По мірі наближення предмета кривизна кришталика стає більшою.

При відстані до предмета 25-30 см м'язи його майже не напружені. При меншій відстані кривизна поверхонь стає більшою, тобто розглядання предмета вимагає певних зусиль.

Пам'ятайте! Очі стомлюються найменше, якщо відстань до книги, зошита або інших предметів складає близько 25 см. Бережіть зір!

Зіниця

Око надає нам інформацію про оточуючий світ за різноманітних умов: взимку, влітку, опівдні і в вечірній час. Освітленість предметів за даних умов неоднакова.

Як регулюється кількість світла, що потрапляє у око?

Зіниця, як ви уже знаєте, має розмір від 2 до 8 мм. Її діаметр змінюється залежно від кількості світла, що потрапляє до ока. Саме тому у ясний сонячний день розмір зіниці якнайменший, а у темряві у око потрапляє більше світла, за рахунок розширення зіниці.

Зміна діаметра зіниці здійснюється рефлекторно, тобто незалежно від нашого бажання.

Вади зору

В нормальному оці зображення предметів, незалежно від відстані до них, завжди формується на сітківці.

Якщо око чи м'язи, що утримують кришталик, отримали вроджений дефект чи із часом втратили власну еластичність, зображення здатний бути перед сітківкою чи за нею. У обох випадках зображення буде нечітким, не будуть розрізнятися деталі.

Першу ваду зору звуть короткозорістю, другу - далекозорістю.

Окуляри

Недоліки зору усувають з допомогою окулярів - збиральних чи розсіювальних лінз, поставлених перед оком.

При короткозорості ставлять розсіювальну лінзу, підібрану так, котрі зображення перемістилось внаслідок розсіювання променів на сітківку.

Для далекозорого ока промені, що потрапляють у око, треба звести ближче. Для даного застосовують окуляри з збиральними лінзами.

Пам'ятайте! Якщо при читанні літери розпливаються чи очі швидко стомлюються, треба звернутися до лікаря. Не дозволяється підбирати окуляри самостійно!

Нові поняття

Акомодація - це властивість ока утворювати чітке зображення предметів за рахунок зміни кривизни кришталика

Відстань найкращого зору - відстань 25-30 см. Якщо предмет перебуває на даній відстані, очі працюють із мінімальним напруженням

Далекозорість – це вада зору, коли промені, після заломлення у оці створюють зображення за межами ока

Зіниця - отвір в райдужній оболонці, через котрий світло потрапляє у око

Короткозорість – це вада зору, коли промені перетинаються ближче жовтої плями

Кришталик - частина ока у формі двоопуклої лінзи

Рогівка - передня частина зовнішньої оболонка ока, у котрій здійснюється заломлення променів

Сітківка - внутрішня світлосприймальна оболонка ока, котра складається із розгалужень зорового нерва, що закінчуються чутливими елементами - колбочками та паличками

Склера – це зовнішня захисна оболонка ока