Конспект уроку: Іван Франко. Збірка поезій "Зів'яле листя" (Лірична драма). Мотиви туги і страждань, породжені складними суспільними та особистими обставинами

Продовжуємо діяльність  за творчістю І. Франка. Адже, щоб  відповісти на питання: "Хто такий І. Я. Франко?", потрібно  вивчити кожну сторінку його життєвої книги. Перш ніж перейти до нової теми, давайте перевіримо вивчене.

Бесіда:

1. Схарактеризуйте ознаки новаторства І .Франка у  жанрі сонета.Назвіть прочитані вами сонети. Чим вони вам до вподоби?
2. Яким пафосом пройнятий вірш "Гімн" котру  ідею втілив автор в  постать  вічного революціонера?
3. Ознайомившись з  творчою спадщиною І. Франка, назвіть, хто постав перед вами у  образі письменника?
4. Котра  тема збірки Із вершин й  низин" й  яке місце вона займає в  творчій спадщині І. Франка?

Поступово ми переконуємося, що Іван Франко – митець титанічної праці. Видані 50 томів є тільки половиною його творчого доробку, а масштаби інтересів, творчих шукань, ідейно-естетичних відкриттів просто вражають. Щоб  відповісти на питання: "Хто такий Й .Франко7", потрібно  вивчити кожну сторінку його життєвої книги.Ми уже  знаємо Й .Франка як Дуже великого Каменяра, вічного революціонера, українського Мойсея. Яким чином  зазначав М.Коцюбинський, "людина, котра  б вона сильна не була , не спроможний  існувати самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається у  терновий вінок життя народного".

Й  сьогодні на уроці ми почнемо читання ще одного розділу життєвої книги поета, де Франко виникає  як людина, котра  кохає й страждає, радіє й  тужить, вірить й  зневірюється.

Проблемне питання: "Що таке любов  для Й .Франка?". На це запитання дамо відповідь, коли розглянемо збірку поета "Зів'яле листя".

Зачитую тему уроку, школярі  записують її у  зошити, а теж вислів М.Коцюбинського про збірку "Зів'яле листя": В  Й .Франка є прекрасна річ – лірична драма "Зів'яле листя". Се подібні  легкі, ніжні вірші, із  такою широкою гамою чувства й  розумінням душі людської, що читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: або  поетові боротьби, або  поетові-лірикові, співцеві любов  й  настроїв".

Довідка про збірку "Зів'яле листя"

Збірка "Зів'яле листя" із  підзаголовком "Лірична драма" створювалась більше десяти років (1886 – 1896 ) й  вийшла в  1896 році уперше  й  вдруге у  1911році. Це були тяжкі роки для Й .Франка. Його було звільнено із  роботи,цим позбавлено засобів для існування. До того ж поет не мав й  особистого щастя, хоча  вже  був одружений із  Ольгою Хоружинською, шлюб відбувся 16 травня 1886 року у  Павлівській церкві.

Усе це визвало  сумні причини , і  автор робить припис "Лірична драма".

Збірку складають 60 поезій, котрі  автор ділить на 3  жмутки. Й  жмуток – це твори із  громадянськими мотивами, однак переважають скорбні інтимні вірші. І.  жмуток – твори про любов , а ще  про чарівну красу природи.Це твори , що є найдобірнішими перлами народної пісні і  поетичної краси.

ІІІ жмуток – це твори, в  котрих  автор виражає  пекельні умови життя,викликані жорстокими умовами життя й  нещасливим коханням, що довели ліричного героя до відчаю, й  він рішає  покінчити життя самогубством .Передмову до збірки автор закінчує словами: "Будь мужньою людиною й  не йди моїм слідом".

Виступи школярів  про 4  любові  у  житті Івана Франка:

1. Целіна Журовська (Зигмунтовська) – жінка, котра  не відповіла Й .Франку взаємністю, він їй просто не подобався .
2. Юзефа Дзвонковська – друга закоханість Й .Франка, котра  наповнила його душу "дивом золотим", незмірним щастям й  невимовно пекучим горем.
3. Ольга Рошкевич – максимальна  й  взаємна кохання  у  Івановому й  Ольжиному житті – Додаток А.
4. Ольга Хоружинська – Франкова дружина, жінка, котра була постійно  поруч

Робота над текстом вірша "Чого являєшся мені в  сні?":

−    виразне читання вірша "Чого являєшся мені в  сні?" напам'ять;

−    визначення художніх засобів,використаних в  вірші – Додаток Д;

−    визначення віршового розміру твору – Додаток Е.

