Конспект уроку: Сильний тип української людини (образ родини Сірків, Григорія Многогрішного за романом І. Багряного «Тигролови»). РЗМ Підготовка до домашнього твору-роздуму

19.08.2018
1961 переглядів
Тема уроку
Сильний тип української людини (образ родини Сірків, Григорія Многогрішного за романом І. Багряного «Тигролови»). РЗМ Підготовка до домашнього твору-роздуму
Мета уроку:

Навчальна мета: допомогти школярам  осмислити виховні ідеали української сім'ї  Сірків і Григорія Многогрішного; усвідомити фактори стійкості, незламості, величі людського духу героїв роману; вдосконалювати  навички пообразного аналізу прозового твору;

Розвивальна мета: сформувати  почуття обов’язку і відповідальності перед родиною;

Виховна мета: виховувати національну свідомість, високі патріотичні і  загальнолюдські ідеали.

Тип уроку:
урок-дослідження
Терміни і поняття:

Обладнання і матеріали: портрет І Багряного, текст твору «Тигролови» І. Багряного, таблиця «План аналізу літературного персонажа», підручник «Українська література» для 9 класу

Хід уроку
Організаційний момент
Актуалізація опорних знань та перевірка домашнього завдання

Бесіда:

  1. Що ми ще знаємо про історію Сіркового родоводу? Відшукайте це місце в  творі школяр  читає уривок на с.68 від слів «А сім’я…до слів ..це далеко»)
  2. Родина Сірків живе у  глухій тайзі. Хто ж представляє цю родину? (Батько, мати й  діти – Наталка й  Григорій).
  3. Відтворіть біографію Григорія Многогрішного до того часу, як він опинився на Далекому Сході.
  4. Чому крізь  пекельні кола доводилось  проходити у ’язням в процесі  перебування у  радянських тюрмах?
Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

На прикладі сім'ї  Сірків й  Григорія Многогрішного ми простежимо, дякуючи  чому українці, відірвані від Батьківщини, ціною величезних зусиль зуміли не лише  вижити, а і  улаштувати  життя, гідне типу сильної української людини. Таким чином , запишіть тему уроку: «Сильний тип української людини (образи сім'ї  Сірків й  Григорія Многогрішного за романом І.  Багряного «Тигролови»).

Основна частина уроку

Батько – Денис Сірко, глава сім’ї, основний працівник. Це – фізично сильний, кремезний, несхибний мисливець, істинний  володар тайги. Ось як про це сказано у  тексті: «Кремезний, броватий, волохаті груди у  пазусі», «…вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий». Він добре знається на народних ліках. Старий Сірко безмежно  привітний, гостинний. Однак , бачимо його не лише  знаменитим на увесь  край мисливцем, прекрасним майстром власної справи, він ще є людиною, котра  кохається у  рідному слові, носить в  для себе  морально-етичні традиції власного  роду, нації. Це – духовно багата, талановита людина – «сам складає віршівки й  таки мистецьки складає». А як захоплено усі  слухають його оповідь  про дивну мандрівку довкола  всесвіту . 

Ось таке поєднання, із  однієї сторони , глибокої закоріненості у  духовні витоки власного  роду-племені, а із  другого, практичної пристосованості до складних обставин, котрі  він перемагає, зберігаючи при цьому людську гідність, й  робить його неординарною особистістю, авторитетним, глибоко шанованим главою сім'ї .

Слід відзначити його шанобливе відношення  до дружини, місцевого населення, тунгуса – Петра Лірова, тубільця Кім-Гі-Суну, яким на Різдвяні свята возили подарунки; перед походом на тигра завітали до старого пустельника удегейця Інокентія Петровича. Цей сліпий дідусь не розумів української мови, однак  серцем відчував доброту, привітність.

Доброта й  милосердя – це одна з  найголовніших рис сильного типу української людини.

Мати в  сім'ї  Сірків – справжня берегиня сімейного вогнища, дбайлива дружина й  мати.

Сірчиха – добра, лагідної вдачі жінка. Автор змусив нас, читачів, подивитися на неї очима Григорія Многогрішного, їй більше  50… зовнішній вигляд ). Так само, як й  її чоловік, вона береже пам’ять роду. Її оповідь  про історію переселення, про поступове вкорінення українців в  Зеленому Клину, про їх  життя є безмежно  цікавою й  характеризує її як спостережливу й  розумну жінку.

Мати – дбайлива, вправна господиня. Водночас із  чоловіком їй доводилось  тяжко працювати заради достойного життя власної сім'ї . Вона вміла по-хазяйськи вести хатню діяльність , поратися на городі і у  господі. А котрі  у  неї кулінарні здібності! «Стіл був застелений…». Сірчиха керується почуттями великої материнської кохання . Коли діти й  чоловік збиралися на полювання, вона… «тліла серцем і нишком витирала сльози». 

Материнське серце зрозуміло душевні тривоги Наталки, її перше любов . Хоча  Сірчиха була вивезена із  України ще дитиною й  ледь-ледь пам’ятає рідний край, усе ж в  неї залишилась туга за власною  першою Батьківщиною: «…туди тягне…». Ще потрібно  сказати, що оця  жінка живе за законами християнської моралі. Постійно звертається до Бога.

Як берегиня сімейного вогнища, вона дуже багато  у  чому встановлює  ту атмосферу добра, злагоди, взаємоповаги, що є  у  сім'ї Сірків.

