Конспект уроку: Різноманітність комах

1. Із яких відділів формується травна система жука-оленя?

2. В чому полягають особливості кровоносної та дихальної систем комах в порівняні із павукоподібними?

3. Чому комахи посправжньому так й не пристосувалися до існування у морській воді?

4. В чому особливості будови статевої системи самців та самок комах?

5. Чим німфа відрізняється від дорослої комахи?

6. Які 2 типи метаморфозу спостерігаються в комах?

7. В чому полягає відмінність між повним та неповним метаморфозом?

8. В чому суть діапаузи та яке її призначення?

9. Чому саме партеногенез вважають статевим розмноженням, при тому що він відбувається без участі самця?

10. Поясніть, чому життя личинок більш триваліше, ніж життя дорослих комах?

Комахи із неповним перетворенням

Ряд Таргани

Таргани, які поширені нині походять від досить давньої групи комах, які панували на нашій Землі близько 300 мільйонів років тому. Із зовні таргани подібні на жуків, однак відрізняються пласким овальним тілом з непомітним переходом голови у груди, також личинками, які виглядають, як мілкі тарганчики (а у жуків личинки подібні на гусениць).

Представники даного ряду здебільшого — теплолюбні та вологолюбні комахи, що постійно живуть в тропіках. Серед котрих трапляються таргани довжиною до 10 см. Ведуть вони нічний спосіб життя та харчуються різноманітними рослинними рештками. Поширеним видом наших лісів являється тарган лапландський — це комаха середнього розміру, яка дуже схожа на досить відомого нам рудого таргана. Рудий й чорний таргани мешкають переважно у житлових приміщеннях. Поширені вони майже по усій земній кулі, тому їх також називають видами-космополітами.

Ряд Прямокрилі

Ряд об’єднує в собі великих комах з видовженим тілом, досить довгими вузькими крильми та задніми стрибальними ногами. Його поділяють на підряди Довговусі прямокрилі й підряд Коротковусі прямокрилі.

Довговусі прямокрилі

До довговусих належать коники та цвіркуни. Звичайний вид коників — коник зелений. Самець вирізняється довгими вусами, самку просто впізнати за великим Серпоподібним яйцекладом — це спеціальний орган, за допомогою котрого самка відкладає яйця в грунт. Цвіркотіння коників влітку можна чути на кожній лісовій галявині. Такі звуки видають самці за допомогою специфічних органів, які містяться на надкрилах.

1. Чи ти колись замислювався, чому в мультфільмах коників завжди зобра¬жують скрипалями? Виявляється, коник насправді має звуковий апарат, що

нагадує скрипку і складається з правого надкрила — «струн» і лівого — «смичка». До того ж коник, «граючи», прибирає типову позу скрипаля: він схрещує надкрила і водить «смичком» по «струнах».

Цвіркуни — найближчі «родичі» коників. Однак цвіркотять вони гучніше та мелодійніше, так як мають більш досконаліший звуковий апарат. Частіше всього можна почути цвіркуна польового, який живе у нірці. За своїм розміром він менший, за коника зеленого. В житлових будинках трапляється цвіркун хатній, що вдень ховається у щілинах.

Близьким «сородичем» цвіркуна являється вовчок — велика ґрунтова комаха, яка риє підземні ходи своїми передніми кінцівками. Звичайно вовчок мешкає у заплавинах річок, де досить вологий піщаний ґрунт, також на городах, котрим завдає шкоди. При прокладанні ходів він псує корені рослин. Вночі вовчок виходить на поверхню, іноді навіть летить насвітло, ніби нічний метелик. Самці здатні видавати звуки врезультаті тертя одного надкрила по іншому.

Коротковусі прямокрилі

До коротковусих прямокрилих відносяться різні види саранових. В світі тварин сарана є також визнаним «музикою»: звуковий її апарат розташований не тільки на надкрилах, а і на задніх ногах комахи.

