Конспект уроку: Автомобільний, повітряний, трубопровідний транспорт

01.11.2018
54 переглядів
Предмет: Географія
Клас: 9 клас
Тема уроку
Автомобільний, повітряний, трубопровідний транспорт
Мета уроку:

Навчальна мета: формувати знання школярів про ознаки автомобільного, повітряного і трубопровідного видів транспорту України; показати їх своєрідність; засвоїти ключові поняття із даної теми;

Розвиваюча мета: розвивати навички і вміння працювати із першоджерелами, додатковою літературою, ОІС, матеріалами преси; систематизувати досліджуваний матеріал в вигляді таблиць;

Виховна мета: виховувати у школярів правила етики спілкування.

Тип уроку:
засвоєння нових знань
Терміни і поняття:

Обладнання: економічна карта України, карта транспорту в атласі, ОІС, підручник, матеріали преси, роздатковий матеріал, завдання на картках, контурні карти.

Хід уроку
Організаційний момент
Актуалізація опорних знань та перевірка домашнього завдання

Бесіда за запитаннями

1. Що за типи транспорту належать до водного?

2. Назвіть переваги водних видів транспорту.

3. Яким чином природні умови мають вплив на діяльність водних видів транспорту

4. Назвіть великі портові міста України.

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності
Основна частина уроку

Робота у групах

1-ша група

Автомобільний вид транспорту

Автомобільний транспорт - це найбільше маневрений й ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпочинає й закінчує транспортний процес на морському, річковому й залізничному транспорті. Автотранспорт визначає функціонування І територіальну організацію усіх галузей народного господарства, й передусім, галузей АПК, котрі займають вагоме місце у економіці України.

Україна з'єднана добрими автомобільними шляхами із Центральним, Північно-Кавказьким й Поволзьким економічними районами Росії, із Молдовою й Білоруссю, країнами зарубіжної Європи.

В. 2004 р. автомобільним транспортом було перевезено 124,4 млн. т вантажів й 3720 млн. чол. пасажирів (практично 90Відсотків всіх пасажирів України) [10, c.20].

В системі автотранспорту загального користування в 2003 р. функціонувало 5,8 тис. автопідприємств, автомобільний парк котрих на даний час становить близьке 150 тис. автобусів різноманітних марок й 800 тис. вантажних автомобілів, 50 Відсотків котрих експлуатується більше 10 років. Однак у Україні тільки 10Відсотків доріг відповідають європейським стандартам. За довжиною автомобільних доріг загального користування сьогодні ми залишилися на рівні 1991 р.

Автотранспортом перевозять продукцію головним чином сільського господарства, харчової й легкої промисловості, будівельні матеріали, у районах Донбасу й Придніпров'я - продукцію вугільної промисловості. Вантажний парк зосереджений головним чином (70Відсотків ) у господарствах й авто-підприємствах (АТП) 2-х домінуючих систем - агропрому (58Відсотків ) й корпорації «Укравтотранс» (12Відсотків ), інші - па підприємствах більше як 80 відомств [12, c.279].

Розвиток автомобільного транспорту й його територіальна організація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, наприклад рельєфу. Названі чинники визначають напрями й щільність автошляхів. Довжина автошляхів загального користування становила в 2002 р. Більше ніж 175 тис. км, у саме тому числі із твердим покриттям. 168 тис. км; їх середня щільність по Україні складає біля 280 км/тис. км2. Найбільше високим підходящим показником виділяються західні області України - 300 км/тис. км2 й нижче. Лиш у Донецькій, Дніпропетровській областях й у Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км2 й вище. Найважливішими автомагістралями України є: Київ - Полтава - Харків - Ростов-на-Дону, Київ - Москва, Київ - Санкт-Петербург, Київ - Одеса, Москва - Харків - Запоріжжя - Сімферополь, Київ - Житомир - Рівне - Львів - Ужгород, Київ - Дніпропетровськ - Донецьк - Маріуполь, Київ - Брест й ін [17, c.43].