Дітей в  Сірковій сім'ї  було троє, однак  в процесі  ловлі тигра старший син Микола загинув. Про це ми дізнаємося із  розповіді матері.

Молодший син Гриць Сірко активно переймає величезний життєвий досвід – практичний й  моральний – власних  батьків. На перший погляд, Грицько звичайний молодий чоловік, котрий  нічим не виділяється. Це «густобровий, кремезний хлопець , спритний мисливець, вірний сім’ї й  чоловічій дружбі». «Грицько от здоровий й  красний», «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий – років 25. На ньому військовий старенький френч. На ногах ічиги, на голові набакир кепка, а із -під неї буйний чуб кучерявиться». В  сім'ї  він користується повагою. Гриць опанував чоловічу домашню діяльність  – одночасно  із  батьком господарює й  у  дворі, й  у  лісі. Розуміє Наталку, із  повагою ставиться до батьків. Втім, для повного розуміння, самовираження його як неординарної особистості йому замало тайгового простору. Коли він одночасно  з  Многогрішним опиняється у  Хабаровську, то зразу ж демонструє  себе як людина із родовим характером Сірків, себто  із  характером переможця. Маючи обмаль інформації про Многогрішного, Грицько інтуїтивно відчув, що його побратимові краще не із ’являтись в  НКВД, куди вони подалися зареєструвати гвинтівку. Він зупинився, взяв  Григорія за петельки й  притяг до себе. Многогрішний зразу ж оцінив розум Грицька, здатність приймати виважені рішення, обережність. «Чортів Гриць…» – до слів: «…тигролов!». Я вважаю, що Грицько – це сильний тип української людини.

Наталка на диво багатогранна особистість. «Хороша й  бистроока, з  стрічкою над чолом й  юна, смаглява від сонця». В  неї вроджена й  яскраво виявлена жіночність. Ключ до розуміння її характеру потрібно  шукати в  достатньо  рідкісному поєднанні жіночності із тими якостями, котрі  вона набула, поділяючи водночас із  батьками й  братами усі  труднощі мисливського життя. Саме тому перше враження про Наталку у  Григорія таке: «Якесь дивне…» - до слів: «…а таке сердите». Вона пишається власним  старовинним прізвищем, власною  належністю до давнього роду. «Сірківна, – вимовила дівчина із  гордістю. Мій батько – Сірко, й  дід – також Сірко, й  прадід. Усі  Сірки…» Наталка надзвичайно  працелюбна. Про це засвідчує  порядок в  хаті, створений дівочою рукою квітник. Мені надзвичайно  сподобалась така сцена: «…На камені, по тім боці, зігнувшись, як лозина, й  мерехтячи на сонці голим тілом, стояла мавка й  викручувала мокру косу… Вода плюскотіла, збігала срібним струмочком. Наталка! Гола й  дивна як мавка лісова. Сяяла блискучими росинками на тілі у  сонячній купелі.» Не можна повірити, що така вродлива, статна дівчина здатне  бути ще і  мисливцем, й  неабияким. Ось вона в  своїй стихії – на зимовому полюванні. Цілий день переслідує рись. «Оце зажене» – до слів: «…так просто». Перелік таких сцен можна продовжувати й  продовжувати. Я хочу сказати, що цей постать  мені надзвичайно  сподобався, а найбільш те, що героїня може  на велику, всеперемагаючу кохання .

Хоч Наталка й  не народилася у  Україні, однак  захоплює її мова українська, пересипана народними прислів’ями. Зокрема: «Бог не без милості, козак не без щастя». Наталка мала ще  хороший, сильний голос й  чудово співала українські пісні.

Григорій Многогрішний – це лицар національної ідеї, прототип автора роману. Він належить до людей, котрих  неможливо скорити. Надто дуже багато  в  нього власної гідності й  надто дуже багато  в  нього відповідальності за долю Вітчизни. Многогрішний – сильний духом, щирий, доброзичливий, шляхетний.

Людина, сильна духом, завжди викликає пошану, в  котрі  часи вона б не жила. Я захоплююся тим, що дев’ятирічний парубок , зазнавши стільки лиха в  сталінських катівнях, не занепав духом, не втратив природної життєлюбності, лишився  вірним сином власної сонячної України.

 

Закріплення знань і вмінь

Бесіда:

  1. В  котрих  рисах характеру проявляється сильний тип української людини? 
  2. Або  можемо ми вважати родину Сірків і Григорія Многогрішного сильним типом української людини?
  3. Що було основою міжособистісних стосунків героїв роману?
  4. Дякуючи  чому герої роману, відірвані від материкової Батьківщини, зуміли вистояти, улаштувати  гідне людини життя? 
  5. Або  ми подібні , як родина Сірків і Григорій Многогрішний?
Підведення підсумків

Сильний тип української людини Імовірно він поруч із  нами? На жаль, не завжди. Прогресуючи, регресуємо. Дається взнаки дефіцит національної честі. То ж бережімо власну  душу, власну  мову, власне  майбутнє

Надання домашнього завдання

Написати твір – роздум «Духовна перевага Григорія Многогрішного над своїми мучителями»

Коментарі ( 0 )

Залишити коментар

ГДЗ з української літератури

Підписатися на оновлення

Залиште свою едектронну адресу, щоб отримувати останні новини та оновлення на сайті yrok.net

Всі права захищено.

Копіювання матеріалів без зміни заборонено.

При використанні матеріалів обов'язкова наявність активоного посилання (не закритого для індексування пошуковими системами) на джерело.