Конспект уроку: В.Підмогильний. Роман «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста

На минулому уроці, присвяченому життєвому й творчому шляху У.Підмогильного, ми зазначали, що для його творчості характерний психологізм, а із його ім’ям пов’язана інтелектуально – психологічна лінія розвитку української літератури. В сучасній літературі цю традицію продовжує Валерій Шевчук. Із цим напрямом тісно пов’язана тема інтелігенції в суспільстві. Доцільно навести слова критика Михайла Доленго: « Валер’ян Підмогильний надає класично яскраві приклади зовсім іншого емоційного тону творчості – тону звичайного не для буржуазії і не для трудової групи, а властивого для інтелігенції.»

Таким чином, темою роману є життя новоявленого інтелігента Степана Радченка в великому місті, пошук власного місця в ньому. А проаналізуємо постать головного героя, із’ясуємо його світоглядну й психологічну еволюцію за таким планом:

Яке втілення знайшов в творі У.Підмогильного світовий мотив підкорення людиною міста?

Чому постать Степана Радченка іменують маргінальним?

Герой – завойовник міста або його жертва?

Вчитель Світова література має низку таких постатей міста, в французів О. де Бальзака, Є. Золя, Г. де Мопассана найдемо величні образи Парижа, в російських письменників А. Бєлого, Ф. Достоєвського – Петербурга, в англійців Ч. Деккенас й В. Пеккерея – Лондона. Цю традицію можна віднайти ще й у українській літературі, наприклад в творах І. Нечуя – Левицького бачимо панорами Києва.

Роман У.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва початку 20-х років ХХ вік. Постать міста – ключовий в романі. Бачимо його різним: яскраво-сонячним й похмурим. Автор малює жебрацькі околиці із хлівами, худобою й елітні квартали із розкішними квартирами, вокзал й казино, театр й пляж, кав’ярні й базар. Місто разом з тим й хаотичне, й гармонійне. Воно живе власним життям. Й ти або ж приймаєш його ритм, або ж міське життя не для тебе. В романі світовий мотив підкорення людиною міста як шлях розвитку людської цивілізації набув модерністичного забарвлення, психологічно – філософського трактування. З розвитком міст тисячі сільських хлопців й дівчат потягнулись до них. Поміж них герой твору, Степан Радченко, їде на навчання на 3 роки, як він міркує, однак лишається навічно. Степан проходить болісну еволюцію характеру, завойовуючи місто.

Бесіда.

1. Яким ми бачимо героя в початку твору? Що за почуття володіють ним, коли він вперше ступив на міські вулиці?
2. Що зближувало Степана й Надію?
3. Чому отримавши листа із села, Степан рішає не повертатись туди, хоч ще не був добре влаштований в місті?
4. Яким чином змінюється відношення Степана до міста у процесі зростання кількості його життєвих успіхів?
5. Чому Степан Радченко відносно легко увійшов у літературні кола міста, спромігшись зайняти непогану посаду?
6. Чому жодній з жінок, із якими герой був близький, він не дав щастя? Чи справедлива теза, що усіх їх Степан лише застосовував? Прокоментуйте слова Зоськи: «Душа в тебе погана».
7. Чому, досягши успіху, Степан Радченко раптом забажав змінити власне міське життя на сільську працю? Котру значення в цьому зобов'язана була зіграти Надія?
8. Яким чином ви думаєте, або допише письменник Стефан Радченко повість про людей?

