Конспект уроку: Павло Тичина - найбільший модерніст 20-их років. Життєвий і творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях "Арфами , арфами…", "Ви знаєте , як липа шелестить…", "О панно Інно…"

Іноді дивуєшся, як багато природа наділяє деяких людей талантами. Рясно впала Божа благодать й  на Павла Тичину. Поет був вельми талановитою людиною : він вільно володів п’ятнадцятьма мовами , чудово малював , грав на декількох  музичних інструментах, був прекрасним співаком й  диригентом , писав музику. Однак , маючи дар співака, музиканта й  живописця, він став поетом. Безперечно, у  цьому немалу значення  зіграв Михайло Коцюбинський, котрий  підтримав іскру Божу парубка . А ще, імовірно, доленосний вибір зумовлювався тим , що слово має здатність відтворювати світ всіма засобами мистецтва: слово спроможний  й  відобразити , й  озвучити, й  розповісти . 

— Сьогодні ми спробуємо торкнутися дивного всесвіту  життя й  поезії Павла Тичини, відчути її серцем й  осягнути розумом, переконатися в  її неординарності й  полюбити.

Отже , починаємо знайомство з  цим талановитим поетом. Постать Павла Тичини у  українській літературі – знакова. Адже із  його поезією асоціюється початок новітньої доби у  національному мистецтві. Про трагізм долі поета ми дізнаємося, почувши біографію поета.

(Учень розповідає біографію Павла Тичини, учні конспектують) 

Учитель. Кажуть, що поет розпочинається , як річка, із  джерела. Або  мав Павло Тичина власне  джерело?

Школяр . Так! Це волелюбний рідний край, напоєна мудрістю й  силою древня й  загадкова Чернігівська земля з  чарівними поліськими гаями й галявинами, співуча мова земляків, котрі  розмовляли, як співали, мову й  мелодію сплітаючи воєдино. Пісня, українська народна пісня — генетичне зерно поезії Павла Тичини.

Вчитель . Яким чином  весняна повінь — безмежна й  безбережна — увійшов  у  українську літературу поет із  власними ранніми поезіями й  першою збіркою «Сонячні кларнети». Чому ж вона так зветься ? Відповісти на це запитання нам допоможе школяр -літературознавець.

Виступ учня-літературознавця.

Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети»

1-ша  книжка поезій Павла Тичини із  незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні»), вийшла друком в  1918 р. На обкладинці соняшники .

Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає ясний. Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий.

Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело усього  живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений в  заголовок книжки цей незвичайний постать -символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту. Вчитель . «Сонячні кларнети» — збірка Тичини, котра  стала епохальною книжкою поезій, про котру  заговорила вся літературна Європа. Василь Стус в  книжці «Феномен доби» пише, що «компліменти були великі». Школяр  – літературознавець. В  віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — Музика й  Поезія із  братом Живописом. Саме тому  картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. До збірки Павло Тичина включив 44 найліпших  власних  твори, поєднаних поміж  собою змістом й  стилем. «Сонячні кларнети» відзначаються організованістю й симетрією: вони мають своєрідну увертюру — вірш «Не Зевс, не Пан...» й  поділяються на 3  тематичні групи.

До 1-ї  належить лірика із  пейзажними й  любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші славетні уже  нам) «Гаї шумлять», «А я в  гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» й  подібні , котрі  прочитали уперше : Глянула  ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», В.  знаєте, як липа шелестить» й  інші. Поезії вражають красою постатей  й  глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів насправді можна назвати «світлою нотою збірки».

Друга група — це вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», Ще  пташки...» В  них відчувається істинний  трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої й  почуття. 3-тя  група тематично поєднується із  другою: Україна й революція («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» й  інші). Поет з  позицій свого  розуміння добра й  зла, справедливості й  народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорботними нотами» збірки.

Збірка «Сонячні кларнети» в оцінці літературної критики

школярі  по черзі читають висловлювання, записують в  зошити).

Літературознавець Олександр Білецький:

Буцімто тільки  прокинувшись, він (П. Тичина) відкрив очі на світ й  головне  начало всесвіту побачив в  ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту й  є «сонячними кларнетами».