Присутність розгалуженної мережі автомобільних доріг й їх технічний стан є важливими показниками цивілізованності суспільства, оскільки суттєво мають вплив на: темпи розвитку суспільства; рівень витрат із перевезення вантажів й пасажирів; швидкість перевезень; якість й ціну перевезеної продукції; мобільність, зайнятість й рівень доходів населення; транспортну доступність населенних пунктів й соціальних об`єктів; екологічний стан оточуючого середовища.

Однак у Україні тільки біля третини автошляхів із твердим покриттям мають капітальний тип покриття, головним чином на шляхах загальнодержавного й міждержавного роль . При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки). В сільській місцевості вагоме роль мають автошляхи місцевого й внутрішньогосподарського підпорядкування. Практично 30Відсотків оцих автошляхів не мають ще твердого покриття й у період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. В результаті цього народногосподарський комплекс України, й наприклад галузі АПК, мають великі матеріальні збитки. Аби досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, треба побудувати й модернізувати практично 200 тис.км автошляхів, в саме тому числі 60Відсотків в сільській місцевості [там же, с.56]. В міждержавних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня із бетонним або ж асфальтобетонним покриттям й багаторядним рухом.

Отже , автомобільний транспорт України вимагає значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності.

Однак , не звертаючи уваги на усі проблеми – автомобільний транспорт дуже швидко розвивається. Він поступово інтегрується в високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієй системи наш транспорт буде залучено після введення у дію першокласних автострад Київ-Мадрид й Лісабон-Київ (довжина автомагістралі становитиме 735 км, а вартість будівництва біля 7 млрд. долл.) [12, c.280].

Друга група

Трубопровідний вид транспорту

Трубопровідний транспорт є найбільше економічним й ефективним для транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, хімічних продуктів. Його розвиток обумовлений розвитком у Україні нафтової, нафтопереробної й газової промисловості. За останні десятиліття трубопровідний транспорт розвивався найбільше швидкими темпами. Довжина трубопроводів загального користування у 2004 р. досягла 51 тис. км. Обсяг відправлених вантажів - 220,9 млн. т., у саме тому числі газу - 154,9 млн. т., нафти й нафтопродуктів - 62 мли. т., аміаку - 4 млн. т. Вантажооборот трудопровідного транспорту за період 1991-2004 рр. залишався практично стабільним й становив в 2004 р. 205,3 млрд. т/км. й становило 25Відсотків загального вантажообороту усієї транспортної системи [10, c.20].

Трубопровідний транспорт має достатні виробничі потужності для забезпечення України енергоносіями - нафтою й газом, а теж для здійснення функцій транзиту російської нафти й газу у країни Південно-Східної Європи. Проте вся мережа трубопровідного транспорту у Україні орієнтована на постачання нафти й газу із однієї країни Росії, що, згідно з загальноприйнятими стратегічними підходами до цього питання, є недоцільним. Однак , таким трубопровідний транспорт сформульовався ще за часів УРСР, коли Україна й Росія входили в склад однієї держави.

Початок розвитку трубопровідного транспорту припадає на 20-ті роки, коли у Прикарпатті було побудовано перший у Україні газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич (1924 р.). Максимальний поштовх для розвитку він заслужив в 70-80-ті роки, коли почалося спорудження трубопроводів для транспортування російської й туркменської вуглеводневої сировини.

