Конспект уроку: Українські землі під владою двох імперій. Початок національного відродження

Українські землі в складі Австро-Угорської імперії та Російської імперії

З другої половини XVIII століття Річ Посполита відраховувала останні роки існування. Її занепадом скористалися сусіди: Росія, Пруссія, Австро-Угорщина. Внаслідок трьох поділів територія Речі Посполитої відійшла до складу цих держав. Польща зникла із карти Європи.

Українські землі опинилися в різних державах. На Галичині, Буковині, Закарпаті панували угорські та австрійські землевласники, оскільки ці території увійшли до складу Австро-Угорщини. Інша частина Правобережжя Волинь, Київщина, Поділля, Брацлавщина відійшла до Росії. Початок XIX століття усе населення України зустріло з новими територіальними змінами, новими й старими господарями, у цілковитій залежності від чужоземних і «власних» панів.

Рис. 1. Українські землі в складі Австро-Угорської імперії та Російської імперії

Національне відродження

На захист української культури піднялися кращі представники народу. Серед них Іван Котляревський й Григорій Квітка-Основ’яненко.

Іван Котляревський родом із Полтави. З дитинства плекав любов до рідної української мови. Мав хист до літературної діяльності. Перебуваючи на військовій службі, почав писати поему «Енеїда», яка побачила світ у місті Петербурзі. Вихід поеми «Енеїда» - подія в історії української культури. «Енеїда» — перший твір, написаний живою народною мовою. Герої поеми - троянці, жителі стародавнього міста Трої. Іван Котляревський наділяє їх характерними рисами українського народу, відтворює картини життя різних верств населення. «Енеїда» мала великий успіх серед народу, оскільки була веселою, дотепною розповіддю про життя українців і відтворювала багатство народної мови.

Рис. 2. Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського.

У 1834 році в місті Харкові побачили світ «Малоросійські оповідання». їх автор Григорій Квітка-Основяненко. Його шанобливо називали народним письменником. Він довів і переконав своєю творчістю, що українською мовою можна писати будь-які твори. Малоросійські оповідання» мали неабиякий успіх. За любов до рідної мови Квітку-Основ’яненка величали «батьком української прози».

«Руська трійця»

«Галицькими будителями» називали усіх учасників літературного гуртка, котрий діяв в Львові.Створили його Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Яків Головацький та Іван Вагилевич вирушали в тривалі мандрівки містечками і селами Буковини, Закарпаття, Галичини. Вони записували народні пісні, легенди, перекази, занотовували розповіді про те, як жив народ колись.

У 1836 році « трійчаті» надрукували у Будапешті «Русалку Дністровую» альманах, тобто збірку, до котрого увійшли ними зібрані народні твори.

Рис. 3. Русалка Дністровая

Тарас Григорович Шевченко

9 березня 181-4 року в селі Моринцях, що на Черкащині, у сім’ї селянина-крінака народився хлопчик Тарас.

Дитинство Тараса не відрізнялося особливо від дитинства багатьох інших дітей-кріпаків. Життя його змінила подорож до Петербурга.

Рис. 4. Тарас Григорович Шевченко

В 1838 клопотами К. Брюллова, О. Венеціанова, Є. Гребінки та інших Тараса було викуплено із кріпацтва. В цьому ж році його було прийнято до Академії мистецтв, котру закінчив він у 1844 р.. В 1843 й 1845 роках відвідав Україну, де працював художником в київській Тимчасовій комісії розгляду давніх актів. В 1847 р. вчитель малювання у Київському університеті.

В березні 1847 р. за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві був заарештований й засланий в якості солдата до Орської фортеці в Оренбурзький окремий корпусу. На засланні Шевченка в якості художника включили в склад експедиції, яка досліджувала Аральське море.

В 1857 р. дякуючи клопотанням друзів його звільнили. В 1858 р. прибув до Москви, далі до Петербурга. Через рік приїхав в Україну. Постійно проживати на своїй батьківщині йому заборонили. Тяжке десятирічне заслання, різні хвороби спричинилися до швидкої передчасної смерті поета. Його поховали спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а у травні 1861 р. перевезли прах на Чернечу гору поблизу міста Канева.

Кирило-Мефодіївське братство

В 1846 році в Україні виникає нелегальна організація, названа на честь відомих словянських просвітителів Кирила і Мефодія - Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Його засновники: вчитель із Полтави Василь Білозерський, службовець Микола Гулак, історик, професор Київського університету Микола Костомаров. У засіданнях товариства брав участь Тарас Шевченко.

Рис.5. Кирило-Мефодіївське товариство

Головна мета товариства - здобути незалежність Україні в союзі з іншими слов’янськими народами (поляками, росіянами, чехами, сербами, болгарами). Столицею майбутньої держави мав стати Київ. Братчики хотіли знищити кріпацтво і проголошували рівноправність усіх людей і народів.

На початку 1847 року царським властям стало відомо про існування товариства. Навесні найбільш активних братчиків заарештували і під конвоєм доставили до Петербурга. Після слідства учасникам товариства винесли вирок і відправили на заслання до різних місць. Не оминув покарання й Тарас Шевченко. Так, вирок 10 років солдатчини у Оренбурзьких степах був невипадковим. Цар Микола І не зміг йому вибачити й сімейної образи. Оскільки в поемі «Сон» Т. Шевченко назвав царицю так: «опеньок засушений, тонка, довгонога. Звідси стає зрозумілим, чому цар особисто доповнив вирок забороною: «Без права писати і малювати».

Десять років муштри підірвали Кобзареве здоров’я, однак не здолали духу, не знищили любові до України й її народу.

1. Під владою яких країн були землі України?

2. Які події відбулися у згаданий час: 1834 рік, 1836 рік, 1840 рік, 1846-1847 роки?

3. Як ви зрозуміли такі словосполучення: рятівники української мови, жива народна мова, батько української прози, великий син великого народу, нелегальна організація?