Конспект уроку: Будова і функції шкіри

Згадайте що таке температура та від від яких факторів температура на земній поверхні залежить.

1. Адаптація

Організм до кожного чинника із навколишнього середовища виробляє певні специфічні реакції пристосування, тобто він адаптується. Процес пристосування різноманітних до умов навколишнього середовища називається адаптацією. В людському організмі функцію адаптації здійснюють фізіологічні системи чи окремі органи. У людини тіло вкрите шкірою. Шкіра є бар'єром поміж внутрішнім та зовнішнім середовищем й здійснює різноманітні функції, які спрямовані на адаптацію організму до упливів зовнішнього середовища.

2. Функції шкіри

Шкіра - це специфічний багатофункціональний орган. Функції її наведено нижче. Всі перелічені там функції шкіри повязані із її особливостями будови.

Функції шкіри Характеристика

1. Терморегуляційна. Участь у регуляції теплового обміну з зовнішнім середовищем, близько 82 % усіх теплових витрат людського організму відбувається саме через шкіру.

2. Рецепторна (шкіра – орган чуття). Містить рецептори, завдяки котрим людина відчуває тепло, холод, дотик, вібрацію, біль, що й дає змогу їй реагувати на зміни зовнішнього та внутрішньою середовища, сприймати навколишнє середовище і краще пристосовуватися до його умов

3. Захисна. Служить барєром між зовнішнім й внутрішнім середовищем, захищає інші тканини тіла від механічних і термічних ушкоджень, сонячного випромінювання, а також не пропускає всередину організму хвороботворні мікроорганізми (клітини чистої шкіри здатні виділяти речовину, котра має бактерицидні властивості), шкідливі рідини, гази тощо

4. Дихальна. Загальний газообмін відбувається не тільки через легені, а й через шкіру, яка поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ

5. Видільна. Через шкіру виводиться на зовні частина сечовини, мінеральних солей та води (за допомогою розміщених на ній потових залоз)

6. Обмінна. Участь в регуляції водного» сольового, вуглеводного та жирового обмінів

7. Синтетична. Бере участь в синтезі (виробленні) вітаміну D, який відбувається під впливом ультрафіолетових променів. Нестача вітаміну D у дитячому організмі призводить до захворювання - рахіту. без цього вітаміну погано засвоюється кальцій (Са)

8. Депо крові. У кровоносних судинах шкіри дорослої людини може затриму¬ватися до 1 л крові

9. Самоочищення. Постійне злущування відмерлою верхньою шару шкіри за-побігає проникненню бактерій в інші тканини та сприяє її відновленню.

3. Будова шкіри

Шкіра є найбільшим органом, загальна площа його в дорослої людини складає близько 1,5-2 м2, маса - її 2-3 кг, товщина (без урахування клітковини) у середньому - 2-5 мм. Товщина шкіри менша на тих ділянках тіла, котрі менше піддаються впливу тертя (зокрема, внутрішня поверхня передпліччя), а грубіша на тих, де навантаження більше (наприклад, підошви ніг).

Шкіра побудована із трьох шарів:

1. зовнішнього - епідермісу,

2. власне шкіри - дерми,

3. підшкірної жирової клітковини.

Епідерміс - шар шкіри, котрий сформований багатошаровим плоским епітелієм. Цей епітелій, у свою чергу, складається з двох шарів: поверхневого - рогового й глибшого - росткового. Зокрема, роговий шар утворений із мертвих зроговілих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Кожного дня із поверхні шкіри постійно злущуються тисячі відмерлих клітин, однак вона не тоншає, тому що постійно відновлюється. Ростковий шар побудований із клітин, котрі постійно діляться й забезпечують регенерацію - відновлення клітин шкіри. У епідермісі знаходяться клітини, котрі виробляють темний пігмент, що зветься меланін. Цей пігиент захищає шкіру від негативного врливу надмірного ультрафіолетового випромінення.

Під епідермісом в людини знаходиться власне шкіра, чи дерма (з грец. дерма - шкіра). Вона представляє собою шар щільної сполучної тканини, яка складається із еластичних та колагенових волокон. Ці волокна надають шкірі додаткової еластичності, завдяки якій людина здатна вільно робити різні рухи. В тому, що для шкіри властива еластичність, можна переконатися самостійно. Потрібно відтягнути її на тильному боці кисті руки, наприклад. Вона розтягнеться, однак як тільки її відпустити - набуде попереднього стану.