Тріумф істинний або вимріяний героєм звучить в рядках: «Воно (місто) покірно лежало внизу… й простягло йому із пітьми горбів гострі кам’яні пальці…»

Головну увагу автор зосереджує на «діалозі» героя й Міста. На фоні міста характер героя змінюється. Цим нюансом твір Підмогильного відрізняється від зарубіжних аналогів. До міста Степан приїжджає із благородними намірами й вивчитись, й повернутись у село. Навіть переживаючи ворожість до Міста, відчуває, що те завойовує його душу. Сильна натура, Степан, в власну чергу, жадає завоювати Місто. В цьому він не гребує ніякими засобами. Жінок, котрі любили його й поміж котрих Степан шукав спокою, він застосовував в досягненні власної мети. Штучність, фальшивість поведінки багатьох городян герой не відкине, а швидке перейме. Після досягнення певного становища він відчуватиме власну самотність. Саме тому усе частіше спливатимуть спогади про село. Місто не принесе Степанові гармонії й спокою. Тип Степана Радченка характеризують як маргінальний.

Маргиналії ( лат. Targo – край, межа). Нотатки на берегах сторінки, зроблені читачем; в переносному значенні – жанроутвори, що є відгуком автора на певні тези у творах других авторів.

В сучасній літературі це тип людини, що опинилася на межі села і міста, начебто провисла поміж власним природним середовищем, яке не у змозі відкинути, й новою, не у усьому зрозуміло культурою міського життя. Насамперед герой ненавидить місто, оскільки боїться його. Автор застосувує метафори «ненажерне місто», «лещата міста», «темна безодня міста». Він, Степан, себе відчуває «жалюгідним селюком поміж галасливого міста», « одним із велика кількість непомітних тілець поміж каменю і розпорядку». Саме тому поміж міських будівель, побачивши край місяця, несказанно зрадів: «Спокійний місяць, такий, я й він, сільський мандрівець, приятель його дитинства і вірних юнацьких мрій, втишив йому те злісне почуття, що була навіяла вулиця». Недаремно, в початку твору й у кінці спливає постать Надійки – сільської дівчини. Насамперед Степан тримається за неї, допоки почував себе невпевнено в місті. Адже дівчина – уособлення села: добра, наївна, щира, боязка. А в кінці роману ностальгія за селом знов приводить героя до даної жінки. Однак його уже зустрічає не природна щирість почуттів й емоційність, а холодно втомлена маска заміжньої жінки. Міська прагматичність, раціоналізм, потреба захи��ати себе примушують колишніх «селюків» «одягти» маски. Розробку маргінальних типів продовжив у українській літературі Григір Тютюнник. Достатньо пригадати його оповідання «Оддавали Катрю».

Проблемне питання: «Степан Радченко – завойовник міста або його жертва?»

( Вчитель пропонує скласти порівняльну таблицю. Можливі різноманітні варіанти.)

1. Степан Радченко як завойовник:

1. Навчився гарних манер, може «подати» себе в товаристві
2. Стає славетним письменником…
3. Заробляє гарну посаду
4. Досягає матеріального добробуту (квартира, гроші, одяг)…

2. Степан Радченко як жертва:

1. … й не має поруч коханої жінки, близької людини, к��му можна вилити душу.
2. …й не має справжніх друзів.
3. …за рахунок одного оповідання, а повість про людей так й не написана.
4. …однак це тільки маска, під якою усе прораховується наперед.

Яким чином бачимо, місто дало герою й разом з тим забрало. Я розумію, що в усякого із вас своя шкала цінностей.

Школярі виражають власні міркування, дають відповіді на проблемне питання.

«Воно покірно лежало внизу…». Цей кінцевий авторський штрих про місто сприймається неоднозначно. Так, в цей момент він себе відчуває щасливим, переможцем. Адже тільки Степан познайомився з красивою жінкою Ритою, котра відповіла йому взаємністю. Однак Рита – це маска, фальш, як й усе, що оточує Степана Радченка. Перемога Степана над містом тільки короткочасна.

Сучасний літературознавець Раїса Мовчан міркує, що «герой, всупереч своєму внутрішньому настановленню, уже ж проходить шлях зовнішнього поступу, саме тому його загальна еволюція є шляхом у нікуди».

Написати твір на одну з тем:

1. «Постать Міста у однойменному романі У.Підмогильного»
2. «Постать Степана Радченка»
3. «Жіночі образи у «Місті».