Сарана мешкає величезними зграями, що кочують в пошуках місць, в яких можна прогодуватися. Найбільш відомий вид із саранових — це сарана перелітна - велика комаха завдовжки біля 6 сантиметрів. Зграя сарани може пролітати тисячі кілометрів, при цьому поїдаючи все на своєму шляху - рослинність.

Коротковусих прямокрилих, що живуть поодинці та менші за сарану за своїм розміром, звуть кобилками. Вони розповсюджені не тільки у степах та полях, а і в міських дворах, де проростає будь-яка трава.

Ряд Бабки

Витончена зовнішність бабки та її здивовано розплющені очі, її тонка талія та прозорі крильця ажніяк не відповідають характеру даної красуні — по суті, найбільш ненажерливішого хижака у світі комах. Красуня бабка, поїдає комаху, яка пролітає повз неї, тільки б здобич була відповідного розміру для неї.

Самка відкладає яйця в воду та відлітає, не дбаючи про власне потомство. Німфа бабки, яка називається наяда — живе в воді. Вона нагадує ніби панцироване чудовисько, що бігає на своїх довгих ногах та плаває по принципу реактивного двигуна (вона набирає і щосили виштовхує зі задньої кишки струмінь води). Харчується вона, викидаючи далеко уперед маску — це дуже розвинена губа, яка перетворилася на хапальний апарат, так наяда захоплює та поїдає рачків, личинок та інших комах чи навіть мальків риб. Вона під водою дихає за допомогою спеціальних трахейних зябер, які розташовані на кінці черевця. Така личинка рік-два перебуває в воді, потім виходить по рослинному стеблу, спинка її лускає, та з старої шкіри з’являється уже готова до дорослого існування бабка.

Рівнокрилі бабки — це невеликі бабки, у котрих передні та задні крила ідентичні за формою та розміром. Це легкі та витончені лютки, красуні, стрілки — дрібні голубі та зелені тоненькі бабки, котрих чимало літає біля водоймищ, а також на узліссях та галявинах.

Різнокрилі бабки — це великі за розміром бабки із масивним черевцем та різними за своєю формою передніми і задніми крилами. До їх числа відноситься група бабок із цікавими назвами: коромисло, дідка та дозорець.

Ряд Рівнокрилі

Ряд Рівнокрилі в собі об’єднує декілька груп комах, котрим, незважаючи на їх зовнішню несхожість, характерні деякі спільні особливості: мають вони хоботоподібний рот та живляться тільки соками рослин, при цьому завдаючи їм шкоди. Цей ряд налічує понад З0 000 видів.

Найбільші комахи даного ряду — це цикади. Наприклад, царствена цикада, яка поширена у Індонезії, розмах крил має до 18 см та є однією із найбільших комах. Цикади схожі на мух, однак мають 2 пари крил, мухи — одну. Цикади також здатні до цвіркотіння. Видають вони звуки за допомогою специфічних органів, які розташовані на черевці.

Вид цикад, поширений в лісах України,— це цикада гірська. Довжина її не перевищує 2-х сантиметрів.

Попелиці – це крихітні комахи, які становлять окрему одну групу рівнокрилих. Живуть вони на листі рослин, стеблах та коренях трав’яних рослин.

Навесні із яєць, які відкладені ще восени заплідненими крилатими самками виходять ще безкрилі самки, що розмножуються тільки партеногенезом, не відкладають яєць, тільки нарощують личинок. Внаслідок цього з’являється зовсім нове покоління безкрилих самок, декілька поколінь котрих змінюється протягом сезону.

В кінці літа серед безкрилих попелиць також виникають крилаті самки, на початку осені — вже самці. Після парування всі самки відкладають яйця, вони перезимовують, та навесні із них знову вилуплюються самки без крил. Шкідниками садів й городів являється зелена яблунева, бурякова та біла коренева попелиці. В умовах масового розмноження мілкі попелиці, що величиною близько 1 мм, здатні зашкодити культурним рослинам, викликаючи скручування листків й пригнічення росту різних рослин.

