Грант замість «бюджету»: МОН підбило підсумки першої масштабної кампанії співфінансування вищої освіти

Нова філософія фінансування: «Гроші ходять за студентом» у дії

Протягом десятиліть українська вища освіта була розділена на два жорсткі табори: «бюджетників», за яких держава сплачувала повну вартість навчання, та «контрактників», які змушені були платити за все самостійно. Така полярність часто позбавляла талановитих абітурієнтів з середніми балами можливості навчатися за обраним фахом. Впровадження системи державних грантів у 2026 році кардинально змінило ці правила гри.

Суть реформи полягає в тому, що держава більше не замовляє абстрактні «місця» в університетах (за винятком критично важливих стратегічних спеціальностей — медицини, педагогіки та оборонного сектору). Натомість абітурієнти, які продемонстрували високі та середні результати на Національному мультипредметному тесті (НМТ-2026), отримали персональну фінансову підтримку — гранти на співфінансування навчання. Студент сам обирає заклад вищої освіти, а державні кошти перераховуються безпосередньо на його рахунок в університеті для покриття частини вартості контракту.

Цифри, що вражають: статистика першої великої хвилі

За даними звіту МОН, станом на кінець вересня державні гранти отримали понад 45 тисяч першокурсників по всій країні. Це майже втричі більше, ніж під час минулорічного пілотного проєкту. Загальна сума виділених урядом коштів на цей напрямок склала близько 1,5 мільярда гривень.

Гранти були розподілені за двома основними категоріями залежно від балів НМТ:

• Гранти І рівня (часткове покриття): призначалися вступникам із балами від 150 до 170 з двох профільних предметів. Розмір гранту становив від 20 000 до 30 000 гривень на рік.
• Гранти ІІ рівня (підвищене покриття): призначалися абітурієнтам із балами понад 170. Розмір такої підтримки варіювався від 37 500 до 55 000 гривень на рік.

Найактивніше грантову можливість використали вступники на інженерні спеціальності, інформаційні технології та біотехнології. Завдяки системі коефіцієнтів, запровадженій МОН для стимулювання важливих для відбудови країни професій, сума гранту для майбутніх будівельників та енергетиків множилася на коефіцієнт 1,5, що майже повністю покрило вартість їхнього контракту.

Регіональний вимір: підтримка університетів у зоні стійкості

Одним із ключових побоювань критиків реформи була загроза «вимивання» студентів з регіонів до столиці чи великих міст Заходу України. Проте статистика вересня демонструє протилежну тенденцію. Завдяки територіальним коефіцієнтам, університети Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва та Одеси не лише зберегли свій контингент, а й залучили вмотивованих абітурієнтів.

Для прифронтових та постраждалих регіонів діяв підвищений регіональний коефіцієнт — 1,35. Це означало, що грант студента, який обрав, наприклад, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, автоматично збільшувався на 35%. Це дозволило регіональним закладам вищої освіти конкурувати за студента якістю програм, а не лише географічним розташуванням.

Здорова конкуренція: як реформа змінює університети

Нова система змусила самі університети вийти із зони комфорту. Раніше державні ЗВО гарантовано отримували фінансування під «бюджетні місця», мало турбуючись про оновлення освітніх програм чи сервіс. Тепер, коли «гроші ходять за студентом», заклади розпочали реальну боротьбу за вступників із грантами.

Ректори провідних університетів зазначають, що вже цього року заклади почали пропонувати гнучкі системи оплати залишку контракту, створювати додаткові внутрішні стипендії для грантерів та активно модернізувати курси. Програми, які не користувалися попитом або мали застарілий контент, просто не набрали студентів, адже абітурієнт із грантом у кишені став вибагливішим замовником освітніх послуг.

Виклики та наступні кроки

Попри успішний старт, реформа виявила й низку викликів. Перш за все, це адміністрування виплат у перші тижні вересня. Хоча процес подачі заявок був повністю цифровізований через державні сервіси, частина банків-партнерів затримала налаштування автоматичних траншів, що викликало хвилювання серед родин студентів. У МОН запевняють, що технічні неполадки вже усунено.

Другим викликом залишається індексація грантів. За умов інфляції фіксована сума підтримки на наступний рік може не покрити зростання вартості навчання. Міністерство обіцяє врахувати цей фактор при плануванні бюджету на 2027 рік та запровадити механізм гнучкого коригування грантових сум відповідно до ринкових змін.

Висновки

Запуск повноцінного грантового фінансування вищої освіти восени 2026 року став стратегічним кроком до європейської інтеграції України. Освіта стає більш справедливою, прозорою та орієнтованою на студента. Держава довела, що готова підтримувати інтелектуальний потенціал нації, інвестуючи не в абстрактні заклади, а безпосередньо у майбутнє української молоді.