В дермі знаходяться різноманітні рецептори (зокрема, термо-, механо- і больові завдяки котрим людина здатна відчувати тепло, холод, дотик чи біль), сальні й потові залози, а також кровоносні і лімфатичні судини та волосяні сумки.

Сальні залози виділяють спеціальний секрет - шкірне сало. Розміщені вони головним чином на голові людини, обличчі і верхній частині спини. Таке шкірне сало змащує шкіру й волосся, пом'якшуючи таким чином їх, не пропускає усередину тіла воду й шкідливі речовини з зовні.

Потові залози схожі на трубочки, що розпочинаються щільно закрученим клубочком. Одна випростана частина трубочки - це вивідна протока потової залози, яка відкривається на поверхню шкіри отвором. А клубочки обплетені капілярами, через стінки котрих із крові в потові залози надходить вода із розчиненими у ній мінеральними солями, сечовиною й іншими речовинами. Таким чином утворюється піт, котрий виділяється на шкірну поверхню крізь отвори вивідних проток. За своїм складом піт подібний до сечі, однак меншої концентрації. За одну добу у дорослої людини виділяється близько 0,5 літрів поту.

В дермі знаходяться волосяні мішки, чи фолікули. Кожний із них з'єднаний із м'язом, котрий піднімає волосину. Наприклад, коли холодно чи страшно, м'язи скорочуються, в результаті чого піднімається волосина й шкіра навколо неї. Таким чином виникає гусяча шкіра. Вона є однією із захисних реакцій нашого організму, яка зменшує віддачу в навколишнє середовище тепла крізь шкіру.

Підшкірна жирова клітковина знаходиться під дермою. Вона є найглибшим шар шкіри, котрий складається з щільних сполучнотканинних пучків, а між ними знаходяться жирові клітини. В окремих ділянках тіла її товщина сягає кількох сантиметрів. Клітини із підшкірної жирової клітковини здатні нагромаджувати частинки жиру, котрі можуть їх повністю заповнювати. Жир підшкірної клітковини є своєрідним запасом поживних речовин, котрі використовуються за голодування; захищає він організм від охолодження та пом'якшує удари.

4. Похідні шкіри та їх значення

Похідними шкіри є нігті і волосся. Нігті являються похідними рогового шару епідермісу шкіри. Нігті - це щільні зроговілі пластинки, котрі укривають тильну поверхню кінцевих фаланг пальців, що називають ще нігтьовими пластинками. Нігтьова пластинка розміщена на нігтьовому ложі та оточена шкірною складкою, так званим нігтьовим валиком. В нігтя виділяють передній вільний край, тіло й корінь. Окрема ділянка нігтьового ложа, на котрій міститься корінь нігтя, являється місцем його росту. Саме тут клітини інтенсивно розмножуються і поступово роговіють, в результаті чого просуваються нігтьовим ложем. Загальна швидкість росту нігтя складає 0,1-0,2 мм за добу. У людини на руках нігті майже повністю замінюються близько за 3-4 місяці, а на ногах - за 6-8 місяців.

Волосся також є похідним дерми та формує волосяний покрив окремих ділянок шкіри. Кожна волосина на тілі складається із кореня та стрижня.

Корінь розташований в волосяному мішку, чи фолікулі, та закінчується волосяною цибулиною. Кожний із фолікулів з'єднаний із м'язом, котрий тримає волосину. Знизу в волосяну цибулину входить волосяний сосочок, до нього підходять кровоносні судини та нерви, котрі забезпечують живлення й чутливість волосся людини. Стрижень волосини виступає ззовні над поверхнею шкіри. Утворений він кірковою речовиною й кутикулою. Волосся росте так само, як й нігті, тобто за рахунок поділу спеціальних клітин росткових сосочків волосяної цибулини.

Лабораторна робота №5

Тема: Будова шкіри, нігтя, волосини (макроскопічна і мікроскопічна)

1. Які органи виконують функцію терморегуляції?

2. Укажіть завдяки якій складовій шкіри, незважаючи на злущування верхнього шару, вона не тоншає.

3. Назвіть значення еластичності шкіри?