Щитівки — це окрема група рівнокрилих. Можна їх вважати незвичайними серед інших комах, тому що самки щитівок являються єдиними наземними тваринами, що ведуть нерухомий спосіб існування. Вони присмоктуються до поверхні молодої кори чи листків рослин, висмоктуючи із них сік. В цьому випадку комахи перестають рухатися та вкриваються щитком. Вони мають вигляд не тварин, а нагадують нарости чи дрібні лусочки на поверхні гілок або листків рослин. Самці щитівок отримали ноги та крила, однак позбавлені рота. За своє життя вони встигають тільки знайти самку для парування, після запліднення вони гинуть. Личинки щитівок досить активно розселяються на рослинах за допомогою своїх 6 ніг. Рослина, на котрій в великій кількості виникають щитівки, швидко всихає. Особливо небезпечні щитівки для оранжерейних й кімнатних рослин.

Для боротьби із шкідливими комахами, розповсюдження котрих часом стає справжнім стихійним лихом, застосовують їх природних ворогів: комах-хижаків або комах-паразитів, що поїдають шкідників чи паразитують у їхньому тілі. Даний спосіб обмеження обсягу шкідників належить до виду біологічних методів боротьби.

Ряд Воші

Ряд Воші в собі об’єднує біля 150 видів мілких паразитичних комах, що харчуються кров’ю ссавців. Вони позбавлені крил, тому все життя проводять на поверхні тіла хазяїна. Розвиток в вошей здійснюється швидко — весь життєвий цикл складає 16-ть діб. На тілі людини також можуть паразитувати головна воша та воша одежна. Воші можуть переносити збудників досить небезпечних хвороб людини.

Ряд Напівтвердокрилі (Клопи)

До нього належать комахи, які зовні нагадують жуків, однак відрізняються від них: надкрила не такі тверді, у той час як ротові органи отримали вигляд хоботка та пристосовані до приймання рідкої їжі.

Ряд Клопи

Він об’єднує 3000 видів комах, серед котрих клоп-солдатик, наукова назва його червоноклоп безкрилий, або клоп італійський - це шкідник посівів зернових. Черепашка – це шкідлива та досить неприємний для людини паразит під назвою постільний клоп.

Значна кількість видів клопів все життя проводять в воді. Це досить схожий на бурий сухий листок, котрий затонув в воді, водяний скорпіон та ранатра — це крупна комаха, що нагадує суху паличку. В воді мешкає також клоп-гладун, він відомий тим, що плаває в воді догори черевцем та боляче кусається. Його задні плавальні ноги укриті волосинками. До Клопів відноситься клоп-водомірка, який швидко бігає на поверхні води.

Всі водяні клопи — це хижаки, котрі живляться дрібними тваринами та навіть нападають і на мальків риб. Процес розвитку зародка водяного клопа здійснюється в водному середовищі, однак дихає киснем повітря, саме тому яйця тварини мають особливі дихальні трубки, які виходять на поверхню води.

Комахи із повним перетворенням

Ряд Твердокрилі (Жуки)

Він об’єднує комах, які мають передні тверді крила — надкрила. (Пригадай будову крил жука-оленя.) Це найбільш численна група комах (більше 350 тис. видів).

Жуки-туруни володіють витягнутим струнким тілом завдовжки від 1 до 80 мм. Вони досить швидко бігають. Туруни — це здебільшого хижаки. Досить великих жуків, таких як турун польовий та турун лісовий можна помітити на своєму городі чи у лісі. Серед турунів досить багато рідкісних та навіть зникаючих видів, кримський слимакоїд та красотіл пахучий віднесені до Червоної книги України. В півдні нашої країни значно поширений невеликий жук-бомбардир котрий має яскраве забарвлення. В випадку небезпеки, він вивертає черевце у сторону ворога та вистрілює у нього струменем ядучої речовини із відразливим запахом.