Твори Й .Франка, покладені на музику:

"На Великдень 1871" – перший вірш, присвячений батькові. Покладений на музику М.Лисенком в  1905 році, став гімном українського національного відродження; 

"Чого являєшся мені в  сні?";

"Червона калино,чого лузі гнешся?";

"Ой ти , дубочку кучерявий…";

"Розвійтеся із  вітром…";

"Ой ти, жалю, мій жалю…";

"Я не кляв тебе, о зоре…";

"Ой ти, дівчино, із  горіха зерня…";

"О теє тая стежечка"

Ольга Рошкевич – максимальна  й  взаємна кохання  в  Івановому і Ольжиному житті

Ольга Михайлівна Рошкевич народилась 11 лютого 1857 року у  місті Угорники Станіславського повіту в  родини  священика Вона перекладач, збирач фольклору. Була нареченою Й .Франка.Їх знайомство відбулося в  бойківському селі Лолин тепер  Долинського району Івано-Франківської області),де служив священиком батько Ольги .Це сталося влітку 1874 року,гімназист Й .Франко уперше  завітав в  гості до власного  товариша по навчанню Ярослава Рошкевича (брата Ольги).Після 2-х  років знайомства із  Ольгою Франко офіціально  просить батька руки його доньки .Батько погоджується, однак  до заручин не дійшло. Другокурсника Й .Франка заарештовують за участь в  таємній соціалістичній організації. Зроблені обшуки й  в  Лолині, Ольга встигла заховати окремі  речі, листи й  книжки на пасіці. Батько не дозволяє  будь котрі  взаємозв'язки  із  Й .Франком. Однак  вони ще зустрічатимуться у лісі за селом, Ольга у 'язала по деревах стрічки щоб  Іван знав,куди іти і  де її відшукати. Вони зустрінуться ще 1884 року у  Коломиї на балу й  там востаннє танцюватимуть вальс. За велінням батька 14 вересня 1879 року О.Рошкевич одружується із  Володимиром Озаркевичем, котрий  вмисно  пішов на це й  дав змогу  Ользі працювати,займатися корисною роботою:перекладати, писати.

Франко боляче переживав розрив із  Ольгою Рошкевич, він писав їй: "Стративши тебе, я стратив надію на кохання  чесної й  надійної жінки, а при тім такої, котра буда спроможна  зв'язати власну  долю із  моєю".

Для Франка протягом всього  життя ім.'я Ольги було священним. В  власну  чергу О.Рошкевич до самої смерті зберігала Іванові листи, й  заповіла своїй сестрі Михайлині покласти їй ці листи в  труну. Може, будь-яка  людина має право на власне , особисте, на власну  таємницю.

Для змалювання непорочної чистоти Ольги, її високої духовності Й .Франко застосувує  запозичений із  Біблії символ – білу лілею. 

Юзефа Дзвонковська – друга закоханість І .Франка, котра  наповнила його душу"дивом золотим",незмірним щастям й  невимовно пекучим горем 

Це начитана, із  передовими і  оригінальними поглядами, витончена натура, шляхетна,делікатна,красива, може  на самопожертву, "високого походження" – із  багатого польського роду. Із  нею Й .Франка познайомили станіславські друзі.

На Й .Франка Юзефа справила сильне враження .Він оцінив її критичний розум, покохав із  1-го  погляд. Й .Франко рішає , що після О.Рошкевич Юзефа саме й  жінка, котра  спроможний  йти поруч, себто  спроможний  бути його дружиною. Однак  Юзефа не відповіла взаємністю…Він страждав. Лише потому  довідався від неї самої, що вона надзвичайно  хвора – хвора на сухоти (туберкульоз) й  не бажає  когось обтяжувати й  руйнувати комусь життя.

Саме їй, Юзефі, присвячено вірш з  збірки "Зів'яле листя" "Вона умерла!", у  котрому  автор передає біль утрати й  велику розпач.

Прожила Юзефа всього  30 років. Її могилу віднайшли зовсім недавно на кладовищі у  Івано-Франківську. Звичайнісінька плита із пісковику, котру не пошкодував час. Вона понадтріскувалась й  поросла мохом. На ній написані дати народження й  смерті Юзефи Дзвонковської : 1862 – 1892.

Целіна Журовська (Зигмунтовська) – 3-тя  закоханість І.Франка, котра  не відповіла йому взаємністю, він їй просто не подобався

Народилася у  Трускавці, мешкала у  Дрогобичі й  Львові, де працювала поштовим службовцем, – там й  побачив її Й .Франко.

Журовська була єдиною із  коханих Франка, котра  не любила поета, не розуміла його поривань, холодно реагувала на освідчення і вірші й  лише  на схилі віку втямила, хто любив й  обезсмертив її власною  кохання 'ю.

