Конспект уроку: Хімічні формули ре­човин. Валентність хімічних елементів

Привітання вчителя і учнів. Перевірка присутніх. Перевірка готовності класу до уроку.

Два-три учні записують на дошці вибрані ними формули складних речовин. Витираємо однакові, щоб не повторювалися. Ще два-три учні дописують тільки ті формули, яких ще немає на дошці. Наприклад:

HCl, Cu, CO2 …

Таким чином, на дошці записані 10—12 формул речовин.

Повідомлення класу теми і мети уроку.

Визначити завдання на урок та шляхи досягнення поставлених цілей.

Хімічна символіка— це алфавіт для складання формул хімічних сполук — «хімічних слів».

Крім символів хімічних елементів, що наведені в періодичній систе­мі хімічних елементів, для запису формул використовують індекси, які вказують число атомів у молекулі, простій або складній речовині.

Отже, хімічна формула — це умовний графічний запис молекули і простої або складної речовини з допомогою хімічних символів та ін­дексів.

У кожної речовини є тільки одна хімічна формула.
1) Що показує хімічна формула? .

Атоми яких хімічних елементів входять до складу молекули речови­ни, або скільки атомів кожного хімічного елемента входить до складу молекули речовини. Наприклад, запис СО2 означає, що молекула вуг­лекислого газу складається з одного атома Карбону і двох атомів Оксигену, читається СО2.

Розгляньмо і прочитаймо по ланцюжку формули речовин, написані на дошці.

(Учні по черзі читають формули.)

2) Як показати визначену кількість молекул?

Для цього використовують коефіцієнти — додатні цілі числа, що показують кількість молекул. Наприклад, запис 5СО2 означає п'ять молекул вуглекислого газу, 2СО2 — дві молекули вуглекислого газу, а СО2 — одну молекулу.

Запишіть:

чотири молекули води - 4Н 2О;

десять молекул кисню - 10 О2;

три молекули водню — 3Н2;

п'ять атомів сірки — 5S.

3) Повернімося до молекул складних речовин на дошці.

Один з учнів - у довільному порядку розставляє перед формулами ре­човин невеликі цілі числа.

Чи змінилася кількість атомів кожного хімічного елемента в моле­кулі? Ні.

А якщо взяти не одну молекулу, а ту кількість, на яку вказує кое­фіцієнт? Наприклад: 4Н 2О— в одній молекулі, як і раніше, два атоми Гідрогену, але в чотирьох молекулах їх вісім.

Давайте порахуємо кількість атомів у наших складних речовинах на дошці. По ланцюжку у зворотному порядку називаємо кількість атомів кожного елемента в n молекул речовини.

Валентність

Чому атоми хімічних елементів утворюють молекули в суворо визначеному співвідношенні?

(Атоми мають властивість, що визначає здатність атома певного хі­мічного елемента приєднувати певне число атомів інших елементів)

Ми будемо називати цю здатність валентністю. За одиницю валентності приймають валентність атома Гідрогену.

Вона дорівнює 1. Вважають, що Гідроген у сполуках одновалентний. За кількістю атомів Гідрогену, що може приєднати атом, можна визначити його валентність. Наприклад, НС1: у Хлору в цій сполуці валентність І, тому що він приєднує один атом Гідрогену.

За правилом: сума одиниць валентностей атомів одного елемента дорівнює сумі одиниць валентностей іншого елемента.

Н2S — у Сульфуру в цій сполуці валентність II;

РН3 —у Фосфору валентність III;

СН4 — у Карбону валентність IV.

Самостійна робота за навчальною таблицею

Учень одержує завдання в одному зі стовпців А, Б, В, Г, Д, Е записа­ти кількість атомів у молекулах простих і складних речовин.

Як коефіцієнт прийняти цифру — номер рядка. У такий спосіб учні описують формули 12 речовин. Учитель протягом самостійної роботи коригує дії учнів.

Тренувальні вправи на визначення валентностей за формулами бінарних сполук

Слід відзначити, що багато які з атомів не мають постійної валент­ності. Наприклад, атом Карбону в сполуках може виявляти валентності II і IV: СО і СО2.

Атом Оксигену О має в більшості своїх сполук з іншими елементами валентність II.

— У чому причина відмінності цих двох формул? (У валентності атома Карбону)

Для визначення валентності елементів можна використати періо­дичну систему. Для цього скористаймося такими рекомендаціями:

• для атомів елементів І, II, III груп головної підгрупи валентність за­вжди дорівнює номеру групи;

• для атомів елементів IV, V, VI, VII груп головної підгрупи найбільша валентність у сполуках з Оксигеном дорівнює номеру групи;

• для атомів елементів IV, V, VI, VII груп головної підгрупи валент­ність у сполуках з Гідрогеном дорівнює 8 мінус номер групи;

• для атомів елементів зі змінною валентністю валентність указується в дужках поряд з назвою або хімічним символом елемента;

• валентність можна розрахувати за валентністю атома з відомою ва­лентністю в бінарних сполуках.

Разом із класом виконуємо завдання.

1) Розрахуйте валентність атомів у сполуках за валентністю атома Гід­рогену

2) Розрахуйте валентність атомів у сполуках з Оксигеном.

(НСК = 6, обчислюємо додаткові множники для кожного елемента в сполуці (міжпредметний зв'язок з математикою).)

3) Робота в парах.

Пари одержують картку з номером валентності.

• Виберіть з переліку сполуки Оксигену з атомами хімічних елементів з валентністю:

пара 1 — II;

пара 2 — III;

пара 3 — IV;

пара 4 — V;

пара 5 — І;

пара 6 —VI;

пара 7 — VII.

Список сполук у всіх однаковий:

Представник пари, яка швидше за інших виконала завдання, виписує формули своєї групи на дошці під відповідним номером валентності:

Разом із класом коригуємо відповіді на дошці й підбиваємо підсум­ки уроку.

- прочитати параграф,

- дати відповідь на запитання,

- інше.