Нафтопровідний транспорт України включає у себе 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю близько 4,5 тис. км. Діаметр труб - 720 мм., його потужність із прийому нафти – 130 млн.т. на рік, із транзиту – 70 млн.т [7, c.55]. Нафтопровідна мережа представлена трансєвропейським нафтопроводом «Дружба», протяжність котрого у межах України - 680 км. По ньому нафта із Росії крізь територію України поставляється у країни Центральної Європи (Словаччини й Угорщини). Залишок нафтопроводів мають внутрішньодержавне й міждержавне роль й здійснюють нафтопереробні заводи України нафтою, основна частка котрої допоки що приходить із Росії. Приміром , це нафтопроводи - Лисичанськ - Кременчук - Херсон й Мічурінськ - Кременчук. Крізь ці нафтопроводи у Україну приходить сибірська нафта. Вагоме роль мають нафтопроводи, котрі поставляють вітчизняну нафту на нафтопереробні заводи: це Гнідинці - Розбишівське - Кременчук, Кременчук - Херсон, Долина - Дрогобич, Битків - Надвірна, Качанівка - Охтирка. В перспективі вагоме роль для забезпечення України нафтою будуть мати її поставки із країн Близького й Середнього Сходу. Оця нафта буде поставлятись танкерами до Одеського порту, де крізь нафтотермінал здійснюватиметься її перевалка на Одеський нафтопереробний завод й крізь систему нафтопроводів - доставка на Херсонський, Кременчуцький й Лисичанський нафтопереробні заводи. А теж крізь нафтопровід Одеса-Броди-Гданськ у країни Центральної й Західної Європи. Необхідна модернізація нафтопроводів, що йдуть від Одеси до Херсона й Кременчука із метою зростання обсягів транспортування нафти по них, а теж переобладнання насосних станцій на них для реверсу нафти.

Газопровідний транспорт є не тільки найбільше ефективним, а і фактично єдиним видом транспорту у Україні для транспортування газу. Газотранспортна система України нараховує 37,1 тис. км магістральних газопроводів (в саме тому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм), 72 компресорні станції, 13 підземних сховищ із активним об'ємом газу більше 32 млрд кубометрів. Пропускна здатність системи на вході становить 290 млрд куб. м в рік, на виході - 175 млрд куб. м [7, c.55].

Основу становлять магістральні газопроводи, збудовані у 50-х І. 60-х роках для експорту газу із України: Дашава - Київ - Москва, Шебелинка -Брянськ, Шебелинка - Острогожськ - Москва, Дашава - Мінськ - Вільнюс - Рига. 3 найперших газопроводи тепер використовуються для поставок у Україну газу із Росії й Туркменистану. Для газифікації країни були збудовані подібні газопроводи: Дашава - Дрогобич, Дашава - Стрий, Дашава - Долина - Львів, Угорськ - Івано-Франківськ, Шебелинка - Харків, Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів, Шебелинка - Київ - Красилів - західні райони України. Із Прикарпаття йдуть газопроводи у Польщу, Словаччину, Чехію. Крізь територію України прокладено магістральні газопроводи із Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія експортує газ в Західну Європу. В Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровід Тольятті - Горлівка - Одеса, етиленопровід Чепіль (Угорщина) - Калуш. Закінчується спорудження газопроводів Торжок - Долина, Тула - Шостка - Київ, Джанкой - Феодосія - Керч, Глібовське - Сімферополь - Севастополь.

Одна із головних проблем розвитку трубопровідного транспорту - його реконструкція. Із всіх газопроводів України (37 тис. км) біля 31Відсотків використовується протягом від 23 до 48 років, 45Відсотків із них має недосконале антикорозійне покриття. За 1991-1995 рр. крізь «старіння» газопроводів сталося 35Відсотків аварій, 65Відсотків газоперегінних агрегатів відпрацювали власний термін [12, c.283].

Більша кількість нафтопроводів (3927 км) знаходиться у експлуатації уже 25-30 років.

3-тя група

Повітряний вид транспорту

Повітряний транспорт - наймолодший й найбільше швидкісний, одначе допоки що дорогий. Поряд із перевезеннями вантажів, пошти і пасажирів він здійснює санітарні перевезення, а теж аерофотозйомки, хімічну обробку посівів й боротьбу із лісовими пожежами.

Найбільші авіапорти України - Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

В післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали у Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.

Для повітряних перевезень України характерна немала , порівняно із іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їх обсяг збільшується , починаючи із квітня і до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

В 2004 році авіаційним транспортом України біло перевезено 0,1 млн. т. вантажів (що складає 0,01Відсотків від загального обсягу вантажних перевезень) й 3,1 млн. пасажирів [10, c.21].