Байдужість Целіни до Франка була вражаюча. Вона навіть не читала і  не мала наміру читати "Зів'яле листя". Їй прочитали, запитали, що її найбільш вразило у  тій збірці, й  вона преспокійно відповіла, що із  всього  їй найбільш сподобався опис квартири у  одному вірші, адже  подібну квартиру вона мала. Й  більше нічого.

Целіна твердила, що Франко буквально її переслідував. Вона йде із  роботи, а він – слідом. Вона зупиниться – зупиниться і  він. Таке тривало місяцями. Він, як учень , боявся промовити до неї і  слово, підступити ближче, годинами вистоював перед її вікнами.

Коли потому  Целіну запитають, чому вона не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто, спокійно не видумуючи ніяких причин, відповіла: він їй просто не подобався, адже  був рудий, а їй імпонували брюнети, особливо брюнети із  синіми очима. Й  прізвище не подобалося, не мав солідного становища, грошей й  надій на них.

Целіна була безмежно  примхливою й  гордою й  не відповідала на кохання  поета. Ось чому у  його уяві вона "женщина або  звір", "сфінкс".

Ольга Хоружинська – Франкова дружина, жінка, котра була повсякчас поруч

Народилася О.Хоружинська 10 квітня 1864 року у  с.Бірки на Харківщині у  сім'ї  дрібного поміщика, члена Київської громади, нащадка старовинного

Козацького шляхетського роду. Закінчила Харківський інститут шляхетних дівчат, вищі жіночі курси у  Києві. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Обидві її сестри були одружені із  членами Київської громади. Познайомившись з  Франком рішила  стати його дружиною і  помічницею, присвятити власне  життя чоловікові й  своєму народові. Одружилася із  І.Франком в  1886 році.

Приїхавши до Львова, Ольга приймає  активну участь у  громадській роботі. Стає видавцем журналу " Життє й  слово", котрий редагував Франко, вкладаючи у  журнал гроші із  власного  посагу. Заприятелювала із  Наталкою Кобринською й  співпрацює в збірнику "Перший вінок" – це перший зібрання  творів жіночого пера у  українській літературі. Ольга дописує до багатьох журналів, вміщає власні  переклади із  других  мов, допомагає своєму чоловікові у  його літературній праці.

Ольга вивчила українську мову, була вірною дружиною, доброю матір'ю (народила й  виховала чотирьох дітей:Андрія, Тараса, Петра, Анну), дала гроші Й .Франкові на навчання у  аспірантурі, допомагала у  літературній праці, видавала заснований ним журнал "Життє й слово", на власний  кошт опублікувала книжку Й .Франка У  поті чола" й  перевидала вдруге збірку Із  вершин й  низин". Одночасно  із  чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Крізь  дуже багато  років дочка Анна повідоме : "…вона жила життям тата, була його порадницею.

Художні засоби, використані в  вірші "Чого являєшся мені усні?"

1.    Звичайні і метафоричні епітети:

"чудові очі…ясні", "дно студене", "зарево червоне", "довгими ночами", "щастя молодого", "дива золотого".

2. Зрівняння:

"очі..., немов криниці дно студене", "уста..,мов зарево червоне", "серце.., неначе перла в  болоті". Усі вони підкреслюють надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе відношення  до почуттів закоханого юнака й  його високі душевні поривання.

3. Метафори:

"докір займається й  тоне в  тьмі", "ти серце надірвала", "вирвала ридіння голосні", власний  біль, власний  жаль, власні  пісні в серці здавлюю на дні",..

Метафори підсилюються повтореннями , що увиразнюють душевний біль ліричного героя із  приводу нерозділеного глибокого почуття.

4. Тавтологічні повтори:

У  житті мене ти знать не знаєш", хоча  знаєш, добре знаєш, як… в  серці здавлюю на дні".

5. Анафора:

"Чого являєшся мені в  сні?"

6. Риторичне заперечення:

"О ні!"

7. Риторичне звертання:

"Являйся, зіронько, мені…"

8. Риторичний оклик:

Хоча  у  сні!"

9. Дієслівні синоніми:

"тужити – не існувати ", "серце… марніє, у 'яне, засиха", хоча  у  сні …оживає, грає, віддиха". Усі  художні засоби указують  на глибину почуття ліричного героя; любов  – високе й  благородне почуття, це "диво золоте", "щастя молоде".

Інформаційне гроно: "Яким постає перед нами І.Франко ( за сторінками збірки "Зів'яле листя"):
−    стражденний;
−    вірний ;
−    пристрасний;
−    вразливий;
−    ніжний;
−    зневірений,
−    людина, що страждає від нерозділеного кохання;
−    змучений;
−    у відчаї;
−    закоханий до безтями.
 

Вивчити вірш "Чого являєшся мені в  сні?" напам'ять. Прокоментувати вірші за збіркою "Зів'яле листя" (за вибором школярів ).