Жуки-плавунці мешкають в водоймах із прісною водою. Вони досить добре плавають в воді, і дихають, як усі жуки - дихальцями, періодично вистромлюючи задній кінець власного тіла із води. Розвиток личинок плавунців здійснюється також в воді. Дорослі жуки та личинки — це хижаки. Великі за своїм розміром жуки нападають на мальків і пуголовків. Пересічний вид плавунців — це плавунець облямований довжиною до 4 сантиметрів, отримав зелено-чорну спину, яка облямована жовтою полосою.

Пластинчастовусі жуки — це найбільші за своїм розміром представники даного ряду. Їх відмітна ознака — це наявність вусиків, які нагадують булаву. Жуки цікаві тим, що окремі їхні види дбають про власне потомство.

В дібровах України, окрім жука-оленя, мешкає його близький «родич» — жук оленець або дрібний рогач із слабкими щелепами. Однак здебільшого рогачі живуть в тропічних лісах.

Жуки-гнойовики володіють округлим та опуклим тілом. Вони харчуються переважно екскрементами парнокопитних, зокрема коней, корів, овець. Ці жуки заготовляють гній прозапас, зліплюючи із нього кульки. Добре відомий представник даної групи жуків — це скарабей священний, який мешкає на півдні України. Він включений до списку зникаючих видів та віднесений до Червоної книги України.

Чи знаєш ти, чому скарабей священний дістав таку назву? Здатність цього жука ліпити кульки з гною, а потім перекочувати їх на десятки метрів до своєї нірки привернула увагу стародавніх єгиптян. У цьому перекочуванні гнойової кульки вони угледіли символ руху Сонця по небу, а в рогах, що прикрашають голову жука,— подобу сонячних променів. Це й стало причиною обожнення жука. Його зображення єгиптяни вирізали з напівкоштовних каменів і вважали оберегом.

До пластинчастовусих жуків відносяться хрущі, що надають шкоди культурним рослинам, зокрема усім відомий травневий хрущ. Його самка відкладає у грунті на глибині 20— З0 см біля 70 яєць, із котрих за місяць з’являються личинки, що живуть 3—4 роки. На своєму першому році життя вони харчуються органічною речовиною, яка міститься у ґрунті, надалі протягом 2-3 років поїдають корені різноманітних рослин. На 3-4 личинки заляльковуються, та за місяць із них виходять дорослі жуки, що, перезимувавши у грунті, весною виникають на поверхні грунту.

Жуки-носороги і бронзівки (серед них найбільша на планеті комаха — жук-голіаф довжиною понад 10 сантиметрів) також відносяться до пластинчастовусих.

Ряд Лускокрилі (Метелики)

Він об’єднує комах із чотирма великими крильми, які вкриті мікроскопічними лусочками. За власним походженням лусочки — видозмінені волоски. Пігментація цих лусочок визначає різноманітність окрасу крил. Метелики отримали специфічний ротовий орган — це особливо закручений м’який хоботок. На сьогодні відомо більше 140 тис. видів метеликів.

Метелики яйця відкладають на рослини. Гусениця - личинка метелика, за своєю формою згадує кільчастого черв’яка. Тіло її складається із голови, грудних та 10 черевних сегментів. В гусениці, в відміну від дорослої комахи, ротовий апарат гризучий. Крім 3-х пар грудних ніжок, у гусениці 2—5 пар черевних несправжніх ніг.

Метеликів, які пурхають вдень, називають денними метеликами. Всі вони мають вусики із потовщеннями на кінцях. Типовими представниками фауни України являються такі денні метелики як адмірал, кропив'янка, білан капустяний, павичеве око, лимонниця, вічко квіткове, голуб’янка ікар.

Багато видів денних метеликів часто стають рідкісними. Це великі метелики-косатці: махаон, аполлон, подалірій.

