Ментальна стійкість школярів: МОН запроваджує Національну систему психоемоційного моніторингу та Резильєнтні простори з 1 листопада 2026 року

Питання збереження ментального здоров'я здобувачів освіти та педагогів за останні роки перетворилося з допоміжного напряму на один із головних пріоритетів державної освітньої політики. Як зазначили під час брифінгу 29 жовтня представники МОН, навчальні досягнення дітей напряму залежать від їхнього почуття безпеки та здатності до саморегуляції. Саме тому новий проєкт не є тимчасовою кампанією, а стає постійно діючим системним компонентом освітнього процесу з 2026 року.

Основні компоненти Національної системи психоемоційного моніторингу

Нововведення передбачає впровадження стандартизованого, але водночас делікатного підходу до діагностики та підтримки психологічного стану дітей. Система побудована на трьох ключових елементах:

• Регулярний первинний скринінг: Запроваджуються короткі, анонімні та рекомендовані міжнародними експертами тести для оцінки рівня стресу та тривожності школярів. Моніторинг здійснюватиметься виключно за добровільною згодою батьків чи законних представників.
• Спеціалізована маршрутизація: Якщо за результатами оцінювання виявляються ознаки хронічного стресу або депресивних станів, шкільний психолог отримує чіткий алгоритм дій — від індивідуальних консультацій у закладі до направлення за кваліфікованою медико-психологічною допомогою.
• Резильєнтні простори: Переобладнання звичайних кабінетів психолога або створення нових сенсорно-ігрових кімнат («Просторів резильєнтності»), де учні можуть знизити рівень тривожності за допомогою арт-терапії, звукотерапії та методів заземлення.

Як функціонуватимуть «Простори резильєнтності» у школах

Новостворені простори суттєво відрізнятимуться від традиційних кабінетів шкільних психологів. Це спеціально зоновані приміщення з підвищеною звукоізоляцією, регульованим освітленням, ергономічними меблями та мультисенсорним обладнанням. Вони призначені як для індивідуальної роботи з психологом, так і для групових тренінгів з розвитку емоційного інтелекту, саморегуляції та вирішення конфліктів.

У кожному такому просторі працюватимуть фахівці, які пройшли спеціалізовану додаткову підготовку за міжнародними програмами роботи з дитячою травмою та кризовими станами. Для шкіл, де фізично бракує вільних площ, передбачено формат мобільних сенсорних боксів, якими можна обладнати будь-яке безпечне приміщення, зокрема й укриття.

Підготовка педагогів та участь батьківської спільноти

У Міністерстві освіти і науки наголошують, що успіх системи залежить не лише від шкільних психологів, а й від усього педагогічного колективу. У межах програми розроблено обов'язковий короткий курс для класних керівників та вчителів-предметників щодо розпізнавання перших сигналів психологічного неблагополуччя у дітей.

«Учитель — це людина, яка бачить дитину щодня і першою може помітити зміни в її поведінці: замиканість, спалахи агресії, різке зниження успішності чи апатію. Наше завдання — навчити педагогів правильно реагувати на такі прояви, не засуджувати, а своєчасно передавати сигнал шкільній психологічній службі», — підкреслили під час презентації розробники програми.

Батьки також отримують доступ до просвітницьких матеріалів, вебінарів та рекомендацій щодо того, як підтримувати емоційний баланс дитини вдома, розмовляти про страхи та зміцнювати сімейну резильєнтність.

Етапи реалізації та очікувані результати

Впровадження проєкту розподілено на кілька етапів. З 1 листопада 2026 року стартує пілотна фаза у 500 закладах освіти, що охоплює різні регіони України, зокрема прифронтові та центральні області. До кінця навчального року 2026/2027 планується охопити понад 70% усіх шкіл країни.

Очікується, що функціонування нової системи дозволить мінімізувати довгострокові негативні наслідки психологічних травм у дітей, знизить рівень булінгу в шкільному середовищі, а також створить сприятливий емоційний клімат для засвоєння навчального матеріалу.