Зараз в сфері авіаційного транспорту України 97 реєстрових авіакомпаній, котрі мають сертифікат експлуатанта, 51 із них має право перевозити пасажирів. Із 1992 р. Україна входить до Міжнародної організації цивільної авіації, має договори із 46 країнами всесвіту , 45 зарубіжних компаній здійснюють 160 рейсів за тиждень. Українські літаки підтримують незмінний взаємозв'язок із 45 країнами всесвіту [1, c.14].

Головна державна компанія - «Авіалінії України», до котрої належать 27 авіазагонів, 105 аеродромів й підприємства із ремонту авіатехніки. Створено теж компанію «Міжнародні лінії України» за участю іноземного капіталу (ірландська лізингова компанія Джі-Пі-Ей, котрій належать 11,3Відсотків акцій) [там же, c.14].

Повітряний транспорт перевозить головним чином пасажирів. З здобуттям Україною незалежності зросла значення міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії й багатьох других країн. Особливого роль набувають авіаційні перевезення крізь м. Київ, повітряні ворота країни, що є найсприятливішими для Європи й Америки. Здійснюється регулярне міжнародне пряме авіасполучення із Амстердамом, Барселоною, Берліном, Брюсселем, Віднем, Лондоном, Мадридом, Манчестером, Москвою, Мюнхеном, Парижем, Римом, Франкфуртом-на-Майні, Цюрихом й іншими. Кількість прямих міжнародних авіаліній завжди збільшується . Максимальний обсяг перевезень здійснюється із Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном й Тель-Авівом.

Обмежена кількість паливно-мастильних матеріалів, зменшення частоти польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а теж розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, Полтава, Ужгород, Херсон й Керч.

Технічно поновити повітряний флот передбачається за рахунок літаків Ту-204, Ту-154 М, В. ЯК-42, І. -114, літаків Boeing й Aerobus. Особливі сподівання пов'язані з створенням вітчизняного аеробуса Ан-218, котрий за головними параметрами наближається до найліпших західних зразків авіатехніки.

Завданням подальшого розвитку повітряного транспорту України є зростання загального обсягу перевезень, спорудження нових й реконструкція ряду старих аеропортів й ін.

Випереджальне завдання

Наступним пунктом плану е історія розвитку транспорту у Україні, сьогодні в нас у гостях історик…………………... Він познайомить вас із історією розвитку транспорту. Тож надамо їй слово. (Випереджальне завдання)

• Перші регулярні рейси пасажирських літаків на повітряних трасах України почалися у травні 1924 р. за маршрутами: Харків — Полтава — Київ й Харків - Єлисаветград — Одеса. Першою міжнародною трасою була траса Харків - Баку — Вензелі (Іран) у 1928 р.

• Перший метрополітен у Україні було збудовано у Києві. Зараз Київський метрополітен включає 3 лінії й 43 станції. Із 1978 р. працює метрополітен в Харкові, із 1996 р.— в Дніпропетровську.

Закріплення знань і вмінь

Бліц-турнір

• В чому заключається роль автомобільного, повітряного і трубопровідного транспорту?

Підведення підсумків

Заключне слово учителя

Розрахуйте або вигідно поїхати із пункту А до пункту Б на легковому автомобілі (4 пасажири) відстань в 130 км, якщо ціна квитка на автобус (41 пасажир) – 21 грн, а вартість 1л бензину становить близько3,5грн. На усякі 100 км легковий автомобіль витрачає 10 л бензину, автобус – 40 – 50 л.

Надання домашнього завдання

1. Підручник, с. 125-129. Вивчити вирішальні поняття теми.

2. На контурну карту нанести транспортні вузли.

Коментарі ( 0 )

Залишити коментар

Підписатися на оновлення

Залиште свою едектронну адресу, щоб отримувати останні новини та оновлення на сайті yrok.net

Всі права захищено.

Копіювання матеріалів без зміни заборонено.

При використанні матеріалів обов'язкова наявність активоного посилання (не закритого для індексування пошуковими системами) на джерело.