Нічні метелики літають у сутінках та у темряві. Їхнє забарвлення не настільки яскраве, як в денних метеликів, водночас вони різноманітніші за своєю будовою та способом життя. Найбільш численніші нічні метелики — це совки, що мають товсте черевце та абстрактний малюнок на своїх крилах. На теренах України поширені озима, капустяна та соснова совки. До совок також належить 1 рідкісний великий метелик — це червона орденська стрічка, що дістав назву через яскраві червоного кольору смужки на задніх крилах. Нічними метеликами являються також бражники — це комахи, які літають найшвидше від всіх інших. Бражники харчуються на льоту: вони ніби застигають в повітрі над квіткою, до котрої підлетіли, та за допомогою свого хоботка п’ють нектар. Вісім видів даних комах віднесені до Червоної книги України як рідкісні та зникаючі. Найбільш відомий вид бражників — це мертва голова. Походження даної назви пояснюється саме тим, що на черевці у метелика можна побачити малюнок, що нагадує знак піратів — «череп і кістки».

Подумайте, чому денні метелики отримали подібне яскраве окрашення? Оскільки через нього їхніх досить просто побачити вдень, до того ж переважно вони крупні, літають не швидко, в них багато ворогів. Кінцевої відповіді на це питання немає і досі. Не виключено що, дякуючи строкатим крилам метелики із одного виду упізнають один другого на значній відстані. Адже найбільш яскраві цяточки і візерунки розміщені на їхніх внутрішньому боці крил,то вони досить добре помітні в момент польоту. Зовнішній сторона крил досить часто володіє темний колір, саме тому, коли метелик відпочиває, згорнувши крила, то стає непомітним. Подібне окрашення звуть захисним.

У тілі окремих метеликів відкладаються їдкі і отруйні речовини, які містяться в рослинах, котрими вони харчуються, саме тому ні один птах не споживає даних комах. Зазвичай подібні метелики отримали досить яскраве окрашення, котре ніби застерігає інших: «Не чіпай мене!» Подібне окрашення зветься застережним. Досить цікаво, що котра метелики літають досить не швидко, так як їм не притаманне відчуття небезпеки.

Метеликам властивий ще один тип захисного пристосування – це мімікрія, - маскування, за котрого окремі неотруйні й незахищені комахи своєрідні окрашення чи взагалі прибирають характерні загрозливі пози, вдаючи отруйних або хижих комах. Своєрідні, метелик-склівка, крила котрого не отримали лусочок, маскується під таких жалких комах як оси і шершні.

Ряд Блохи

До нього відносяться досить мілкі кровосисні паразитичні комахи, які мешкають в волосяному чи пір'яному покриві тварин. В результаті паразитичного способу існування вони втратили свої крила. Личинки таких бліх червоподібні, харчуються різними органічними рештками, подібно сапротрофам. Тільки після повного метаморфозу вже дорослі блохи розпочинають паразитувати на тілі свого хазяїна, де і розмножуються. Представниками ряду являється блоха людська, собача, пацюкова, котрі паразитують відповідно на тілах людини, собаки чи пацюка.

Ряд Двокрилі

Він об'єднує комах, які отримали лише 2 передніх прозорих крила та задня пара крил у них недорозвинена і перетворилася на дзижчальця - вони видають наближення комарів й мух настирливим «писком» чи «дзвенінням». Ряд нараховує близько 85 тис. видів комах та розподіляється на 2групи: комарі й мухи.

Комарі - двокрилі комахи із видовженими перистими вусами, вузьким тілом й видовженими ногами. Розвиток їх личинок здійснюється в воді.

Самка малярійного комара відкладає яйця на пряму на поверхню ї води. За розташований днів із яйця виникає личинка, що чіпляється за поверхневу плівку води особливими волосинками й увесь час висить неподалік поверхні води. Личинка дихає, вбираючи кисень повітря з допомогою дихалець. В разі виникнення небезпеки личинка пірнає, однак вона не здатна перебувати без повітря, саме тому відразу опісля занурення піднімається на поверхню. Личинка розвивається впродовж місяця та за цей час 8 разів линяє. Лялечка комара особлива: це рухлива істота, яка складається із голови й хвостика.