Поет Микола Бажан: Ні за яких обставин  не забуду тієї безсонної ночі дев'ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені книжку із рясними соняшниками на обкладинці. Ми із  ним сиділи у  лісі при багатті адже  виїхали всім технікумом на заготівлю дров) й  читали, й  п'яніли, й  кричали із  радості, насолоджуючись красою українського слова, яке із  такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося із  сторінок тієї книги.

Мені може здатися , що я стрибком рвонувся до глибшого розуміння владності і  таїнства української поезії...»

Критик Леонід Новиченко: «Сонячні кларнети» явили поета уже  сформованого й  високо оригінального у  художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок, в результаті  котрого  постало явище із  певних поглядів рідкісне в  всій слов'янській поезії тих часів. Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять в  його віршах, ці пульсуючі ритми, що вібрують якоюсь космічною напругою й  дають підстави назвати автора так, як був якось  названий Ван Гог, — «художником світових ритмів»? Звідки прийшла до нього, врешті-решт, дивовижна, незрівнянна музика, якою усе  перейняте у  його поетичному світі, музика, що поступає не тільки як провідний принцип віршованої форми, однак  і  однією із  основ образної системи й  усього  світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на схожі  питання, тут — таємниця таланту».

Письменник Василь Барка: «Тичина-«клярнетист», ймовірно , був найвизначніший лірик всесвіту  у  власні  «клясичні» роки (1914-1924)».

Критик Юрій Лавриненко: «Автор «Соняшних кларнетів» став або  не першим в  світі поетом-символістом, котрий  поклав ритм у основу... твору: відчував ритм як «порядкуючу силу»,... як засіб... антихаосу у  творчості — житті — Космосі». Вчитель . А зараз проаналізуємо окремі твори Павла Тичини. Завдання: із 'ясувати ознаки  творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини. 

Фразу В.  знаєте...» кажуть практично  пошепки, найближчим знайомим. В  Тичини цими словами розпочинається  один із найвідоміших віршів раннього періоду В.  знаєте, як липа шелестить...»

Вчитель пропонує проаналізувати поезію за опорною схемою

Опорна схема аналізу ліричного твору

1. Автор, його місце у  літературі.

2. Тематичне спрямування усієї  творчості.

3. Що за  життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо).

4. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна або  ні), інтригуюча ( або  ні).

5. Тема поезії і провідні причини .

6. Ідея.

7. Жанр 

8. Композиція ( якщо є).

9. Ліричний герой.

10. Образи, символи (якщо є) твору.

11. Сюжетні лінії (якщо є).

12. Настрій (мінор, мажор ).

13. Художні засоби.

14. Віршований розмір, рима.

15. Місце твору у  доробку поета.

16. Його актуальність на сьогодні.

17. Ваші роздуми і почуття, навіяні поезією.

Учень (фрагмент можливої відповіді) 

Ця поезія належить до жанру пейзажної лірики. Це оригінальна форма художнього пізнання людської душі. Вірш В.  знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що пригадує фольклорні приклади , де картини природи пов'язуються із  душевними настроями, а події життя людини  часто замальовуються як певна паралель до явищ природи. Ось й  у  цій поезії єдність пейзажного образу й ліричного настрою відчутна надзвичайно  сильно. Духовна спорідненість ліричного героя із  світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи й  людські почуття чергуються:

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? — Пейзажний етюд
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі. -  Переживання ліричного героя
Кохана спить...
 

Такий паралелізм збуджує у  читачів роздуми й  переживання.

Риторичні запитання ("Ви. знаєте, як липа шелестить в  місячні весняні ночі?", "Ви  знаєте, як сплять старі гаї?"), риторичні окличні речення ("А солов'ї!.. Й  ви уже  знаєте, як сплять гаї!") привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини. Вражають інтонації цього твору, ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі. Вчитель . В  музиці "Сонячних кларнетів» оживає ніжна кохання , таємниці всесвіту , чари молодості, красота природи. Доказом цього є поезія «Арфами, арфами..."

Учень напам'ять читає вірш «Арфами, арфами...»

