Конспект уроку: Драма М. Куліша «Мина Мазайло». Художнє відтворення проблеми українізації, запроваджуваної у 20-х роках ХХ століття

Запитання й завдання для школярів.

1. Розкажіть про дитячі й юнацькі роки М. Куліша.
2. Розкрийте життєву трагедію письменника-драматурга.

В всякій національній літературі є твори із особливим статусом, із особливим резонансом і популярністю. Їх стисло і багатогранно можна схарактеризувати одним словом – легендарні.

У українській літературі одним з таких творів Миколи Куліша «Мина Мазайло». Комедію було закінчено насамкінець 1928 року. Вона миттєво викликала зацікавленість широких прошарків українського суспільства. Лесь Танюк писав із цього приводу: «П’єсу відразу ж – винятковий для М. Куліша випадок! – було оцінено надзвичайно високо і рекомендовано до показу у всіх театрах України...» Н. Кузякіна, дослідниця творчості М. Куліша, пише: «Грали комедію Куліша достатньо широко – у Дніпропетровську, Житомирі, Херсоні, Одесі, Вінниці, Маріуполі…».

Впродовж року комедію «Мина Мазайло» було видрукувано у гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок», одному із найсамобутніших й найбільше «європейських» українських видань кінця 20-х років ХХ вік, довкола котрого об’єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ (М.Хвильовий, О.Досвітній, М. Куліш, Ю. Яновський, В. Сосюра, Г. Епік). Пізніше, в 1929 році, п’єса вийшла у Харкові окремою книжкою.

Після постановки на сцені комедія дуже швидко отримала визнання. Проблематику, художні властивості твору жваво обговорювала в пресі, вони стали предметом дискусій, в процесі котрих висловлювалося чимало високих оцінок. М. Хвильовий сприймав комедію «Мина Мазайло» як «епохальне» для української літератури явище. Остап Вишня говорив про п’єсу як про «надзвичайної краси річ», а рівень художньої довершеності думав недосяжним не лише для критики, однак і для колег-письменників. Репліки і афоризми цитували і обговорювали різноманітні представники українського суспільства. Образи, характери п’єси «Мина Мазайло» активно проектувалися як живі самобутні типи із довколишнього життя.

За жанром «Мина Мазайло» - лірико-соціальна комедія. Суспільне явище українізації і пов’язані із ним різноманітні культурно-духовні, національно-світоглядні тенденції й процеси Миколи Куліша суміщає із глибоко розробленою інтимною лінією, із мотивами романтичної закоханості і ніжного любов.

Ю. Шерех називав п’єсу класичною комедією, Лесь Курбас – романтичною комедією. Сучасні літературознавці схиляються до думки, що це – звичайна трагікомедія.

Акцентуємо увагу, що «Мина Мазайло» вирізняється оригінальним сюжетом, у котрому переплетено культурно-соціальний і родинно-інтимний аспекти. В п’єсі дають виразні характери із індивідуальним світоглядом (Мина Мазайло, Мокій, Уля Розсохина, Баронова-Козино, тьотя Мотя, дядько Тарас). Комедія насичена дотепними пародійними, карикатурними сценами. Колоритна мова влучно відтворює специфіку духовних і національних цінностей основних персонажів.

Пропонуємо школярам ряд запитань, котрі допоможуть зрозуміти властивості даної комедії.

Чи є в творі позитивні персонажі?

Чи ганебне, на вашу думку, прізвище Мазайло-Квач?

Яким чином оцінює явище українізації головний герой твору? Зачитайте підходящий уривок із твору.

Що думають комсомольці про українізацію і її роль для країни?

Чи можлива поразка таких людей, як Мина, в реальному житті?

(У реальному житті більшовики всяким чином підтримували перевертнів й яничарів, що зрікалися власних національних коренів, аби не виглядати другосортними. Це було вигідно існуючій владі, адже допомагало виявляти справжніх патріотів.)

Для аналізу постатей, із’ясування проблематики, роль окремих епізодів пропонуємо школярам проблемні питання.

В котрих епізодах ми бачимо, як Мина Мазайло пнеться в росіяни, проявляючи цим самим зрадливість, пристосуванство?

Хто із дійових осіб втілює у для себе звичайні риси російського шовінізму?

(Колоритний постать Баронової-Козино створюється протягом однієї невеликої сцени. Ремарка «дама у довоєнному вбранні» і її поведінка й мовна специфіка підкреслюють, що вся вона – її свідомість, рухи, розуміння оточуючого – в минулому. Комізм в змалюванні Баронової-Козино досягається дякуючи невідповідності її образу тим реаліям й саме тому часу, в котрих вона впливає. Тьотя Мотя – живе втіленням російського шовінізму.)

Школярі зачитують найяскравіші репліки, котрі показують агресивність, низьку культуру і аморальність тьоті Моті у її ставленні до української мови і українізації.

Що сказати можна про патріотів старого гарту, представлених в п’єсі дядьком Тарасом? Прокоментуйте репліку: «Їхня українізація – це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді винищити одночасно, аби й духу не було…

Попереджаю!»

(Дядько Тарас втілює у для себе риси романтика, що живе славним минулим й не може впевнено відстоювати національні ідеали.)

Прокоментуйте відношення молоді до політики українізації:

а) втілення у образі Мокія науковця, котрого українська мова цікавить як лінгвістика. Мокій розкриває в п'єсі красу й мелодійність українського слова;

б) Рина втілює у для себе риси зденаціоналізованої особи, котра може підлещуватися і викликати довіру. Вона рішуча й не відступає від поставленої мети;

у) хлопці комсомольці-інтернаціоналісти. Мріють про той час, коли «всякий член всесвітньої трудової комуни замість прізвища матиме власного нумера» й усе. Приміром, товариш нумер 35-51».

Доцільно підкреслити, що "Мина Мазайло" — це вишукана філологічна п'єса, у котрій не лише подається жива і колоритна розмовна мова, однак і відкривається невичерпне багатство української лексики і мовної мелодійності. (Школярі зачитують уривки із твору.)

Зупинимось на художніх особливостях даної п'єси. Драматург багато застосувує засоби комічного філологічного походження, історичні екскурси. Мина Мазайло, уже сивий чоловік, схвильований, мов учень, приймає уроки правильної вимови:

— Пахнєт сєном над лугами...

Баронова -Казино трошки захвилювалась:

— Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над лу-гамі! Не га, а ґа.

Мазайло:

— Над лу-ґа-ґа!

— Над лу-га-га!

— Га!

Мині ввижаються його пращури — козак-запорожець, чумак, селянин, котрі мали прізвище Мазайло-Квач.

«Український театр дістав власну найкращу комедію, спроможний, власну єдину комедію, якщо властиво комедії вважати легкість, грайливість, ритмічність, грацію на підложжі глибокого, однак лише натякненого суті», — писав

Ю. Шерех. Микола Куліш вдало продовжив традиції вертепних старовинних інтермедій й кращих зразків української дореволюційної побутової комедії. За словами Леся Танюка, суспільство можна вважати морально здоровим тоді, коли воно має мужність сміятися над своїми недоліками. М. Куліш дав змогу зробити це власним сучасникам й нам, теперішнім читачам, що бачать пік "українізації" в дотепній яскравій комедії.

Підготуватися до аналізу п'єси.