Малярійні комарі харчуються соком рослин, лише самки у період розмноження мають насмоктатися крові, аби визріли їхніх яйця. Самка здатний відкладати яйця декілька разів, й кожного разу вона повинна одержати нову порцію крові. Пересічний комар-піскун, котрий докучає нам власними уколами, не розповсюджує збудника малярії.

Мошки й мокреці – це також кровосисні комахи. Дані крихітні горбаті комашки, довжина тіла котрих близько 3 мм, мають здатність проникати через одяг та кусати жертву. В момент укусу вони вводять в ранки слину, яка спричиняє й подразнення на шкірі. Саме тому укус даних комах болючіший, за укус комарів.

Також до комарів відносяться й беззахисні двокрилі - дзвінці. Так, тихими літніми ночами рояться вони над поверхнею водоймищ й дзвінко дзижчать (звідки і назва). Дзвінці не отримали ротового апарату, а саме тому мешкають лиш 2-3 дні: вони паруються, відкладають яйця й гинуть.

Галиці - найбільш дрібні комарики з слабенькими крильцями. їхніх личинки мешкають в тканинах рослин чи у рештках рослин, які гниють. Личинки виділяють характерні речовини, що спричинюють формування галів, які стають «будиночками» для личинок.

Мухи - двокрилі комахи із короткими вусиками, великими очима, товстим черевцем й ротовим наростом в формі хоботка. Розвиток мух здатний відбуватися в воді, в рослинних й тваринних рештках та навіть у середині тіла інших видів. Личинки справжніх мух не отримали голови і кінцівок, вони повністю занурені у готову поживу, й їм не потрібно шукати собі їжу. При цьому вони вводять травні соки, що розчиняють поживу, а далі ротом всмоктують необхідні речовини. До цієї групи відносяться: хатня муха, личинки котрої на останніх своїх стадіях розвитку стають уже хижаками та поїдають личинок інших мух; жигалка осіння - харчується кров'ю та боляче кусає; муха-цеце - це переносник трипаносомозу; цибульна та капустяна мухи, личинки котрих пошкоджують коріння й стебла рослин.

В окрему групу мух відносяться ґедзі. Їхні личинки розвиваються в воді, розповсюджена думка, що ґедзі - справжні кровопивці. Однак кровосисними бувають лиш самки у період розмноження, а самці і статевонезрілі самки харчуються нектаром квітів.

Буває, що ґедзів плутають із оводами, хоча вони відрізняються за будовою й способом існування. Дорослі оводи небезпечні саме тим, що відкладають яйця, із котрих виходять личинки, що мешкають паразитами у організмі великих ссавців. Личинки одних видів мешкають під шкірою, інших - в шлунку, а являється і подібні, що мешкають в носоглотці тварин.

Ряди комах із неповним перетворенням об’єднують різних за своїм розміром комах, що ведуть найрізноманітніший спосіб життя. Так, одні із них харчуються соком рослин, інші являються хижаками, а інші — паразитують. Ряди Твердокрилі, чи Жуки; Лускокрилі, чи Метелики; Блохи, Двокрилі об’єднують групи комах із повним перетворенням.

1. Чим таргани відрізняються від жуків?

2. Яким чином цвіркотять коники?

3. Завдяки яким пристосуванням личинки бабок можуть жити у воді?

4. Що спільного в усіх рівнокрилих комах?

5. Розкажи про особливості розмноження попелиць.

6. Чим щитівки відрізняються від інших комах?

7. У чому полягає суть біологічного методу боротьби з комахами-шкідниками?

8. Чому клопів називають напівтвердокрилими?

9. Скільки крил має жук?

10. Чому метеликів називають лускокрилими?

11. Чому серед двокрилих кров’ю живляться лише самки?

12. Які особливості будови личинок мух?

13. Як ти вважаєш? Які ознаки вказують на те, що двокрилі — найдосконаліші комахи?

- прочитати параграфи 24-25 в підручнику Біологія для 8 класу – Межжерін С.,

- дати відповідь на запитання,

- інше.

За підручником Біологія 8 клас - Межжерін С.