Вчитель Критик Леонід Новиченко про вірш «Арфами, арфами...» сказав, що до збірки «Сонячні кларнети» епіграфом необхідно було б взяти цю чудову за власним  «золотим» мажором пісню юності, цей широкодзвонний, неначе і  насправді виконаний на арфі, гімн весні».

Далі учні продовжують аналіз вірша за опорною схемою:

— В  поезії усього  чотири строфи. Фабула розмежована й  розподілена  за строфами рівномірно. В  першій змальований прибуття  весни. Поет подає дивної краси живописний портрет її: «Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена».

Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. В  3-й  — ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками й  співом жайворонка. У  кінцевий  строфі у  артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний стан персонажа, котрий  звертається до коханої з  закликом відкрити власне  серце весні.

— Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази із  виділенням найважливіших в  змістовому й  художньому планах) слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення й  віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровий), символічні за змістом й  важкі у  евфонічному відношенні, а до того ж ще займають інверсійні позиції. Для надання урочистості, розкотистості поет майстерно користується властивостями голосних звуків. Візьмімо у  першій строфі звук «а», яким починається вірш: «Арфами, арфами... Йде весна запашна». Він створює ілюзію широти, лункості, розложистості. Звуки а й  о — музичні крила даної  поезії. Характерно, що вірш написаний не одним форматом , а кількома. Це створює дивну музикальність й  тонку мелодійність, котрі  відзначалися ще літературознавцями 20—30-х років. «Арфами, арфами...» вражає не лише  гармонійністю звуків, а і  чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем. Передусім дивної краси портретом закосиченої весни (бачимо тут спектр райдуги). А далі сріблястий тон («квітки-перли») переплітається із  голубим кольором, що допомагає ліричному вираженню глибокої романтичної задуми. Живописна палітра розширюється: «золотистими», «блакить», «перламутровий», «вогневий». Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.

— Тичинина весна надзвичайно  подібна  на дівчину Весну, струнку юнку у  розкішній світлій сукні, оздобленій витканими ніжними квітковими узорами. ЇЇ золотисто-пшеничне волосся уквітчане вінком . Вчитель . Розмову про вірш «О панно Інно...» розпочнемо із уривка із  біографічної повісті Станіслава Тельнюка «Павло Тичина».

(Читають у  ролях підготовлені школярі  )

Автор. Колись  Павло Тичина прочитав в  товаристві власний  вірш «Арфами, арфами...» Усім він сподобався, лише  одна дівчина, на ймення Поля, сказала:

Поля. А я знаю схожий  в  Вороного — «Блакитна панна».

Має крилами весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар
Попелястих, пелехатих...
 

Автор. Павло теж знав цей вірш... й  зрозумів, що Поля бажає  натякнути, наче його, Тичинин, вірш неоригінальний або  навіть запозичений. Знітився, не знав, що відповісти... Втрутилась Інна — сестра Полі.

Інна. В  вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій... Микола Кіндратович милується весною, як, пробачте, добродушний дідок — молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є... А в  вас — весна ваша ровесниця, як ось Поля або  я. Й  ви говорите те, що бачите й  відчуваєте...

Автор. Павло мовчки дивився на дівчат й  вважав про Полю. Гарна, миловидна, запальна...Він розумів, що вона йому надзвичайно  надзвичайно  подобається. А от або  він їй? Він ще не знає, що буде далі...А далі буде так. Він з  Полею стрічатиметься не одноразово . Покохає її щемко безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, однак  Поля чогось не договорюватиме... Вчитель . Переконавшись, що дівчина його не кохає, перестраждавши й  перемучившись, Тичина напише вірш «О панно Інно... й подарує сестрі Поліни.

Учень читає вірш напам'ять.

Аналіз вірша учнями.

Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно застосувує  взаємодію музичного й  живописного. Він два рази  звертається до зорових постатей . Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, котрий мучиться й  страждає від любов . А думка-згадка, що кохання  загублено, подається в  супроводі такої промовистої деталі — «цвіли луги». Музикальність, котра  йде від логічних, ритмічних й  психологічних пауз, обірваних й  номінативних речень (Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ми), від цілої системи синтаксичних повторів й  зорової образності, дає  поезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа подібні  глибокі, що зорові враження переплавляються в  музичні, й  навпаки,— у  зорові. Приміром : «Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли у  музичні); Й  раптом небо...шепіт гаю... О ні, то очі Ваші» (музичні перейшли у  зорові).

Вірш «О панно Інно...» побудований  усього  із  2-х  восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені 2-ма  римами), а скільки у  ньому трепетного почуття, щему,ніжності. Може здатися , перед нами звичайні прості слова. Однак  тисячі разів чуті слова письменник ввів в  власний  контекст, й  вони набрали особливої ритмічності і  образності, заграли, як відшліфований діамант, зблиснувши такою барвистою гамою злотоцінної кохання  й  ніжності.

Учитель (зачитує відгук Станіслава Тельнюка про вірш «О панно Інно...»).

Будь-яке  слово — мов клавіш. Будь-яке  слово — мов інший звук, інший настрій. Усе  йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без ні одного  зайвого слова, яке може  зіпсувати усе  враження. Вірш — мов кришталевий палац, де усе  просвічує довкола  й  де не потрібно  ні барви, ні звука — усе  це замінює благородство граней чистого скла... Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Подібні  поезії не пишуться кожного дня . Навіть Павлом Тичиною». Насправді, інтимні вірші П.Тичини «самі просяться у  музику». Мелодії до них створили М. Вериківський, М. Скорульський ( В.  знаєте, як липа шелестить...»), Г. Майборода («Гаї шумлять»), В. Верховинець («Ми дзвіночки»), П. Козицький ( «А я в  гай ходила»), П. Синиця ( Поглянула ясно...») й  В.  Морозов («О панно Інно...»).

1. Визначте найголовнішу ознаку світлої поезії збірки «Сонячні кларнети». 

(Найголовнішою ознакою світлої поезії «Сонячних кларнетів» є тонке спостереження оточуючого  всесвіту , замилування його гармонією).

— Коли навкруги — чудесний світ, а ти щасливий, то хіба замислюєшся над тим, чому тобі радісно? Отак й  поет — не жадає  логічно пояснити, встановити таємницю щастя власним  читачам. Він сам творить гармонію й  кличе в  власний  світ: радійте, будьте молоді і  щасливі! Життя того варте! В  поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» об'єднані  оповідь , музика, спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета. Будь-яка  картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І. усе  ж тут переважає музичне світовідчуття. Василь Стус в  книжці «Феномен доби» наводить слова А. Ніковського: Із  духу музики зародилася оця  лірика».)

2. В  чому ж ознаки  творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини?

( В  безмежно  високій, порівняно із  попередниками й  сучасниками, образності відтворення всесвіту  , в  своєрідному порівнянні фольклоризму й  модернізму.

3. Або  погоджуєтесь ви із  словами Миколи Зерова про те, що Тичина вже  у  «Сонячних кларнетах» відкрив власні  козирі? Обґрунтуйте відповідь. Вчитель . Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас в  світ, де панує гармонія й  красота . «А поміж  всього  того, — пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрійник з  очима дитини й  розумом філософа, із  вразливою, спраглою краси душею художника і  потужною мовою справжнього майстра слова...» Так, ідеал П. Тичини — гармонія природи й  людини, інтелекту і  духовності, почуття і  обов'язку, національного й  загальнолюдського, землі й  космосу. 

Життя значного  поета було часткою життя усього  українського народу. Одночасно  з  ним він печалився й  радів, гинув й  знову-таки воскресав. І.  може здатися , увесь  безмір його кохання  до України, до її природи вмістився у  декількох  зболено-гірких рядках його вірша , написаного незадовго до смерті :

Радощі і чорну днину –
Все я з вами розділю.
Любите ви Україну –
Я ще більш її люблю.

Вивчити напам'ять один серед  віршів збірки «Сонячні кларнети»; підготувати аналіз поезії «Пам’яті тридцяти…»; скласти міні-твір «Мої враження від світлої ноти «Сонячних кларнетів»