Михайло Старицький. Життєвий і творчий шлях письменника - презентація з української літератури

19.09.2018
251 переглядів
Михайло Старицький. Життєвий і творчий шлях письменника
Клас: 10 клас
Автор: yrok.net
Розмір: 2 Мб

Презентація на тему "Михайло Старицький. Життєвий шлях письменника. Багатогранність діяльності. Загальна характеристика творчості" з української літератури для 10 класу

М. Старицький ввійшов  у  українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер й  організатор реалістичного професіонального театру.

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. в  с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині зараз  — Черкаська область) у  сім'ї  дрібного поміщика. Дитинство поміж  мальовничої природи, вплив діда — 3. О. Лисенка, колишнього полковника, котрий  приймав участь  в  Вітчизняній війні 1812р. й  був для власного  часу людиною надзвичайно  освіченою, “знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером й  і  в  душі був вольтеріанцем”, — дали перші імпульси до формування його світогляду.

В  роки навчання в  Полтавській гімназії Старицький лишився  круглим сиротою (1852) й  відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.  Р. Лисенко, батько М. В.  Лисенка. Водночас із  М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював в  родичів, де співали російські й  українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не лише  прилучився до музичної культури, а і  мав можливість  познайомитися  із  вітчизняною й зарубіжною літературою. На цей же час припадає й  захоплення Старицького театром; “Наталку Полтавку”, “Москаля-чарівника”, “Сватання на Гончарівці”, що ставилися аматорським гуртком, він й  під кінець життя згадував як найліпше  із  всього  ним баченого.

На час навчання у  Харківському (1858 — 1859) й  Київському із  1860) університетах М. Старицький й  М. Лисенко були уже  добре обізнані із  сучасною російською й  українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші й  переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а ще  перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери “Гаркуша” за п'єсою О. Стороженка й  сатиричної оперети “Андріяшіада”. Водночас із Лисенком він створює в  Києві аматорський гурток, силами котрого  на вечорі пам'яті Шевченка у  лютому 1864р. було показано “Наталку Полтавку”.

Із  1871р. Старицький веде велику громадсько-культурну діяльність , організовує одночасно  із  Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія “Різдвяна ніч” — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка).

Після повернення в  1881р. із -за кордону він видає перші власні  поетичні збірки ( Із  давнього зшитку. Пісні й  думи”), п'єси “Як ковбаса й  чарка, то минеться і  сварка”, “Не судилось”, переклад трагедії Шекспіра “Гамлет, принц Данський”.

Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, котрі  формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка “Чорноморський побит на Кубані” і І.  Нечуя-Левицького “На Кожум'яках” він перетворив на динамічні комедії “Чорноморці” (1872) й  “За 2-ма  зайцями” (1883) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького “По-модньому”, 1887).

Інсценізація творів М. Гоголя (“Тарас Бульба”, 1880; “Сорочинський ярмарок”, 1883), О. Шабельської (“Ніч під Івана Купала”, 1887), І. Крашевського (“Циганка Аза”, 1888), Е. Ожешко (“Зимовий вечір”, 1888), обробка п'єси Панаса Мирного “Перемудрив” (комедія “Крути, і не перекручуй”, 1886), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи з  запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, зокрема, драма “Юрко Довбиш” (1888), створена за романом К. Е. Францоза “Боротьба за право”. Питання про межі втручання в  першоджерело і про авторське право драматурга поставало перед Старицьким й т.п. , коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай й  думи про Марусю Богуславку творив драму “Ой, не ходи, Грицю, і і  на вечорниці” (1887), трагедію “Маруся Богуславка” (1897).

Поміж  переробок були і  лібретто опер “Тарас Бульба”, “Утоплена” і ін.; потрібно , таким чином , відзначити плідність зусиль Старицького, котрий  водночас із  Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери.

1883 по 1885р. М. Старицький очолює й  визначає  матеріально 1-шу  об'єднану українську професійну трупу, створення котрої  було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його у  організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в котрих  приймали участь  М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський і інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені у  Києві і  усьому генерал-губернаторстві. Однак  трупа продовжувала працювати і  виступала у  Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, других  місцях.

Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає дуже багато  сил роботі із  творчою молоддю. В. 1887 — 1888 рр. трупа Старицького із  успіхом виступає у  Москві і Петербурзі, а пізніше  гастролює в  містах Поволжя, в  Вільно, Мінську, Тифлісі.

Розуміння взаємозв'язку  соціальних й  національних проблем в  визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник в  сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п'єсах “Тарас Бульба” (1881), “Богдан Хмельницький” (1887) (безперечно, пов'язаній з  його ж романом-трилогією із  часів Хмельниччини) і “Оборона Буші” (1899).

В  п'єсах Старицького на нинішню  тематику — “Зимовий вечір”, “Розбите серце” (1891), В  темряві” (1892), “Талан” (1893), “Крест жизни” (1901), — різноманітних  за поетикою, позитивним героєм виступає людина, котра  бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає у  міру власних  можливостей слабшого.

Письменник ще  тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками у  цьому напрямі були його п'єси “Остання ніч” (1899) й  “Крест жизни”.

Власне  розуміння значення  і  завдань театру у  житті суспільства Старицький виразив  в  доповіді на 1-му  всеросійському із 'їзді сценічних постатей  (15 березня 1897р.). Він звернувся до із 'їзду із  проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних й  цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим й  патріотичним, Іван Франко вказав, що дякуючи  йому із 'їзд прийняв ухвалу і  заходи, наслідком котрих  були “значні пільги для театру, у  тім числі і  для українського, у  Росії”.

Почавши писати п'єси із  необхідності, М. Старицький досяг в  них високої майстерності й  став одним з  найвидатніших вітчизняних драматургів; одночасно  із  іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого роль  в  культурному процесі.

Переглянути презентацію: Михайло Старицький. Життєвий шлях письменника. Багатогранність діяльності. Загальна характеристика творчості

Скачати презентацію Михайло Старицький. Життєвий і творчий шлях письменника

Скачати презентацію
2 Mb,

Коментарі ( 0 )

Залишити коментар

ГДЗ з української літератури

Підписатися на оновлення

Залиште свою едектронну адресу, щоб отримувати останні новини та оновлення на сайті yrok.net

Всі права захищено.

Копіювання матеріалів без зміни заборонено.

При використанні матеріалів обов'язкова наявність активоного посилання (не закритого для індексування пошуковими системами) на джерело.